Сторінка
4

Формування цінностей засобами художньої літератури у дітей старшого дошкільного віку

Неоднозначність поняття «цінності» відзначають і вітчизняні філософи (О. Дробницкий, А. Здравомислов, В. Сагатовський, В. Тугарінов, В. Ядов, та ін.). В. Тугаринова, В. Ядов підкреслюють, що виникнення цінності пов'язане, з одного боку, з предметами, явищами та їхніми властивостями, якостями особистості, здатними задовольнити потреби суспільства, людини, а з іншого - цінність виступає як судження, пов'язане з оцінкою існуючого предмета, явища, якості людини. Отже, цінність - це форма прояву певного роду відносин між суб'єктом і об'єктом - ціннісного ставлення та прояв гуманних якостей в їх спілкуванні.

О. Дробницкий відзначає, що засвоєння системи цінностей окремою особистістю становить необхідну основу соціалізації особистості і підтримки нормативного порядку в суспільстві. Разом з цим в структурі зрілої особистості цінності виконують функцію перспективних, стратегічних життєвих цілей і мотивів життєдіяльності, реалізація яких виражається у внеску особистості в культуру, створенні нових форм цінності. Він приходить до висновку, що « . взаємодія особистості і суспільства виражається у взаємопереходах соціальних і особистісних цінностей» і що в процесі історичного розвитку суспільства складається система загальнолюдських цінностей.

С. Анісімов віддає пріоритет абсолютним цінностям - життю, здоров'ю, гуманності, прогресу, справедливості; при цьому він виділяє анти цінності - невігластво, передчасну смерть, хвороби, голод. Міркуючи про природу цінностей, він підкреслює, що цінність - це предмет, що володіє корисними для людини властивостями. Вчений вважає, що цінність завжди повинна бути позитивною за своїм значенням, оскільки вона задовольняє дійсну, розумну позитивну потреба.

Філософи робили спробу упорядкувати й описати систему цінностей. Головним є основа, за якою вони класифікуються. На основі узагальнення підходів до розгляду природи цінностей зарубіжними філософами, розроблено класифікацію, в якій джерелом цінностей є потреби людини: ідеальне буття (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт ), інтуїція, визначає сенс цінностей (О. Шпенглер та ін.).

В. Тугарінов в своїх роботах запропонував наступну класифікацію цінностей: життя, соціальні та духовні блага. До найголовнішим цінностей культури на його думку, відносяться: свобода, рівність, справедливість і братерство людей; просвітництво, істина, добро і краса. Отже цінності поділяються, насамперед, на цінності життя і цінності культури: матеріальні, соціально - політичні, духовні.

Л. Дьоміна відзначає, що не все з того, що має цінність для даної особистості, є цінним і для суспільства в цілому. З іншого боку, не всі громадські цінності з різних причин мають серйозне значення для кожної конкретної людини. В залежності від об'єкта, на який спрямована ціннісна орієнтація та оцінка, вона виділяє природні і соціальні цінності.

Проаналізувавши сутнісні характеристики феномену «цінності» в філософській літературі, ми виявили, що цінності належать до сфери чуттєвого, вважаються свого роду емоційними установками, сприяючими орієнтації в досвіді людини. Своєю оригінальною внутрішньою силою цінності творять світ культури, є основою сенсу життя і призначення людини.

Таким чином, у педагогіці цінності виступають як моральний принцип виховання, як умова для формування моральних відносин між вихователем і вихованцями, як засіб розвитку інтелектуальної культури - думок, почуттів, переживань. Головна педагогічна функція цінності реалізується в її орієнтувальній, спрямовуючій ролі в життєдіяльності людини, яка виступає в якості «осі свідомості», саморегуляції його поведінки в сьогоденні і майбутньому. За основу психологічного механізму регуляції життєдіяльності, що базується на формуванні цінностей, вчені виділяють аксіологічні структури особистості, що зв'язують внутрішній світ особистості і навколишню дійсність. Ми приходимо до висновку, що до теперішнього часу склалися різні напрямки, що трактують природу цінності. У педагогіці цінності виступають складовою аксіологічного та цілеспрямованого процесу формування моральних взаємовідносин дітей при їх самореалізації в різних видах діяльності. Для філософської науки цінності - це об'єкти інтересів особистості, що дозволяють усвідомити людині значимість буття. В системі психологічних знань цінності виступають одним їх головних мотивів поведінки особистості, свідомого ставлення до оточуючих, моральними категоріями, що позначають психологічні характеристики людини .

Особливості формування цінностей у дітей дошкільного віку

Ціннісні орієнтації пропонують дитині вибір між добром і злом, яке вона вчиняє не в силу необхідності, а в силу свого особистісного розуміння цієї необхідності. Саме свобода вибору являється основою моральних ціннісних орієнтацій. Саме ціннісні орієнтації виступають регулятором поведінки дитини навіть тоді, коли за нею ніхто не слідкує. Ціннісні орієнтації визначаються свідомістю і підсвідомістю, формуються в ході набуття особистого досвіду. В сформованому стані вони представляють індивідуальну ієрархічну сукупність цінностей, які визначають направленість особистості і вибірковість її поведінки.

Ведучі психологи ХІХ-ХХ століть різноманітних научних шкіл – зарубіжних (А. Адлер, А. Маслоу, К. Роджерс, З. Фрейд та ін.) і вітчизняних (Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, А. Лурія, В.Мухіна та ін.) – особливе значення надають становленню особистості і її ціннісних компонентів ранньому дитинству та дошкільному періоду. Суть їх висновків полягає в наступному : процес становлення ядра особистості (системи переконань, ціннісних орієнтацій) може відбуватися не тільки свідомо, але й не свідомо; більше того, найбільш інтенсивний саме період дошкільного дитинства. Ось чому так важлива правильна організація морального виховання дитини з самого раннього віку. В іншому випадку не виключається ущербність розвитку, наслідки якого усунути надзвичайно важко.

Про розвиток морально-ціннісної складової в дошкільному віці буде свідчити не лише сформованість у дитини певних знань. Важливого значення набуває опанування нею вміннями та навичками використання на практиці морально-етичних норм та правил.

Становлення морально-ціннісної складової відіграє важливу роль у формуванні життєвої компетентності дошкільника і полягає в опануванні духовно-моральними нормами та принципами. Дитина поступово усвідомлює необхідність керуватися загальнолюдськими цінностями у власній поведінці та спілкуванні, стає здатною до гуманної поведінки у суспільстві, поводитися адекватно, доцільно і конструктивно. У результаті виявляється її спрямованість на те, що відбуваються навколо, критично ставитись до дій оточуючих і власних, нести відповідальність за свої вчинки. Так, дослідниця Т. Поніманська, яка вказує на важливість формування людяності у дитини дошкільного віку в процесі формування її життєвої компетентності, підкреслює значення самостійного регулювання поведінки людини на основі гуманістичних цінностей. Вона зазначає, що насправді моральною можна вважати не ту людину, яка знає, що чинить морально, а ту, яка не може діяти інакше, незважаючи на наявність винагороди за це.