Сторінка
4

Методика навчання аудіювання на початковому ступені ЗОШ

розуміти літературне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування (наприклад, привітання, запит і передача інформації та ін.);

визначати тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів і спонукаючи до ґрунтовнішого пояснення незрозумілого;

повно і точно розуміти висловлювання вчителя та однокласників, короткі повідомлення;

розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які містять незначну кількість незнайомих слів.

Виділяють два основних види аудіювання: аудіювання з повним розумінням і аудіювання з розумінням основного змісту почутого. Для початкового ступеня навчання важливим є аудіювання з повним розумінням почутого.

Аудіювання на початковому ступені навчання англійської мови є і метою, і засобом навчання. Оволодіння аудіюванням дає не лише можливість реалізувати цілі навчання, допомагає дітям порозумітися засобами англійської мови, а й формує в них уміння уважно слухати, розуміти висловлювання рідною мовою, у широкому смислі виховує культуру слухання, розвиває пам'ять, зокрема слухову. Аудіювання є надійним засобом навчання мови, сприяє оволодінню її звукової форми, фонемним складом, інтонацією. У свою чергу, засобами аудіювання відбувається засвоєння лексичних одиниць і граматичних структур.

На початковому етапі навчання внутрішнє мовлення протікає особливо інтенсивно, і його можна розглядати як основний і необхідний компонент слухового сприймання. При подальшому навчанні спостерігається згортання моторної діяльності, її редукція, що пояснюється міцним поєднанням мовно-рухового, слухового і зорового аналізаторів в єдину систему. Це, у свою чергу, впливає на сприйняття та розуміння мовлення інших людей .

Т.М. Шкваріна на заняттях з іноземної мови вважає за необхідне створювати умови, за яких діти б постійно „купалися” у потоці іншомовного мовлення.

Для аудіювання важливо з перших занять підбирати матеріал, записаний носіями мови. Це можуть бути вірші, лічилки, пісні, коротенькі історії.

Навчаючи дітей аудіювання, педагог має розв'язувати такі завдання:

вчити сприймати і розуміти на слух одиниці мовлення (фонеми, словосполучення, мікротексти);

формувати аудитивні навички та вміння.

У процесі оволодіння аудіюванням діти часто зустрічаються із значними труднощами. Оскільки аудіювання − це внутрішня діяльність, яка не піддається спостереженням, необхідно поступово формувати механізм аудіювання мовленнєвих одиниць різних рівнів − від фонеми до слова, від слова до словосполучення, від словосполучення до фрази чи речення.

Звичайно, мовлення у звукозапису сприймати важче, тому форма подачі повинна викликати у дітей позитивні емоції: запис красивої музики, голосів тварин та птахів. Для молодших школярів характерним є буквальне (словесне) запам’ятовування, що залежить від емоційного стану та інтересу до навчального матеріалу. Слабкість нервової системи учнів початкової школи обумовлює швидку зміну емоційного стану, що призводить до різких проявів в поведінці: сміх, плач, бешкетництво. Найбільш сприятливі психолого-педагогічні умови для інтенсивного розвитку учнів: створення ігрових проблемних ситуацій, врахування вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей дітей. Важливе значення на уроках іноземної мови має гра як засіб досягнення всіх задач навчання. Вибір гри залежить від задач конкретного уроку, особливостей певної групи, змісту, матеріалу. Успіх залежить від того, наскільки вміло, цікаво, емоційно і артистично організує викладач гру.

З метою наближення умов формування аудитивних навичок до природних можна використовувати відеозаписи мультфільмів та дитячих фільмів-казок. Т.К. Полонська пропонує використовувати для аудіювання фабульні тексти (казки), які подобаються дітям. Такі фабульні тексти повинні характеризуватися невеликими розмірами, стійкістю сюжету, простотою. Їх бажано супроводжувати яскравими ілюстраціями. В ілюстраціях до фабульних текстів співвідношення зорового і звукового рядів має бути приблизно однаковим. Поряд з перекладом ілюстрації є важливим засобом семантизації.

Перед початком навчання аудіювання необхідно продумати послідовність його реалізації. Педагог повинен: 1. Підібрати матеріал для аудіювання. 2. Вибрати форму подачі відібраного матеріалу. 3. Відібрати опори для полегшення процесу сприймання (наочність, міміка, жести, інтонація). 4. Визначити кількість пред'явлень матеріалу. 5. Обрати форму контролю.

Аудіювання має на меті активізувати перцептивні органи чуття і моторні функції. У взаємодії із соціальним середовищем і в залежності від нього людина набуває перцептивних і моторних здібностей, які сприяють її розумовому розвитку. Для аудіювання, передусім, важливу роль відіграють сприймання акустичних сигналів і їх асоціації з експериментальними даними.

Біологічні передумови й соціальне оточення одночасно забезпечують розвиток загальних інтелектуальних передумов. Так, аудіювання сприяє:

узагальненню досвіду і накопиченню того, що є загально визнаним та осмисленим;

розширенню досвіду згідно із соціальними нормами;

здатності засвоювати або частково передбачати значення невідомих, або акустично неточних, недоступних для розуміння мовних одиниць на основі мовних та фонових знань, а також антиципації, і частково передбачати наступну інформацію;

здатності вибирати інформацію з акустично сприйнятого ряду, класифікувати її, ієрархічно упорядковувати та накопичувати;

здатності сприймати та оцінювати суттєву інформацію для виконання певного завдання або для особистих потреб.

Необхідною мотивацією розуміння акустичного сприймання інформації є фонові знання слухача − сума всього досвіду про об'єктивні реалії, включаючи абстракції, що засновуються в ній. Чим краще учні володіють темою, що знаходиться в центрі слухового сприйняття, тим більша ймовірність і гарантії розуміння обставин, які містяться в аудіотексті.

Фактичні знання, включаючи знання правил соціального спілкування, утворюються в тісній взаємодії з формуванням і застосуванням мовних знань та мовленнєвих умінь, перш за все рідної мови.

Знання рідної мови включає також знання мовних закономірностей і відношень. До них належать синтагматичні єдності, парадигматичні лексичні поля, причинні, локальні, тимчасові й інші відношення, засоби вираження модальності або виду. Знання цих мовних правил і залежностей підтримує розуміння мовних відношень у тексті. За умов іншомовного спілкування розуміння змісту, що вимагається від слухача, визначається іншомовними вміннями, обсягом і міцністю мовних знань, їх мобільністю, готовністю впізнавати в різноманітних звукових реалізаціях інваріантні ознаки, сприймати синтагматичні залежності.

Слухання, як будь-яка дія, визначається різними мотивами. До них відноситься інтерес, рівень і спрямованість уваги, впевненість в особистій та суспільній цінності інформації або іншомовної діяльності. Процес слухання обумовлюється також зовнішніми факторами: мовною та змістовою структурою аудіотексту, особливостями мовної реалізації, різними ситуативними факторами.