Сторінка
2

Методика навчання аудіювання на початковому ступені ЗОШ

Дослідження психологів доводять, що існують певні відносини між пам’яттю, швидкістю та стійкістю запам'ятовування та їх змінами на різних вікових ступенях розвитку дітей. П.П. Блонський вважає, що розвиток пам’яті у дітей відбувається нерівномірно. Словесна пам'ять у дитини починає функціонувати після 2-х років і досягає найбільшого розквіту у 7-8-річному віці.

У молодшому шкільному віці пам'ять дуже вибіркова. Зазвичай діти краще запам’ятовують той матеріал, який дається їм конкретно, наочно, оскільки продуктивність мимовільного запам'ятовування у них вища за довільне запам’ятовування. З 4 класу, починає переважати довільне запам’ятовування. Відомо, що практичне оволодіння навичками і вміннями усного мовлення ґрунтується в основному на мимовільному запам’ятовуванні, продуктивність якого залежить від інтересу, який учні виявляють до того чи іншого виду мовленнєвої діяльності, від тих емоцій, які супроводжують сприймання матеріалу. Отже, навчаючи аудіювання, учитель повинен використовувати різноманітну наочність, яка б допомагала дітям не тільки краще зрозуміти те, про що говориться, а й тренувати запам’ятовування.

Відомо, що у комунікативно-ігровій методиці раннього навчання іноземної мови яскрава наочність, ритм та рима, ефективні види мнемотехніки використовуються цілеспрямовано як психологічні опори для пам’яті і мають підсилюючий ефект для запам'ятовування, що необхідно обов’язково враховувати при навчанні. Це, зазвичай, активізує позитивні емоції і підвищує працездатність. Активна діяльність значно підвищує рівень запам’ятовування. Як правило, діти краще запам'ятовують зв'язні тексти, ніж ізольовані слова. Таким чином, учителю бажано якомога більше використовувати римованого матеріалу та казок як психологічної опори для розширення дитячого обсягу пам’яті і можливостей кращого запам’ятовування виучуваного матеріалу.

З вищезазначеного випливає, що за умови стимулювання властивої для цього віку ігрової та пізнавальної мотивації діти досить легко й міцно запам’ятовують не тільки окремі слова або словосполучення, мовленнєві кліше, фрази, віршики, пісеньки, а й мікротексти та мікродіалоги.

Не менш важливу роль у навчанні іноземної мови відіграє увага. Основним видом діяльності дітей після 7 років є навчання у школі, яке значно впливає на увагу учнів. У молодшому шкільному віці в учнів цілеспрямована увага ще не розвинена. Дітей приваблює все нове, яскраве, незвичайне, тобто їхня увага носить мимовільний характер. У цьому віці учні легше та швидше звертають увагу на те, що характеризує зовнішні властивості предмета (колір, величина, форма). Діти частіше помічають у предметі те, що характеризує його з точки зору призначення, використання (наприклад: м'ячем грають, ручкою пишуть) .

Увага учнів молодшого шкільного віку характеризується вузьким обсягом. Учні початкової школи не можуть одночасно розглядати малюнок і слухати вчителя. Кожного разу вони концентрують увагу на якомусь одному змістові своєї діяльності. Це пов’язано з особливостями вищої нервової системи учнів молодшого шкільного віку.

Вузький обсяг уваги пояснює відсутність уміння розподіляти її протягом довгого періоду: дивитися на дошку, слухати вчителя. Увага учнів часто переходить з одного предмета на інший, ніде не затримується надовго. Причиною нестійкої уваги найчастіше є недостатня розумова активність. Ось чому головним завданням учителя є зацікавити учнів, залучити їх до активної діяльності. Якщо ж діти ведуть активне спостереження, то їх увага має підтримку. Крім розумової активності, увага також підтримується мисленням. Якщо активне думання відсутнє, то не може бути й мови про стійкість уваги дітей, скільки б разів учитель не звертався до них з проханням бути уважними.

Експериментальне навчання у молодших класах ленінградських шкіл та досліди М.Н. Волокіної та Н.Ф. Добриніної продемонстрували, що навіть діти 1-го класу здатні на стійку увагу протягом уроку. Це можливо лише за певних сприятливих умов: цікавої теми уроку, доступності інформації, опори на активну розумову діяльність, різноманітних видів роботи, а також включення всіх учнів у роботу на уроці. Основою стійкої уваги є розумова активність, підтримана практичною діяльністю. Отже, учителю при навчанні аудіювання необхідно вдаватися до різноманітних форм та прийомів роботи, які б допомагали утримувати та розвивати увагу дітей. Слід так організувати слухання дітей, щоб цей процес із пасивного перетворився на активний, інтерактивний, тобто залучати дітей до повторення певних слів, мовленнєвих кліше, цілих фраз, до розмірковування та виконання певних дій, до підказок учителю, що може відбуватися далі і т.п.

Важливим аспектом ефективності навчання іноземної мови дітей молодшого шкільного віку є мислення. Воно у дітей 6-10 років має наочно-дійовий характер. Учень мислить, сприймаючи предмети і виконуючи дії з ними. Умовиводи дітей цього віку ґрунтуються переважно на безпосередніх спостереженнях. Діти не можуть уявити наочно колір, розміри та інші ознаки предметів, які повинні стати об’єктом їхньої думки. Ще К.Д. Ушинський писав, що „дитина мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями взагалі, і той даремно й шкідливо силував би дитячу природу, хто хотів би примусити її мислити інакше”. Отже, мислення учнів цього віку характеризується як конкретне, таке, що спирається на наочні образи й уявлення. Абстрактні пояснення того чи іншого предмету для них не доступні. Для розуміння завжди потрібен реальний предмет чи його зображення.

Мислення молодших школярів розвивається від наочно-дійового до абстрактного у процесі навчальної діяльності. Діти цього віку часто сприймають предмети і ситуацію однобічно, на основі якоїсь однієї, часто незначної ознаки. Їхні умовиводи можуть ґрунтуватися не на логічних аргументах, а на основі прямого перенесення цієї ознаки на інші подібні явища чи предмети. Тому необхідно розвивати мислення учнів і постійно керувати їхньою розумовою діяльністю.

Навчаючи учнів молодшого шкільного віку іноземної мови, слід враховувати наочно-дійовий характер їх мислення, пов'язувати засвоєння мовного матеріалу з конкретними предметами та конкретними ситуаціями мовлення; обмежити використання рідної мови, оскільки у цьому віці легше формувати вміння учнів безпосередньо висловлювати думки іноземною мовою і розвивати мислення, навчаючи учнів робити правильні умовиводи, знаходити причинно-наслідкові зв’язки.

Як відомо, найважчий та найвідповідальніший етап раннього оволодіння іноземною мовою співпадає з найскладнішим періодом молодшого шкільного віку, який у психології називається „кризою 7 років”. Кризами психічного розвитку психологи називають вагомі стрибки у дитячому розвитку, в результаті яких психіка дитини піднімається на новий щабель. Така криза, на думку Л.С. Виготського, настає тоді, коли внутрішній хід дитячого розвитку завершує певний цикл, а перехід до наступного циклу має дещо „переломний” характер. Суть будь-якої кризи полягає в тому, що „змінюються внутрішні переживання, які характеризують ставлення учня до середовища, стають іншими потреби та поклики, які керують поведінкою дитини”. При цьому розвиток, зазвичай, відбувається бурхливо і стрімко.