Сторінка
5
З метою самоаналізу роботи і підвищення ефективності педагогічної діяльності доцільно запропонувати вчителям відповісти на ряд запитань, які б наштовхнули, зацікавили, спонукали до думки про необхідність творчості в роботі:
У чому сильна сторона вашої особистості? Що конкретно в своїй педагогічній діяльності вам вдається виконувати творчо?
Згадайте з вашої практики хвилини осяяння, коли ви знайшли оригінальне педагогічне рішення в складній ситуації.
Чи є серед ваших колег, знайомих учитель, який викликає у вас захоплення, почуття добро заздрості своєю творчістю, нестандартним мисленням, - педагог, якого ви хотіли 6 творчо наслідувати? В чому, на ваш погляд, джерела його творчості? Як він досяг такого високого рівня в роботі?
Чи доводилося вам коли-небудь описувати свій педагогічний досвід загалом або якусь його частину? Якщо ні, то спробуйте описати (чи продумати) його, одночасно, аналізуючи причини успіхів і прорахунків
Спробуйте охарактеризувати свою творчу лабораторію.
Побудуйте структуру своєї дидактичної або виховної системи (якщо вона існує).
Як ви оцінюєте рівень своєї загальної культури: інтелект, світогляд, ерудицію, потреби, запитання?
Чи є у вас колега, якого ви хотіли б бачити опонентом у творчій дискусії з вами? Чи в людина, з якою ви хотіли б разом творити?
Яку конкретну пропозицію щодо розвитку педагогічної творчості у вашому колективі ви вносили на одному з педагогічних зібрань?
На якій ділянці педагогічної діяльності ви почуваєтеся невпевнено?;
У чому конкретно ви хотіли виявити свою педагогічну творчість?
Будь-яке творче починання педагога має бути науково обґрунтованим. Саме наука вкладає в руки вчителя обґрунтовану; вивірену цілісну методику творчої діяльності:
визначення проблеми, яка цікавить учителя, встановлення її актуальності, наукової новизни, практичної значущості;
вибір теми дослідження;
вибір об'єкта й предмета дослідження;
продумування провідної ідеї та задуму;
формування гіпотези дослідження;
постановка мети й робочих завдань;
вибір методів дослідження.
Ще одна деталь. Керівники кращих шкіл справедливо вважають, що сучасний директор та його заступник, незважаючи ні на які турботи, зобов'язані мати особисту тему для дослідження, показуючи тим самим приклад колективу, і домагатися того, щоб кожен учитель працював над певною проблемою саме як дослідник.
Зупинимося детальніше на питаннях підготовки і безпосереднього проведення.
Експеримент здійснюється кілька етапами.
Діагностичний етап На цьому етапі виявляють утруднення вчителів, аналізують стан навчально-виховної роботи з проблеми, виявляють протиріччя, які потребують якнайшвидшого виявлення. Коротше кажучи, зміст цього етапу полягає у виявленні проблеми та обґрунтуванні її актуальності
Прогностичний етап. У ході його реалізації формулюють проблему експерименту, розбудовують модель нової технології, формулюють гіпотезу, визначають, прогнозують очікувані позитивні результати експерименту. Отже, суть цього етапу полягає в розробці розгорнутої програми експерименту.
Примітка: на практиці перші два етапи об'єднують у підготовчий етап.
Суть організаційного етапу полягає в забезпеченні умов для реалізації проблеми:
підготовці навчально-матеріальної бази;
розподілі управлінських функцій,
організації спеціальної підготовки педагогічних кадрів;
методичному забезпеченні експериментальної роботи;
моральному та матеріальному стимулюванні педагогів;
пошуку, запрошенню наукового керівника, консультанта тощо.
Під час реалізації практичного етапу експерименту здійснюють початкові зрізи, реалізація нової технології (методики), відстежують процеси, результати, коригують експериментальну технологію (методику), виконують контрольні зрізи.
На узагальню вальному етапі обробляють отримані дані, аналізують результати експерименту шляхом зіставлення з поставленою метою, коригують гіпотезу відповідно до отриманих результатів, оформляють та описують перебіг і результати експерименту. Нарешті, на етапі впровадження нову технологію (методику) поширюють у педагогічному колективі, здійснюють цілеспрямовану роботу щодо реалізації розробленої технології (методики) в практичній діяльності педагогів.
Отже, експериментальна робота починається з обґрунтування-теми експерименту, тобто визначення того, що ми хочемо отримати в результаті, для чого нам це потрібно, визначити актуальність проблеми.
Потім слід перейти до формулювання теми експерименту. Наведемо декілька варіантів:
створення програми формування адаптивно-розвивального середовища під час переходу з початкової до основної школи;
особистісно-орієнтоване виховання та навчання в умовах школи нового типу;
використання методу занурень під час навчання дітей у режимі п'ятиденки;
пошук ефективних шляхів реалізації прикладної спрямованості навчальних предметів в умовах сільської мало комплектної школи;
створення умов. адаптації випускників основної, школи до особливостей навчання в профільній старшій школі;
створення системи неперервного еколого-валеологічного виховання школярів, формування навичок здорового способу життя;
розробка та впровадження нових технологій навчання іноземних мов учнів загальноосвітніх навчальних закладів;
формування художньо-естетичної культури особистості засобами мистецтва.
Чітке формулювання теми ставить перед експериментатором конкретне завдання: забезпечення кадрових, матеріально-технічних, фінансових, інтелектуальних можливостей для реалізації запропонованих завдань;
Формується об'єкт досліджень, тобто педагогічний чи учнівський колективи, система виховної роботи школи, навчально-виховний процес, викладання якогось предмета тощо.
Чітко формулюють мету експерименту, тобто необхідно дати відповідь на запитання: «Що ми хочемо створити в результаті проведеного експерименту?»
Експериментатори розробляють гіпотезу експерименту, яка складається з двох фаз. Спочатку гіпотезу формують у загальному вигляді - припущення про існування певного причинно-наслідкового зв'язку між новими явищами. В процесі подальшої роботи гіпотеза трансформується в робочу гіпотезу, що має конкретніший, операційний характер. У робочій гіпотезі досліджуваний причинно-наслідковий зв'язок формулюють уже в термінах незалежних, залежних і проміжних змінних і встановлюють, за яких значень залежних змінних дану гіпотезу можна вважати підтвердженою. Тобто друга фаза - це «прив'язування» гіпотези до конкретної експериментальної конструкції.
Наступною частиною підготовки експерименту є розробка та відбір конкретних методик і методів дослідження. Методи дослідження умовно поділяють на дві групи: емпіричні та теоретичні.
Емпіричні методи - це вивчення літератури, нормативних, директивних, інструктивно-методичних документів щодо теми експерименту, аналіз педагогічної документації, анкетування, тестування, вивчення та узагальнення досвіду тощо.
Теоретичні методи - це моделювання, узагальнення, порівняння, систематизація, історико-генетичний метод тощо.