Сторінка
13

Соціально-педагогічна реабілітація дітей з неблагополучних сімей

Для підліткової групи були організовані: цикл класного годинника на теми "Батьки і Я", "Батьки очима дітей", Ролева гра "Жива скульптура" ("Зображуй свою сім'ю").

В ході роботи з підлітками були визначені виховання, що вели типи, в сім'ї і сформовано власне відношення до різних типів внутрісімейного виховання, а так само в ході проведених заходів частина дітей звернулися по інформаційну допомогу і індивідуальну консультацію. А частина дітей зрозуміли поведінку і відношення своїх батьків і погодилися на подальшу індивідуальну соціально-психологічну допомогу.

Для старших школярів були організовані: цикл бесід на тему "Анонімні історії підлітків", "Безконфліктне спілкування в сім'ї", вправу "Продовж казку". За підсумками роботи був визначений якісний рівень асоціацій підлітків, пов'язаних з сімейними взаємовідносинами. В результаті роботи багато підлітків "відкрилися": розповіли про свої проблеми в сім'ї і звернулися по допомогу і індивідуальну консультацію.

На етапі оцінювання ми використали діагностичні методики, які застосовувалися на першому етапі.

Проаналізувавши отримані результати, ми з'ясували, що:

Ці дані підтверджують, що розроблена нами програма ефективна.

Отже, можливо організовувати як неблагополучним, так і благополучним сім'ям і дітям, цю ефективну програму "Соціально-педагогічну реабілітацію дітей з неблагополучних сімей" і не лише на базі середньої загальноосвітньої школи, але і як дозвіллєву діяльність, в соціальному центі за місцем проживання, в палацах культури і т. д.

Висновок до розділу ІІ

Взаємовідносини дітей і батьків складаються під впливом ряду чинників: психологічний, соціально-педагогічний мікроклімат в сім'ї, особові властивості і якості самих дітей.

В результаті дослідження ми досягли мети роботи, довівши, що несприятливі стосунки в сім'ї між батьками і дітьми, спричиняють відхиленню поведінки підлітка. А також були виконані завдання:

- були підібрані і реалізовані методи дослідження впливу неблагополучної сім'ї на відхиляючу поведінку підлітка;

- запропоновані рекомендації по роботі з неблагополучними сім'ями і підлітками з відхиляючою поведінкою.

І на основі досліджень зроблені наступні висновки:

Неадекватне відношення батьків до підлітка обумовлює його тривожний стан, емоційний психологічний дискомфорт і як наслідок - відхиляюча поведінка дини. Рівень розвитку особистості підлітка залежить і від створення умов батьками.

Негативні взаємовідносини між дорослими і підлітком формуються при несприятливому кліматі в сім'ї, і підліток, протестуючи проти таких стосунків, може до кінця не усвідомлюючи свої вчинки йде на крайні заходи. На основі цих факторів можна зробити висновок про те, що наша гіпотеза про роль батьківського відношення до дітей отримала своє підтвердження. У юнацькому віці дитина позбавляється від дитячої залежності і переходить до стосунків, які ґрунтовані на взаємній довірі, повазі і відносній, але неухильно зростаючій рівності. У більшості сімей процес проходить болісно і сприймається як зухвала поведінка. Підлітковий вік - час перевірки усіх членів сім'ї на соціальну, особову і сімейну зрілість. Воно протікає з кризами і конфліктами. У цей період усі приховані протиріччя виходять назовні. Так починається відділення дитини від батьків, протистояння їм. Дитина може стати грубою, різкою, критикувати батьків і інших дорослих. Раніше близькі багато чого не помічали в дитині, вірили в непогрішність свого авторитету, і ось відбулося як би скидання їх з п'єдесталу. Відбувається це тому, що в очах дитини мати і батько залишаються джерелом емоційного тепла, без якого вона почуває себе неспокійно; владою, що розпоряджається покараннями і заохоченнями, і прикладом для наслідування, що утілює в собі кращі людські якості, і старшим другом, якому можна довірити все. Але з часом ці функції міняються місцями. У зв'язку з цим в неблагополучних сім'ях виникає певна складність спілкування з дітьми старшого шкільного віку. Причому складність збільшується ще і тому, що батьки часто зайняті або не приділяють належної уваги дітям, тому не розуміють, що з дітьми, що виросли, спілкування повинне будуватися по-іншому, ніж з маленькими. Не завжди батьки розрізняють, що треба забороняти, а що слід дозволяти. Усе це може створити дуже непросту ситуацію. Дорослі повинні завжди пам'ятати, що підліткам хочеться бачити в батьках друзів, які допоможуть вирішити проблеми самосвідомості і самовизначення. Самому зробити це буває не під силу, з'являється почуття безвихідності, і не від відсутності інформації, а від відсутності взаєморозуміння, співчуття.

Сьогодні сім'я стає центром соціальної роботи. Оскільки через вирішення сімейних проблем, зміцнення сім'ї як головного соціального інституту можна вийти на вирішення багатьох проблем сьогодення. Так, як соціально-педагогічна реабілітація здійснюється соціальним педагогом та психологом, то саме від компетентності та особистісних характеристик залежить не тільки налагодження стосунків, позитивного мікроклімату та благополуччі сім'ї, а в деяких випадках і життя клієнтів.

Сучасна сім'я потребує як матеріальної так і педагогічної та культурної допомоги. Певною мірою таку допомогу вона отримає від держави і виробничих організацій, закладів освіти і культури. Але так, як ці інститути не в змозі надавати соціально-педагогічну-психологічну допомогу одночасно, то держава посприяла розвитку соціальних служб для дітей, сім'ї і молоді.

Отже, діяльність соціального педагога, щодо надання допомоги сім'ям спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми і методи роботи. Звичайно проблема є досить динамічною, постійно вдосконалюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації, вивчаючи вплив сімейних відносин на формування особистості дитини в неблагополучних сім’ях та роль соціального працівника в цьому процесі.