Сторінка
8

Ціннісний фактор у формуванні структури дозвілля старших школярів

Дія (акт) може стати моральною тільки за умови її спрямованості на щось вище за індивіда. Тут очевидний вплив ідей І. Канта на погляди Дюркгейма: перший, як відомо, доводив існування Бога тим, що в інакшому випадку мораль стає безглуздою. Дюркгейм же бачив у Богові «лише суспільство, перетворене і осмислене символічно». Моральна дія, таким чином, має (або повинна мати) своїм об'єктом суспільство – вищу істоту, «особливу особистість», утворену взаємопов'язаними індивідами, але ту, що не зводиться до них, і що є найвищою цінністю. «Мораль, отже, починається там, де починається прихильність до групи, якою б не була остання» .

Моральна мета є для індивіда чимось добрим і бажаним, але, крім того, вона виступає як належне, як обов'язок, виконання якого вимагає від людини деяких зусиль над собою і разом з тим приносить йому задоволення. Поняття морального подібно до поняття священного, для якого характерна та ж подвійність – з одного боку, прагнення або любов до священного об'єкту (будь то Бог, а в сучасних суспільствах – особистість), з іншого – повагу і навіть страх перед ним. Моральне та релігійне життя століттями були ідентичні і, на думку Дюркгейма, навряд чи перше зуміє колись остаточно позбутися останнього. Тому наукове вивчення релігійного життя буде багато в чому сприяти розумінню моральної реальності.

Згідно Дюркгейму, система цінностей суспільства виступає у вигляді сукупності ціннісних уявлень окремих людей. Соціолог вважав, що шкала цінностей опиняється незалежною від індивідуальних і змінних оцінок індивідів. Люди приймають від суспільства вже усталену цінність, до якої вони повинні пристосовуватися. Механізм, який регулює поведінку людини в суспільстві, є внутрішнім прийняттям цінностей через зовнішній примус громадською думкою.

Е. Дюркгейм розглядає цінності як елементи функціонуючої соціальної системи. Він здійснив спробу зіставити зміст домінуючих ціннісних уявлень з типом соціальної системи у цілому. За Дюркгеймом, цінності – це ідеали, «колективні уявлення», які є головними «двигунами» поведінки людини і за якими стоять реальні та діючі колективні сили. На великих ціннісних ідеалах формуються та ґрунтуються цивілізації. Він ставив перед собою питання: як у таких ідеалах побачити витоки цінностей, що мають утворюватися, як здійснюється зв'язок речей із різними аспектами ідеалу. Автором «колективних уявлень», цінностей-ідеалів, за Дюркгеймом, є саме суспільство, яке втілює в них спосіб структурної організації спільної діяльності людей. Цінності є фактором усталеного та нормального функціонування соціального організму.

Американські соціологи У. Томас і Ф. Знанецький вперше ввели поняття «соціальна установка». У своєму дослідженні, присвяченому вивченню адаптації польських селян в Америці, вони встановили, що поведінку, яка спостерігається при обліку різноманіття суб'єктивних мотивів, може бути пояснено індивідом з точки зору суб'єктивного сприйняття ситуації дії. На думку Ф. Знанецкого та У. Томаса, соціальна установка представляється «як процес індивідуальної свідомості, що визначає реальну або можливу активність індивіда в соціальному світі». У свою чергу, зовнішнє середовище впливає на індивіда не прямо, а через оцінку його індивідом і самого себе в ньому. Виникненню установки передує усвідомлення особистістю певної потреби і тих умов, за яких ця потреба може бути задоволена. Соціальний вплив в суспільстві створює ситуацію, в якій дана потреба задовольняється наданням особистості певної інформації. Завдяки цій ситуації установка формується, закріплюється або змінюється у свідомості особистості.

Ф. Знанецький і У. Томас дали класичне визначення поняття цінності: «під соціальною цінністю ми розуміємо будь-який факт, який має доступні членам певної соціальної групи емпіричні зміст і значення, виходячи з яких він є або може стати об'єктом діяльності».

Американські соціологи також визначали цінності як більш або менш виявлені правила поведінки, за допомогою яких група регулює, зберігає та поширює відповідні типи дій серед своїх членів. У першому випадку в якості соціальної цінності може виступати, по суті, будь-який предмет, який сприяє задоволенню людських потреб: будинок, одяг, продукти харчування та ін. В другому випадку в якості соціальних цінностей соціологи розглядають правила поведінки (соціальні норми) і тлумачать їх не як елементи внутрішньої духовної структури особистості, а як якісь зовнішні по відношенню до індивіда явища, які мають обов'язковий характер і певні «емпіричний зміст і значення».

Ф. Знанецький і У. Томас виділяють два види цінностей: цінності-установки та цінності-норми. Цінності-установки тільки викликають установки, але самі їх не відображають. Цінності-норми не тільки викликають, але й відображають певні установки соціальної групи.

Відомий американський соціолог Т. Парсонс намагався поєднати підходи до визначення природи цінностей М. Вебера та Е. Дюркгейма в рамках структурного функціоналізму. Він відзначав, що однією з функціональних потреб суспільства є відтворення нормативного зразка. У рамках структурного функціоналізму Т. Парсонса цінності розглядаються як вищі принципи, на основі яких існує згода як в малих суспільних групах, так і в суспільстві в цілому. Цінність, за Т. Парсонсом, конструюється на основі загальноприйнятих уявлень про бажане. Тому «соціальні цінності – це загальноприйняті уявлення про бажаний тип соціальної системи, перш за все про суспільство в уявленні його власних членів». Цінності займають головну роль у підтримці та збереженні зразка, так як вони є певним стандартом, за допомогою якого вибираються цілі дії. Структура і характер цінностей, прийнятих у конкретному співтоваристві, залежать від панівних у ньому уявлень (понять). Поняття обґрунтовують цінності. На думку Т. Парсонса, система цінностей одночасно об'єднує і розділяє людей, сприяючи виникненню соціальних верств, класів, націй, етнічних груп і народів. Вона утворює «колективний портрет» будь-якої з цих спільнот, обумовлює їх своєрідність, відмінність одну від одної. Те, що прийнятно для одних спільнот, виявляється неприйнятним для інших.

У своїй концепції про соціальну дію Т. Парсонс пов'язує поняття цінності з ціннісною орієнтацією. Ціннісна орієнтація індивіда виступає у вигляді прихильності до еталонів, які існують в культурі суспільства. Отже, ціннісні орієнтації дають людині можливість дотримуватись певних правил при відборі з можливих альтернатив. Кожного разу, коли людина змушена вибирати, ціннісні орієнтації можуть гарантувати їй деякі норми, якими вона буде керуватися.

В дослідження цінностей вагомий внесок внесли Г. М. Андрєєва, А. Г. Здравомислов, В. А. Ядов. Великий акцент робили А. Г. Здравомислов і В. А. Ядов на змісті цінностей особистості при розгляді її ставлення до праці. На їх думку, цінності повинні бути включені в мотиваційну структуру особистості, де спонукальні мотиви діяльності особистості шикуються в своєрідну послідовність: потреби перетворюються в інтереси, а потім переходять в цінності. При переході потреб в інтереси першорядними стають ті характеристики діяльності людини, в яких виявляється ставлення до соціальних інститутів. Тут побудником людської активності стає не те, що необхідно, а те, що більш вигідно з матеріальної точки зору. При перетворенні інтересів в цінності також відбувається зміна предмета відносин. У цьому випадку головним є уявлення про призначення людини, тобто та поведінка, в якій відбувається самоствердження, самореалізація особистості.