Сторінка
6

Формування цінностей засобами художньої літератури у дітей старшого дошкільного віку

По – друге, зразки поведінки, орієнтовані на базові моральні якості. Ведучу роль в цьому, відповідно культурно-історичній теорії Л. Виготського, грають спеціальні знаряддя перетворення натуральних форм психіки – знаки та символи. Мова йде про казки, притчі, прислів’я та приказки, обряди, ігри та інші художні твори. Співвідносячи дії персонажів, їх вчинки, діти на діти на прикладах вчаться ємоційно-чуттєво усвідомлювати моральні норми та цінності. Так, поза свідомістю, на рефлекторному рівні формується система моральних уявлень і базових цінностей дитини. По мірі дорослішання вона підкріплюється роботою розуму та рефлексією.

По-третє, необхідно сприяти тому, щоб дитина могла осмислити цінності, встановлювати причинно – наслідкові зв’язки між поведінкою, вчинками людей і наслідками. Для цього вихователь в різноманітних видах дитячої діяльності орієнтує вихованців на базові цінності. Оскільки провідна діяльність дитини дошкільного віку – гра, важливо підбирати і продумувати такий зміст, реалізація якого формує уявлення про моральні цінності, і пропонує можливість морального вибору. В жодному разі не можна критично засуджувати і недопустимо висміювати дитину за неправильний вибір. Кожен має право на помилку, тим більше маленька дитина, яка тільки починає формувати своє розуміння світу. Така жорстока реакція дорослого може глибоко вразити дитину, посіяти в її душі сумнів щодо доброти навколишнього світу, позбавити довіри до дорослих, а в подальшому і до інших людей. Вихователь повинен вияснити причину такої відповіді, навіяти сумнів, невпевненість у даній відповіді і привести дитину до правильного рішення. Важливо розвивати в дітях здатність бачити в вчинках героїв книг, мультфільмів, оточуючих тільки хороше. Не секрет, що в практичному житті ми частіше чуємо зовсім інше: « Не забирай іграшку!», «Не заважай Олі гратись!», ніж доброзичливе « Як дружно граються Міша та Саша.», « Як добре, що Таня допомогла прибрати іграшки.». Дитину слід орієнтувати на споглядання доброго, позитивного. Важливо вчити її прощати та просити пробачення, підтримувати друга, допомагати йому, знаходити вихід з незручної ситуації, а не насміхатись над ним. Недопустимо висміювати слабку сторону особистості. Тим самим порушується не тільки атмосфера доброзичливості в виховному процесі, а й діти починають інстинктивно відчувати, що якщо помилишся, не виключено, що над тобою посміються. Страх бути висміяним сприяє проявленню таких якостей характеру як лицемірність, нечесність та ін.

Таким чином, у результаті морального виховання формуються духовні цінності. Головна функція цінностей у тому, щоб сформувати у підростаючого покоління моральну свідомість, стійку моральну поведінку і моральні почуття, відповідні сучасному способу життя, сформувати активну життєву позицію кожної людини, звичку керуватися у своїх вчинках, діях, відносинах почуттям громадського обов’язку. Моральна свідомість і поведінка дітей формуються у єдності. Вагому роль у формуванні цінностей відіграє дорослий, який виступає не тільки прикладом для наслідування а й організатором вихованого процесу. Серед всіх засобів найефективнішим у формуванні цінностей є емоційна активність та художня література. Формування цінностей у дошкільників має ряд особливостей. А саме: ціннісні орієнтації визначаються свідомістю і підсвідомістю, і формуються і ході набуття дітьми особистого досвіду; процес становлення ціннісних орієнтацій найбільш інтенсивний саме в період дошкільного дитинства; формування цінностей здійснюється ефективно за умови створення змістовного, емоційно-позитивного та виховуючого середовища.

Роль художньої літератури у процесі формування цінностей у дітей дошкільного віку

Важливу роль у вихованні підростаючої особистості відіграє дитяча література, яка є органічною і невід`ємною складовою загальної літератури. Дитині, що тільки починає пізнавати оточуючий світ, дуже потрібні книги, які готують її до активного життя в суспільстві. Твори дитячої літератури, проходячи крізь уяву і серце юного читача, збуджують в ньому співчуття до доброго і прекрасного, розширюють загальний кругозір, вчать любові й відданості, стійкості й незламності, чесності й наполегливості.

Художня література використовується як засіб розвитку людяності, гуманних почуттів особистості: добра, справедливості, почуття обов’язку. Зокрема О. Хролець зазначає, що дитяча література забезпечує перехід гуманістично-ціннісних орієнтацій у внутрішнє надбання особистості.

Художня література має велику перевагу серед мистецтв, як засобів виховання гуманних почуттів та формування духовних цінностей. Ця перевага виявляється і в можливості активно впливати на почуття і розум дитини, розвивати її емпатійність, емоційність. Недостатній розвиток цих якостей призводить до штучного обмеження можливостей дитини, вихованню людини, яка не відчуває, не розуміє, не співпереживає.

Вплив художньої літератури збільшується завдяки специфіці сприймання художніх творів дітьми дошкільного віку, що визначається їх віковими і психологічними особливостями: підчищено чутливість до зовнішніх впливів, безпосередність сприйняття оточуючого світу, високий рівень наслідування та емоційного «зараження». Сприймаючи високохудожні твори, аналізуючи їх, діти вчаться оцінювати вчинки і поведінку літературних героїв. Літературний твір сприймається дітьми в цілому, в єдності його змісту й художньої форми, а розуміння виявляється в судженнях та поглядах.

Виховання художнім словом призводить до великих змін в емоційній сфері дитини, що сприяє появі живого відгуку на різні життєві події, змінює його відношення до речей, перебудовує його суб’єктивний світогляд. Під час читання творів дитина зображує перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описані події, і чим сильніше його переживання, ти багатше його почуття і уявлення про дійсність. Моральні норми та правила в художніх творах набувають живого змісту, стають доступними і зрозумілими та легко приймаються дитиною як єдиний правильний варіант поведінки. Дитина ніби входить всередину подій художнього твору, ніби стає їх учасником .

Використовуючи художню літературу тільки для вирішення завдань з розвитку мовлення та поетичного слуху, ми втрачаємо велику частину потенціалу цього засобу. А надмірне моралізування, одностороннє трактування художніх образів зводить нанівець всю ефективність, заважає розвитку почуттів, духовної свідомості, правильного ціннісного відношення до дійсності.

Коли мова заходить про розвиток ціннісної свідомості дітей, виховання гуманних почуттів, необхідно ставити питання, які викликають у дітей інтерес до вчинків, мотивів поведінки героя, їх внутрішнього світу, переживань. Ці питання мають допомогти дитині розібратися в образі, висловити своє відношення до нього; вони повинні допомогти вихователю зрозуміти душевний стан дитини піч час читання; виявити здатність дітей порівнювати і узагальнювати прочитане. Поступово діти вчаться порівнювати не тільки вчинки літературних героїв, але і свої, а також вчинки однолітків. Уявлення, отримані дітьми із художніх творів, переносяться в їх життєвий досвід поступово, систематично.