Сторінка
13

Методика навчання аудіювання на початковому ступені ЗОШ

Так опрацьовуються різні інтонаційні моделі, виучуваний лексичний та граматичний матеріал. Цьому також сприяє застосування різноманітних пісень.

До інтерактивних вправ У.А.Скотт і Л.Г. Їтреберг відносять слухання історій (“Listening to stories”). Вони вважають за доцільне, щоб під час слухання історій діти почувалися розкутими, сиділи зручно. Як і в дитячому садочку, молодших школярів можна посадити на килим на підлозі так, щоб учитель усіх бачив і мав з кожною дитиною зоровий контакт. Психологи вважають, коли діти розкуті, вони легше навчаються сприймати навіть іноземну мову. Історії бажано час від часу повторювати, як і казки на рідній мові. Пригадаймо нашу „Ріпку”. Скільки ми її чули та переказували самі? Ту ж „Ріпку” („Turnip”) можна розказувати англійською мовою, наприклад: „…So the farmer went and got his daughter? And his daughter held on to his so, and his son held on to his wife, and his wife held on to him, and they all pulled and pulled, and pulled, but the turnip wouldn’t move…”

До слухання історій відносять „ Telling stories”, „Creating stories” та „Reading stories”.

Розповідь історій / казок повинна превалювати перед читанням, оскільки, розказуючи казку, учитель дивиться на дітей, і вони бачать його очі, рухи, міміку. Розповідаючи казку, учитель в певній мірі адаптує її до рівня володіння мовою учнів, може повторювати певні фрази і навіть цілі епізоди, змінюючи жести, вирази обличчя та інтонації. Учитель постійно знаходиться у зоровому контакті з учнями, слідкуючи, чи розуміють його учні. Казки мають великий виховний потенціал.

З лінгвістичної точки зору традиційні казки дуже корисні для пред’явлення дітям. До таких можна віднести „Червоний капелюшок”, „Попелюшку”, „Троє поросят” тощо. Вони мають просту структуру з чітким початком, серединою та кінцем. Вони починаються із змалювання обставин, в яких будуть відбуватися події: коли, де і хто (Once upon a time in a small Dutch kingdom there lived a king)? Казка поділена на окремі епізоди, які відбуваються ланцюжком, один за одним. У казці є добро (goodies) і зло (baddies). Добро, як правило, перемагає.

Казку можна розписати на окремі епізоди з виділенням ключових слів, що потім допоможе її розповідати, наприклад „Червоний капелюшок” („Little red Riding Hood”):

Казку також можна прочитати („Reading stories”). Проте це не одне й те ж. При читанні учитель нічого не може змінити. Діти люблять, щоб їм перечитували казки по декілька разів. Вони можуть вивчити їх напам’ять і потім переказувати слово в слово. Таке бажання слід лише підтримувати. Те, що діти знають напам’ять, потім легше читається. Бажано було б казку для читання розбити на епізоди і читати її протягом декількох уроків з віддаленим у часі пригадуванням, повторенням та обговоренням тих чи інших епізодів.

„Creating stories” – тип вправи, яка стимулює учнів до створення своєї казки, своєї розповіді. На думку авторів посібника, цю вправу можна застосовувати на достатньо ранньому ступені навчання іноземної мови, якщо учитель володіє цим прийомом роботи, наприклад: „First the setting. “When did the story happen?” ‘Once upon a time’ – учитель погоджується на першу ж пропозицію учнів, не звертаючи увагу на смисл пропозиції. – ‘Okay. Once upon a time in…?’ ‘Egg.’ ‘Fine. Once upon a time in a country or town called Egg…?’ ‘Town’. ‘Right. Once upon a time in a town called Egg, there was…?’” Таким чином учитель допомагає учням створювати їхню казку, підказуючи на кожному етапі, про що розповідати далі. Така вправа допомагає не тільки розвивати вміння слухати, а й логічно викладати думки, готує до письмового мовлення.

Усі вищезазначені вправи є інтерактивними, оскільки побудовані на взаємодії учителя й учнів.

Власне аудіювання (“Independent listening”) у комунікативному навчанні передбачає використання технічних навчальних засобів: аудитивних та аудіовізуальних: слухання пісень, поезії, коротких гумористичних оповідань та анекдотів, діалогів, уривків з мультиплікаційних та художніх фільмів. Важливу роль у навчанні аудіювання відіграє рольова гра та драматизація відомих казок та постановка сценок. Чим більше учні слухають і чують, тим краще вони будуть говорити і писати.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що при використанні інтерактивних форм та прийомів роботи у процесі багаторазового підготовленого сприймання іншомовних звуків, слів та фраз послідовно формуються зазначені вище механізми та вміння аудіювання; викарбовуються в пам’яті акустичні образи фраз, зростає здатність до оперативного запам’ятовування, прискорюється діяльність артикуляційного апарату, формується механізм ймовірного прогнозування.

Розглянувши все вищезазначене, можна зробити такі висновки.

Аудіювання – це спеціально організована програма дій з текстом, що сприймається на слух. Воно не піддається спостереженню і тому необхідно поступово навчати окремих дій, формуючи відповідні навички та вміння аудіювання. Досягнення проміжних цілей відбувається поетапно. На кожному етапі навчання аудіювання формуються відповідні механізми аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів: 1) словоформи, вільного словосполучення, фрази; 2)понадфразової єдності; 3) цілого тексту.

Початковий етап оволодіння аудіюванням є найважчим для учнів, оскільки в цей період закладається перцептивна й артикуляційна база іншомовної мовленнєвої діяльності, формуються слухо-вимовні та орфографічні навички, фонематичний слух, встановлюються звуко-буквенні і буквенно-звукові зв’язки, а також накопичується мінімально-необхідний і достатній запас мовного та мовленнєвого матеріалу.

Система вправ – це організація взаємопов’язаних дій, розташованих у порядку зростання можливих труднощів. Послідовність формування навичок і вмінь сприйняття мови на слух реалізується ієрархічною побудовою вправ.