Сторінка
8

Методика навчання аудіювання на початковому ступені ЗОШ

У початковій школі вивчення іноземної мови співпадає з великими фізіологічними та психологічними змінами учнів, що слід враховувати у процесі навчання іноземної мови взагалі та навчанні аудіювання, зокрема. Це насамперед особливості уваги, мислення та пам’яті молодших школярів, що дозволяють сприймати, розуміти і запам’ятовувати конкретний мовний та мовленнєвий матеріал, слухати і розуміти ауідотексти. Враховуючи психолого-вікові особливості молодших школярів, учитель може ефективно моделювати навчальний процес.

Аудіювання – це процес сприйняття мовлення на слух. Воно є перцептивною, мисленнєвої, мнемічною діяльністю. Аудіювання є комплексною мовленнєво-мисленнєвою діяльністю і відіграє важливу роль у досягненні освітньої мети. Воно слугує і метою, і засобом навчання іноземної мови. Аудіювання є основою оволодіння спілкуванням, засвоєння фонетичного, лексичного та граматичного матеріалу.

Аудіювання тісно пов’язане з усіма видами мовленнєвої діяльності: говорінням, читанням, письмом. Виділяють два основних види аудіювання: аудіювання з повним розумінням і аудіювання основного змісту почутого. Оволодіння аудіюванням дає можливість реалізувати виховні, освітні та розвиваючі цілі. Воно дозволяє навчити учнів уважно слухати мовлення, формувати вміння передбачати зміст, і таким чином, виховувати культуру слухання.

У процесі оволодіння аудіюванням іноземною мовою учні зустрічаються з труднощами об’єктивного і суб’єктивного порядку. До об’єктивних відносять лінгвістичні та екстралінгвістичні труднощі. Труднощі лінгвістичного плану – це фонетичні, лексичні та граматичні, а також труднощі, пов’язані із самим текстом, його тематикою, змістом, структурою, обсягом, формою викладення − монологічною та діалогічною. Екстралінгвістичні труднощі пов’язані з недостатнім знанням предмета мовлення. На успішність аудіювання також впливають умови протікання: темп мовленнєвих повідомлень і кількість пред’явлень аудіотексту в залежності від обсягу. Суб’єктивні труднощі аудіювання обумовлені індивідуально-психологічними особливостями учнів: рівень розвитку слухової диференційної чутливості, слухової пам’яті, механізму ймовірного прогнозування та рівня концентрації уваги.

У розділі 1 були розглянуті теоретичні передумови навчання учнів початкової школи аудіювання: описано психологічні особливості молодших школярів, подано характеристику аудіювання як виду мовленнєвої діяльності, проаналізовано труднощі аудіювання. Визначенню етапів, розробці системи вправ та наведенню прикладів інтерактивних вправ для навчання аудіювання англійською мовою в початковій школі присвячено розділ 2.

Етапи навчання аудіювання

В методичному плані навчання аудіювання − це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Оскільки це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженню, то необхідно поступово навчати окремих дій, які є складовими компонентами аудіювання. Ці дії розглядаються як проміжні цілі навчання аудіювання. Досягнення проміжних цілей відбувається поетапно. На кожному етапі формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: 1) словоформи, вільного словосполучення, фрази; 2) понадфразової єдності; 3) цілого тексту. 3а допомогою цих дій розвивається механізм прогнозування, який відіграє дуже важливу роль у сприйманні мовлення на слух.

Початковий етап оволодіння аудіюванням на іноземній мові справедливо вважається найважчим для учнів. Справа в тому, що учні, не володіючи необхідним мовним запасом і навичками його використання у мовленні, а також через несформованість мовленнєвих умінь, ще не можуть користуватися мовою як засобом спілкування. Крім того, оволодіння мовою і мовленням у цей період пов’язане з великими труднощами через сильний інтерферуючий вплив рідної мови і відсутність досвіду у мові, що вивчається. Внаслідок цього учень рухається вперед повільно і йому потрібно витрачати багато часу і зусиль на засвоєння мовного матеріалу, що може призвести до зниження інтересу до вивчення предмету. Особливо важливою на цьому етапі є інтенсифікація процесу навчання, що забезпечить швидке досягнення такого рівня володіння мовою, який дозволив би користуватися ним як засобом спілкування. Не менш важливо, щоб навчання на початковому етапі мало і чітку комунікативну спрямованість. У цьому випадку забезпечується достатньо швидке формування мовленнєвих умінь, що сприяє збереженню інтересу до вивчення іноземної мови. Під впливом навчання на початковому етапі словник дитини поступово збагачується новими поняттями.

Як відомо, специфіка навчання на початковому мтупені полягає в тому, що саме в цей період закладається перцептивна й артикуляційна база видів іншомовної мовленнєвої діяльності, формуються слухо-вимовні та орфографічні навички, фонематичний слух, встановлюються звуко-буквенні і буквенно-звукові зв’язки, а також накопичується мінімально необхідний запас мовного матеріалу. У цей же час закладається основа розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності, що виражається в формуванні базових навичок та умінь.

Етап навчання аудіювання на рівні фрази передбачає дії, спрямовані на:

розуміння повідомлень цього рівня, побудованих на знайомому матеріалі; реакція на почуте − невербальна;

розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом: реакція на почуте − вербальна (за допомогою засвоєних мовленнєвих зразків, що відповідають темі чи ситуації);

розпізнавання початку повідомлення i його завершення.

Етап навчання аудіювання на понадфразовому рівні передбачає дії, що забезпечують:

розуміння монологічного повідомлення цього рівня, побудованого на повністю знайомому матеріалі, реакція на почуте − невербальна або коротка вербальна;

розуміння мікродіалогів з наступним визначенням характеру взаємодії партнерів шляхом винесення сприйнятого діалогу до одного з відомих учням комунікативних (структурно-функціональних) типів мікродіалогів: діалогу-обміну думками, діалогу-волевиявлення, ритуалізованого діалогу.

Етап навчання аудіювання на piвні цілого тексту передбачає дії, за допомогою яких досягається:

розуміння зв'язного (монологічного) мовлення, побудованого на повністю знайомому матеріалі, шляхом членування тексту на смислові частини або виділення інформаційних точок: реакція на почуте − невербальна (дії, символу i т. i.);

розуміння повідомлення з незнайомим мовним матеріалом; реакція на почуте − невербальна або вербальна як у процесі слухання, так i після нього;

розуміння зв’язного тексту, побудованого тільки на знайомому матеріалі, але такого, що передбачає антиципацію змісту повідомлення за його заголовком, придумування іншого заголовку чи вибір із запропонованих „готових” заголовків найбільш релевантного, вибір із даних після тексту речень, тих, які відповідають або не відповідають йoгo змісту i т. п.;

розуміння діалогічного тексту, побудованого на знайомому матеріалі, із завданням на виявлення кількості учасників бесіди, їх характеристик: реакція вербальна або у вигляді відповіді на запитання, тесту множинного вибору i т. п.;