Сторінка
10

Теоретичні основи впровадження рейтингової системи педагогічного контролю у процес професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання

Слід нагадати, що обов’язковою є не тільки форма завдання, а його зміст, варіативність засобів, рівень складності, дозування фізичних вправ, оптимальність вибору методів навчання й методичних прийомів надає студентові необмежений простір щодо прояву власної ініціативи, реалізації творчого потенціалу й виявлення рівня сформованості особистісних професійно-значущих якостей.

Усі означені завдання оцінюються за спеціально розробленими критеріями в межах обраної викладачем рейтингової шкали оцінювання. Критерії успішності проведення інваріантного завдання розроблено окремо для кожного року навчання і мають визначену бальну «вартість».

Об’єктивність рейтингового оцінювання методичної підготовки студентів проявляється і в можливості підвищення індивідуального рейтингу в процесі навчання. Для цього, крім основного завдання, студентам кожного курсу можна запропонувати додатково виконати певну кількість завдань з навчальної практики із загального їх переліку на кожному етапі навчання, які оцінюються за відповідними критеріями у межах 5-ти бальної шкали. Вищий оціночний бал за додаткове завдання може додаватися до рейтингової оцінки за основне завдання, що й визначить загальну індивідуальну суму рейтингових балів.

Відмінне виконання студентами інваріантного й додаткового завдань може призвести до перевищення передбаченої максимальної суми рейтингових балів за методичну підготовку. У такому випадку "надпланові" бали є заохочувальними для студентів і включаються до загальної суми рейтингових балів за всіма аспектами підготовки. З метою підвищення підсумкової оцінки студент за власною ініціативою має змогу неодноразово виконувати основні й додаткові завдання з навчальної практики. В умовах обмеженої кількості навчальних годин і наявності в академічних групах близько 30 студентів така форма рейтингового контролю буде, на наш погляд, оптимальною.

Досвід науковців свідчить, що модульна технологія навчання й рейтингова система педагогічного контролю сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів, розвитку творчого професійного мислення, надає можливість гармонійно поєднувати уніфікацію програм базового рівня та індивідуалізацію програм спеціалізації студентів, що забезпечує диференціацію підготовки майбутніх учителів.

Рейтингова система оцінювання технічної підготовленості студентів

Технічна підготовка з різних видів спорту є однією з базових у системі професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання. Складність технічної підготовки полягає у тому, що студентам доводиться одночасно засвоювати досить велику кількість різноманітних фізичних вправ різного рівня складності й рухової структури. Формування технічної майстерності майбутніх фахівців – це складний і довготривалий процес. Засвоєні вміння й навички студенти зберігають як протягом усього періоду навчання, так і в подальшій професійній діяльності.

Знання техніки виконання різноманітних рухових дій і методики навчання, висока якість показу та пояснення вправ, що розучуються, знання структури процесу навчання руховим діям дозволяє майбутнім фахівцям з фізичного виховання успішно вирішувати завдання фізичного виховання різних груп населення з урахуванням їх віку, статі, стану здоров’я та фізичної підготовленості.

Навчання руховим діям – це педагогічний процес, що потребує планомірної, методично правильної організації дій викладача й студентів. На опанування методики навчання програмним фізичним вправам і засвоєння техніки їх виконання витрачається більша частина навчального часу практичних занять зі спортивних дисциплін. Це обумовлено тим, що саме фізичні вправи є основним програмним змістом уроків фізичної культури загальноосвітніх шкіл. Основними вимогами до студентів є засвоєння ними раціональних методів навчання вправам і способів їх виконання, спираючись на дидактичні принципи навчання, фізіологічні закономірності становлення рухової навички й фундаментальні положення теорії та методики фізичного виховання.

Об`єктивність оцінки технічної підготовки будується на основі нормативних критеріїв оцінки відповідних рухових дій, затверджених правилами змагань, положеннями та іншими офіційними документами. У практиці викладання спортивних дисциплін критеріями ефективності техніки фізичних вправ вважають ознаки, які дозволяють викладачеві визначити міру відповідності рухових дій виконавця об`єктивно існуючій моделі цієї ж вправи, описаної у спортивній класифікації, навчальній програмі й навчально-методичній літературі.

Технічна підготовка майбутнього спеціаліста у галузі фізичного виховання є невід`ємною складовою частиною загальної підготовки і включає виконання на оцінку вправ програмного матеріалу з вищезазначених спортивно-педагогічних дисциплін (легкої атлетики, плавання, гімнастики, спортивних ігор).

За традиційною системою протягом навчального року студентам надавалися декілька вправ приблизно однакового рівня складності. Оцінювання якості виконання здійснювалось за п’ятибальною шкалою, що було, по суті, автоматичним перенесенням шкільної практики виставлення оцінок. До того ж студенти, які мали достатньо високий рівень розвитку рухових якостей та координаційних здібностей, могли виконати запропоновані вправи вже на 3–5 практичному занятті і їхній особистісний розвиток у цьому напрямку припинявся.

Слід зазначити, що студент, який (гіпотетично) одержав сумарно оцінку 3 бали отримував залік як і студент, що мав оцінку 5 балів, тобто нівелювався рівень якості сформованості професійних умінь. Таким чином, щоб відображати динаміку особистісного зростання, оцінки студентів за семестр чи рубіжний контроль можуть бути більш диференційованими. Для контролю за технічною підготовкою студентів з кожної дисципліни може бути розроблено три рівня складності або усіх вправ, або кожної вправи на кожен рік навчання.

Перший рівень (мінімально - достатній) складається з найпростіших вправ програмного матеріалу; другий рівень (достатній) містить основні, рекомендовані до засвоєння вправи; третій рівень (високий) має підвищений рівень складності й може включати також елементи вправ наступного етапу навчання.

Пропонуємо варіант рейтингового оцінювання технічної підготовленості студентів з дисципліни «Гімнастика з методикою викладання». Теоретичні дослідження проблеми оцінювання складності гімнастичних вправ на сучасному етапі свідчать про наявність чіткої ієрархії у системі розподілу гімнастичних елементів за групами складності.

Уся сукупність існуючих акробатичних елементів та елементів, які виконуються на гімнастичних приладах, розподіляється згідно складності їх виконання на групи “А”, ”В”, ”С”, ”Д”, ”Є” і “F”.

Опорні стрибки класифікуються та оцінюються в залежності від структурної групи стрибка та його складності. Зіставлення рекомендованого до засвоєння у ВНЗ програмного практичного матеріалу з гімнастики з таблицею складності гімнастичних елементів показало, що майже всі елементи програми є елементами “без складності”, або відносяться до найлегшої групи складності – групи “А”.