Сторінка
5

Методика навчання аудіювання на початковому ступені ЗОШ

Незнайомі мовні елементи, які містять ключову інформацію, ускладнюють розуміння тексту. Слухач повинен вчитися ігнорувати такі одиниці, якщо вони несуттєві, і сконцентрувати увагу на інформації, яка піддається розкриттю. Точно визначити в тексті обсяг незнайомих мовних елементів досить складно, оскільки учні, навіть навчаючись разом, мають різні індивідуальні можливості. При відсутності опор на ситуацію можна допустити не більше 2% незнайомої лексики (кількість слів у кожному реченні не повинна перевищувати десяти, щоб не перевантажувати короткочасну пам'ять).

При аудіюванні такі зорові опори, як жести, міміка, кінесика та інші підкріплюють слухові відчуття, полегшують внутрішнє промовляння і розуміння повідомлення. Внутрішнє промовляння відіграє значну роль у розумінні почутого. Навіть за ускладнених умов (маються на увазі експерименти із застосуванням внутрішніх перешкод) воно дає можливість сприймати мовленнєві повідомлення, прогнозувати і узагальнювати їх.

При аудіюванні фраза виступає однією з основних одиниць сприймання для розпізнавання інформативних ознак. Однією з таких інформативних ознак є інтонація, оскільки вона виступає в ролі „якості сприймання”, завдяки якій аудитор може сегментувати мовлення, розуміти зв'язки між частинами і розкривати зміст повідомлення.

Аудіювання є процесом пошуку та вибору інформативних ознак, що залежить від наявності у слухача асоціативних зв’язків, встановлених в результаті мовного досвіду. Деякі з цих зв’язків міцно закріпились і їх поява має велику ймовірність. Разом з тим відбувається „гальмування” появи неіснуючих ознак, тобто зв'язків, які не відносяться до контексту. При сприйманні рідної мови вибірковість зв'язків здійснюється досить легко. Щодо іноземної мови, слухач повинен оперувати не лише активним словником (обсяг якого в учнів середньої школи невеликий), а й пасивним, набутим, в основному у процесі навчання.

Пасивний і потенційний словники актуалізуються слухачем суб’єктивно, в залежності від теми, умов сприймання, від співвідношення між відомими і невідомими лексемами, від уміння користуватися миттєвим вибором рішення з цілого ряду ймовірних гіпотез.

Прогнозування на рівні тексту пов’язане з додатковими труднощами. Навіть досвідчений слухач не завжди здатен утримувати всю інформацію, поєднувати різні факти в загальний контекст, розуміти мотиви і скритий зміст повідомлення. Для цього необхідні спрямованість уваги, інтерес до теми повідомлення, певна швидкість мисленнєвої переробки інформації.

Аудіювання мовних повідомлень пов’язане з діяльністю пам'яті (оперативної і довготривалої). Оперативна пам’ять забезпечує утримання інформації на всіх фазах процесу сприймання, аж до її обробки та переносу частини інформації в довготривалу пам’ять. Остання зберігає слухо-артикуляційні образи слів, словосполучень і синтаксичних конструкцій, правил і схем їх з’єднання. Завдяки цьому відбувається розуміння фразової структури і комунікативного типу припущення. Оперативна пам’ять необхідна також для порівняння сприйнятої інформації з тією, яка постійно надходить з деякими інтервалами.

Для того, щоб мовне повідомлення було правильно сприйнятим, слухач повинен утримувати в оперативній пам’яті почуті слова і фрази, пов'язувати те, що чується в даний конкретний момент з тим, що чув раніше, переводити послідовний ряд отриманих сигналів в одномоментний. Ці функції виконує оперативна пам’ять, яка відрізняється низькою точністю і слабкою стійкістю до перешкод.

Оперативна пам’ять виконує допоміжну роль. Вона сприяє переводу інформації в довготривалу пам’ять. Успіх виконання цієї функції залежить від якісного і кількісного відбору, від способу введення матеріалу і його закріплення.

Отже, з усього вищезазначеного можна зробити висновок, що аудіювання, як процес сприйняття мовлення на слух, відіграє важливу роль у досягненні освітньої мети. Аудіювання складає основу спілкування, з нього починається оволодіння усною комунікацією. Оволодіння усним мовленням включає вміння розуміти мовлення інших людей та вміння висловлювати свої думки іноземною мовою. У свою чергу, воно також пов’язане з іншими видами мовленнєвої діяльності: говорінням, читанням, письмом. В методиці виділяють два основних види аудіювання: аудіювання з повним розумінням і аудіювання основного змісту почутого.

Для ефективного навчання аудіювання важливим є матеріал, записаний носіями мови, та використання наочності, що полегшує розуміння повідомлення. Оволодіння аудіюванням як видом мовленнєвої діяльності дає можливість реалізувати виховні, освітні і розвиваючі цілі. Аудіювання мовних повідомлень пов’язане з діяльністю оперативної та довготривалої пам’яті.

Для моделювання ефективного процесу навчання аудіювання слід розглянути труднощі, які виникають під час сприймання повідомлення на слух, чому буде присвячено наступний підрозділ.

Труднощі аудіювання

Фактори і умови, в яких протікає спілкування, обумовлюють особливості усного мовлення на всіх рівнях і, відповідно, труднощі сприймання на слух. У процесі оволодіння аудіюванням на іноземній мові учні зустрічаються з труднощами лінгвістичного плану: фонетичними, лексичними, граматичними. Їм важко сприйняти на слух різницю між звуками в словах eat − it, lion − line, three − tree, work − walk, form − from.

Існують також і інші труднощі, пов’язані з розумінням самого тексту, його тематикою, змістом, структурою, формою викладу (монологічна, діалогічна форма). Труднощі під час аудіювання текстів також викликані тим, що останні базуються на тому ж принципі, що і тексти для читання, тобто на принципі адаптації і їх стислості. Якщо адаптація, безумовно, полегшує сприймання усномовної інформації, або викликає мовні труднощі, то зайве стислий текст, навпаки, ускладнює його осмислення. Вилучення з тексту надмірної інформації призводить, по-перше, до того, що в одиницю часу подається значно більше інформації. Внаслідок цього учень не справляється з її переробкою. По-друге, виключення з тексту семантичних повторів, пояснень, тематичних елементів призводить до труднощів в осмисленні деяких особливостей складних фраз і, як результат, до нерозуміння змісту і відмови від подальших зусиль.

Труднощі аудіювання, зумовлені індивідуально-віковими особливостями учнів, є суб’єктивними. Успішність подолання цих труднощів залежить від уміння слухача користуватися механізмом ймовірного прогнозування, переносити аудитивні навички та вміння рідної мови на іноземну. Значну роль відіграють такі індивідуальні особливості учня як кмітливість, уміння слухати і швидко реагувати на сигнали усної мовленнєвої комунікації (паузи, наголоси, риторичні запитання, фрази зв’язку), вміння переключатися з однієї розумової операції на іншу, швидко розуміти тему повідомлення, співвідносити її з широким контекстом. Ці вміння розвиваються у процесі навчання багатьох предметів, у тому числі й іноземної мови. У процесі навчання аудіювання іншомовних повідомлень вирішальну роль відіграють такі індивідуально-психологічні особливості учнів, як рівень розвитку слухової диференційованої чутливості, слухової пам’яті, механізму ймовірного прогнозування та рівня концентрації уваги. Увага виникає залежно від емоцій i розвивається за їх рахунок, проте у людини емоції завжди проявляються в сукупності з вольовими процесами. Успішність аудіювання залежить від потреби учнів дізнатись щось нове, від наявності інтересу до теми повідомлення, від усвідомлення об'єктивної потреби вчитися, тобто від спрямованості на пізнавальну діяльність i мотивацію цієї діяльності. Проте ця спрямованість може зумовити як позитивний, так i негативний результат аудіювання. В залежності від індивідуально-психологічних особливостей слухача у сприйманні інформації, її ідентифікації, групуванні i диференціації вона може зробити сприйняття точнішим i глибшим або, навпаки, помилковим, якщо слухач під впливом очікуваного приписує явищам, що сприймаються, неіснуючі ознаки.