Сторінка
3

Теоретичні основи впровадження рейтингової системи педагогічного контролю у процес професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання

У загальнопоширеному трактуванні кваліметрію розуміють як галузь наукового знання, що вивчає методологію й проблематику розробки комплексних, а в деяких випадках – і системних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів (предметів, явищ, процесів). Останнім часом цей науковий напрямок, орієнтований на кількісний опис якості предметів, активно розвивається. Специфічність педагогічної кваліметрії полягає в необхідності оцінювання психолого-педагогічних і дидактичних об’єктів.

На думку Є. В. Яковлєва підвищення ефективності та якості педагогічних досліджень певною мірою пов’язане з рівнем формалізації педагогічних знань та їх теоретичним узагальненням. Кваліметричний підхід має у цьому напрямку значні евристичні можливості. В його основу традиційно покладена теорія вимірювання або математична статистика, в кращому випадку – поєднання апарату цих наукових дисциплін. Значно більші можливості має кваліметричний підхід, що базується на концептуальних засадах і методах педагогіки, теорії вимірювання, теорії моделювання й математичної статистики. Використання такого підходу надає можливість внести необхідну точність, чіткість у розуміння вихідних даних, постановку дослідницьких завдань, їх вирішення, інтерпретацію отриманих результатів, здійснити прогноз.

Педагогічна кваліметрія, на думку багатьох дослідників, вважається інтегративним поєднанням педагогіки, психології, соціології, математики й кібернетики. Головною умовою застосування педагогічного кваліметричного інструментарію є діагностичність визначення мети, а це, за думкою В. П. Беспалька [4], означає, що:

а) опис формованої особистісної якості визначається у точних, безпомилкових формулюваннях, що відрізняють її від інших якостей;

б) існує спосіб для однозначного виявлення у процесі об’єктивного контролю рівня сформованості діагностованої якості особистості;

в) на основі даних контролю можливе вимірювання інтенсивності особистісної якості;

г) розроблена шкала оцінки якості, яка спирається на результати вимірювань.

Таким чином, пошуки оптимального інструментарію для вимірювання ефективності впроваджуваної у Донецькому державному інституті модульної технології (а саме – визначення сукупності контрольованих характеристик і відповідного діагностичного інструментарію) цілком логічно свідчать про необхідність використання кваліметрії, як найбільш продуктивної у вирішені дослідницьких завдань.

Аналіз наукових досліджень, що стосуються питань кількісного підходу до діагностики якості засвоєння знань та умінь, показав, що найбільш доцільними є принципи теорії рівнів засвоєння, розроблені В. П. Беспальком. Найсуттєвішими, на нашу думку, для побудови діагностичного комплексу є два закони цієї теорії:

Закон ієрархічної структури видів діяльності в оволодінні досвідом, який визначає, що репродуктивна діяльність випереджає продуктивну.

Закон, згідно з яким діяльність на кожному рівні може бути виконана тільки за умови попереднього засвоєння відповідної інформації.

Визначення критеріїв оцінки ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання

Однією з найскладніших проблем у науково-педагогічних дослідженнях завжди була й залишається проблема оцінки їх якості з точки зору вирішуваних завдань. У найзагальнішому вигляді передбачається відповідь на два питання: “Що оцінювати?” і “Як оцінювати?”.

Об’єктом оцінки виступає (у даному випадку) технологічна модель професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання (процесуальний компонент) і кінцевий її результат – особистість фахівця. Центральним же питанням є безпосередня процедура оцінювання, що передбачає теоретико-методологічне обґрунтування критеріального апарату, формування системи критеріїв та їх показників, які повинні бути конструктивно вимірюваними, а також необхідними й достатніми для оцінки якостей, що підлягають означеній процедурі. На такий підхід до оцінки якості науково-педагогічних досліджень вказує, зокрема, В. М. Полонський.

Для вирішення одного із завдань мого дослідження потребує уточнення змістовна сторона поняття «критерій», наскільки співпадає це поняття як загальнонаукова категорія з його розумінням у педагогіці. Тобто, наскільки критерії, висунуті у педагогічній літературі, відповідають певним вимогам і можуть бути використані в діагностичному комплексі. У спеціальній літературі поняття «критерій» означає правило, згідно з яким визначається оцінка або конкретний вибір після процедури вимірювання. У цьому правилі відбито певну сукупність параметрів і характеристик, які беруться до уваги. Енциклопедичний словник пропонує таке визначення поняття «критерій»: …це відмітна ознака, мірило, на підставі якого дається оцінка будь-якої дії, явища, ідеї».

У педагогіці означене поняття, як правило, трактується більш широко й не завжди коректно. Зокрема, в історії педагогіки відомо, які вимоги у якості критеріїв визначалися щодо особистості педагога – «здоровий глузд», «добре вподобання», «чуйне серце». Така ситуація має місце й у багатьох сучасних дослідженнях. Наприклад, одним із критеріїв психологічної готовності керівників до управлінської діяльності визначено такий (за рівнями):

- «повністю правильні» знання,

- «частково правильні» знання,

- «неправильні» знання,

- «відсутність знань».

У наведеному посиланні, по-перше, викликає сумнів коректність формулювання критеріїв, а, по-друге, – можливість визначення об’єктивних (вимірюваних) показників. Отже, наведений приклад ще раз підкреслює необхідність виваженого підходу до формування критеріального апарату дослідження.

Вирішуючи проблему оцінки ефективності модульно-рейтингової технології підготовки майбутніх учителів фізичного виховання (на прикладі спортивно-педагогічних дисциплін), я враховувала описані у літературі теоретичні вимоги до побудови критеріального апарату, практичний стан проблеми й зробила спробу на основі системного та діяльнісного підходів обґрунтувати цілісну систему діагностично вимірюваних критеріїв.

З точки зору психологічної теорії щодо ефективності навчальної діяльності її оцінювання здійснюється по психічних змінах і новоутвореннях, які формуються в керованому педагогічному процесі. Але це є загальним посиланням на психологічний продукт як головний критерій ефективності навчання, тому в кожному конкретному випадку потребує конкретизації.

Для вищої професійної школи психологічний результат уособлюється, перш за все, із йбутнього фахівця. На думку деяких дослідників, продуктивність (результатсформованими професійно й соціально значущими якостями особистості маивність), висловлена в професійній компетентності й майстерності, вважається одним з універсальних критеріїв оцінки успішного функціонування будь-якої соціальної системи.

Ще одним універсальним критерієм ефективності соціального управління за різними джерелами вважають задоволеність працею членів соціальної організації. У сфері освіти цей критерій виступає у специфічному відбитті – професійній спрямованості студента, що розглядається як його відношення до обраної спеціальності та професії й виступає як кінцева мета навчання. Однією з головних цілей навчання й у більш широкому розумінні – набуття соціального досвіду – є переведення учня з об'єкта управління в суб'єкт управлінської діяльності. А провідною характеристикою людини як суб'єкта діяльності, на думку В. Д. Небиліцина, виступає активність, яка виявляється в ініціативному, самостійному, творчому ставленні до навколишнього світу й самого себе.