Сторінка
9
З метою оптимізації процедури оцінювання якості виконання студентами тестових завдань можна використовувати універсальну таблицю оцінювання якості виконання тесту за 5-ти бальною шкалою у залежності від кількості вірно виконаних у ньому суттєвих операцій і, відповідно, коефіцієнта засвоєння тесту .
Оцінку результатів виконання студентами тестових завдань за всіма рівнями від нульового до четвертого (розуміння, впізнавання, репродуктивна дія, продуктивна дія, творча дія) я пропоную визначати таким чином: за кількістю вірно виконаних суттєвих операцій у кожній батареї тестів (тобто на певному рівні засвоєння) визначаються коефіцієнти засвоєння (Ка) студентом змісту означеного рівня з подальшим переведенням у 5-ти бальну шкалу.
Середнє арифметичне суми кінцевих 5-ти бальних оцінок за кожен рівень і буде визначати підсумкову оцінку за виконання тесту–"сходинки" у цілому. Параметри середньої арифметичної оцінки в межах від 3 до 3,5 дорівнюють підсумковій оцінці 3 бали за виконання тесту – "сходинки" у цілому; від 3,6 до 4,5 – оцінці 4 бали; від 4,6 до 5,0 – оцінці 5 балів. Якщо кількість помилок на будь-якому рівні засвоєння (крім нульового) становить більше ніж 30% (Ка<0,7), оцінка не виставляється й студент переводиться до тестування на попередньому рівні.
Ураховуючи етап навчання, завдання, наявний рівень сформованості в студентів системи теоретичних знань, викладач може здійснити від одного до декількох контрольних заходів при опрацьовуванні змісту будь-якого модуля, обираючи при цьому оптимальні форми контролю. Поточний контроль теоретичної складової професійно-педагогічної підготовки студентів передбачає опрацьовування ними повного обсягу теоретичного програмного матеріалу кожного етапу навчання й отримання визначеної кількості позитивних оцінок за відповіді на контрольні питання (виконання контрольних робіт і тестових завдань, написання рефератів тощо) з різних модулів протягом навчального періоду.
Одним із найважливіших моментів є і те, що у структурі модульних програм кожного етапу навчання повинні бути передбачені обов'язкові для засвоєння і контролю модулі.
Наприклад, на першому році навчання з дисципліни «Легка атлетика» можна запропонувати обов'язковими для контролю такі модулі: "Термінологія легкої атлетики"; "Попередження травматизму на заняттях з легкої атлетики"; "Біг" (в обсязі програмного матеріалу); "Стрибки" (в обсязі програмного матеріалу). За таких умов викладач має змогу перевірити рівень теоретичної підготовки з основних (системоутворюючих) блоків фахової дисципліни.
Підсумкова кількість рейтингових балів по закінченні етапу навчання визначається шляхом складання певної кількості оцінок (відповідно до диференційної спроможності рейтингової шкали) за опрацьовування окремих модулів модульної програми.
Методична підготовка студентів в умовах рейтингової системи педагогічного контролю
Упровадження рейтингового контролю навчальних досягнень студентів неможливе, безумовно, без реструктурування навчально-методичного матеріалу в напрямку активного забезпечення самостійного засвоєння студентами певних знань, розвитку системного педагогічного мислення. Саме педагогічне мислення є, на думку численних науковців-дослідників проблем професійної підготовки (Н. В. Кузьміна, В. О. Сластьонін, Н. А. Тутушкіна та ін.), провідним компонентом педагогічних здібностей.
У педагогічній теорії та практиці набуло сталості положення про розуміння педагогічної діяльності як системи вирішення педагогічних завдань, що є основною одиницею аналізу й оцінки її продуктивності. Тому цілком логічним стає твердження про цілеспрямований, послідовний і системний розвиток у майбутніх учителів педагогічного мислення, зокрема, його методичного аспекту, через відповідно організований навчально-виховний процес, у ході якого в студентів розвивається здатність до виявлення проблем, що постають у процесі навчання, уміння формулювати педагогічні завдання, знаходити шляхи їх вирішення й реалізації у процесі подальшої професійної освіти.
За такої організації навчального процесу підвищується ефективність роботи студентів на практичних заняттях, яка базується на їх стійкому пізнавальному інтересі, прагненні до самовдосконалення й самореалізації, а впровадження рейтингової системи контролю надає викладачеві можливість оперативного управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів.
Модель спеціаліста в галузі фізичного виховання передбачає уміння володіти методикою індивідуальних і групових занять різними видами оздоровчих фізичних вправ, складати й рекомендувати комплекси вправ специфічної спрямованості людям різного віку й статі, організовувати й проводити спортивні змагання та масові спортивні виступи й свята. Засвоєння теоретичного курсу теорії та методики фізичного виховання, а також практичного курсу спортивно-педагогічних дисциплін є підставою для формування уявлень студентів про великі можливості фізичних вправ, про значущість відповідних методик у системі базової професійної підготовки. Саме тому поняття «методична підготовка» можна розглядати як структурну складову професійної підготовки, що стає навчальним майданчиком, де студенти реалізують власний потенціал, педагогічну майстерність і компетентність під час вирішення педагогічних завдань.
У зв’язку з реалізацією завдань щодо пропаганди й упровадження в побут людей найбільш доступних, ефективних та емоційних видів фізичних вправ, а також використання їх в оздоровчих (профілактичних і лікувальних) цілях, студенти повинні оволодіти відповідною методикою викладання вищезазначених дисциплін, а саме:
поєднувати показ і пояснення вправ;
володіти голосом для подачі команд і розпоряджень;
правильно обирати місце для показу й проведення вправ;
володіти специфічною термінологією при поясненні й запису вправ;
надавати фізичну допомогу й володіти прийомами страховки;
уміти помічати помилки й володіти методикою їх виправлення;
складати комплекси вправ щодо різних форм занять фізичною культурою;
володіти методикою навчання рухових дій;
знати основи техніки виконання фізичних вправ і критерії їх оцінювання відповідно правил змагань та ін.
У процесі оцінювання методичної підготовки найважливішою, на мій погляд, є проблема визначення певних аспектів оцінювання, які б виступали засобами основного навчального завдання і забезпечували в процесі реалізації необхідний рівень професійної підготовки студентів.
Методична підготовка – це поступовий, багаторічний процес засвоєння професійних знань і формування практичних умінь і навичок проведення різних форм занять фізичними вправами, який розраховано на весь термін навчання у ВНЗ і диференційовано лекційними, практичними, семінарськими та оглядово-методичними заняттями, а також самостійною роботою студентів.
Першим кроком у створенні експериментальної системи оцінки повинно стати визначення найбільш «вагомого», об’ємного завдання на кожен рік навчання, що має бути обов’язковим (інваріантним) для всіх студентів даного курсу. Саме в процесі опрацьовування основного завдання з навчальної практики можна всебічно оцінити (за визначеними критеріями) рівень професійної компетентності й майстерності студента.