Сторінка
12

Організація науково-дослідницької роботи учнів у школах нового типу

Також саме в школах нового типу можна було б спробувати організувати проведення в невеликому обсязі занять – факультативного курсу “Наукові дослідження в школі” (робочу програму такого факультативу наводить О.М. Микитюк). При його проведенні, однак, потрібно прагнути не розтягти на багато годин розмову про історію науки, структуру наукового пошуку або зайнятися вивченням наукової термінології. Такі відомості повинні бути поданими лише в необхідному мінімумі. Головне ж на практиці, на конкретних прикладах показати – які питання можуть бути предметом таких досліджень, чим відрізняється наукова праця від твору й реферату, як підвищити доказовість певних положень та ін. І слухачами такого факультативу повинен бути не весь клас або педагогічний колектив, а загалом ті учні й вчителі, які займаються або могли б займатися такою роботою та її організацією.

Узагальнення наукових досліджень з означеної проблеми дало змогу визначити зміст управлінської діяльності керівника навчального закладу щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями:

на основі вивчення досвіду і тенденцій його розвитку з'ясувати потреби практики в науково обґрунтованих рекомендаціях, організувати впровадження наукових досягнень і практичного досвіду інших навчальних закладів в роботу свого навчального закладу на основі закріплення зв'язку в системі: навчальний заклад – міський методичний центр – вищі навчальні заклади міста;

вивчати стан і перспективи розвитку діяльності навчального закладу з питань організації науково-дослідної роботи вчителів та учнів і на цій основі розробити перспективний і річний плани роботи закладу освіти;

контролювати впровадження в практику теоретичних рекомендацій наукових установ, методичних центрів тощо, надавати допомогу викладачам у вивченні досвіду з даної проблеми;

забезпечити навчальний заклад рекомендаціями з питань організації визначеного напряму діяльності, використовувати у роботі з різними групами викладачів різноманітні форми науково-методичної роботи, а саме лекції, інтерактивні методики, консультації, педагогічні мости, семінари, видання методичного журналу тощо;

проводити проблемні семінари, а також науково-практичні конференції й педагогічні читання, створювати творчі групи для узагальнення кращого досвіду та його впровадження з проблеми наукової роботи в школах нового типу;

систематично обговорювати на методичній раді та засіданнях інших структурних підрозділів звіти вчителів про стан науково-дослідницької роботи з учнями, результативність даної роботи;

здійснювати на базі ІПО ХНПУ та інших установ перепідготовку педагогічних кадрів;

систематично виявляти, узагальнювати кращий досвід навчальних закладів нового типу, методкабінетів з означеної проблеми;

створювати матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні, морально-психологічні, інформаційні та педагогічні умови для оптимізації науково-дослідницької діяльності вчителів та учнів.

Отже, організація науково-дослідницької діяльності з учнями в школах нового типу передбачає колегіальну роботу з питань визначення мети і завдань такої діяльності, планування, прогнозування, контроль і координацію для надання дієвої допомоги вчителям з удосконалення наукової роботи, своєї діяльності з самоосвіти, саморозвитку. Головне - уникнути механічного впровадження в практику рекомендацій науки і педагогічного досвіду.

Виходячи з вищезазначеного, можна стверджувати, що вивчення теоретичних питань організації науково-дослідницької роботи з учнями дозволить розробити і впровадити в практику роботи навчального закладу комплексно-цільову програму щодо вдосконалення означеного напряму діяльності як самостійного.

Аналіз стану проблеми в Харківській гімназії № 43

Дослідження №1.

Мета: визначення оцінки якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями в школі.

Відповідно до мети дослідження, нами було розроблено кваліметричну модель (табл. 3) оцінки якості управлінської діяльності щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями на підставі робіт Г.В. Єльнікової, О.М. Касьянової.

Суть моделі, зокрема, зводиться до такого:

на основі загальної структури діяльності визначаються характерні фактори цієї діяльності, які становлять основу картки;

після декомпозиції загальних цілей діяльності необхідно встановити критерії цієї діяльності;

після декомпозиції кожного критерію за допомогою визначення часткових цілей конкретної управлінської структури необхідно визначити показники;

визначення ваги факторів і показників встановлюється методом експертної оцінки або ранжування ( метод Дельфі );

оформлення моделі діяльності у вигляді окремих карток.

На підставі сказаного, ми визначили такі фактори в структурі кваліметричної моделі: інформаційне забезпечення організації науково-дослідної роботи, системність організації науково-дослідної роботи в закладі, організація роботи науково-дослідного товариства учнів, організація науково-дослідної роботи вчителів, організація науково-методичної роботи з вчителями з питань науково-дослідницької діяльності учнів, психологічний супровід науково-дослідної роботи з учнями, результативність науково-дослідної роботи. Кожен з цих факторів, у свою чергу, вміщує критерії, які розкриваються показниками.

Наступний крок - визначення ваги факторів, показників управлінської діяльності керівника щодо організації науково-дослідницької роботи з учнями. Саме кваліметричний підхід забезпечує кількісну оцінку якості діяльності.

Основний метод кваліметрії - експертний. Для проведення групової експертної оцінки залучаються кваліфіковані управлінці, вчителі - експерти. Для них створюються умови для індивідуальної роботи. Експерти виставляють бали (бальну оцінку або ранг). Потім проводиться статистична обробка результатів, оцінювання. Завершується цикл повторним пред'явленням анкет експертам для остаточного узгодження за результатами обробки. Цикл експертизи повторюється 3 – 4 рази. Результати експериментів підтверджують велику надійність колективної експертної думки порівняно з індивідуальною.

У кваліметрії прийнято, що закон розподілу експертних оцінок наближається до нормального закону розподілу, якщо виконуються такі умови:

1) число експертів N >10;

2) значення показників експертної вірогідності сумарне для кожного експерта;

3) опитування проводиться упродовж одного туру без обговорення. Тобто індивідуальні експертні оцінки незалежні.

Визначення ваги факторів та критеріїв нами було здійснено за методом, який запропонувала О.М. Касьянова (табл. 2). В експертизі взяло участь 25 чоловік. Оскільки факторів 7, то експертам було запропоновано за 7-бальною шкалою проранжувати вказані фактори моделі.

Таблиця 2 - Розрахунок ваги факторів кваліметричної моделі