Сторінка
6

Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі

Батьків дітей молодшого шкільного віку особливо зацікавить розвиваюча роль казок, живих яскравих оповідей, віршів. Розвивати уяву можна різними способами, але обов’язково в такій діяльності, яка без фантазії не може привести до бажаних результатів.

Формування здатності уявляти як здатності бачити раніше ціле, ніж частини, і бачити правильно, є не містичним процесом і не природним даром. Воно, тобто формування, відбувається через ігри дітей.

У книзі Л.Ю. Субботіної «Розвиток уяви у дітей» зібрані конкретні ігри та вправи, розроблені психологами та педагогами для розвитку уяви дітей різного віку.

Гра, її правила, існування уявної ситуації – зовсім не випадковість в житті дитини, а наслідок її відриву від ситуаційної зв’язаності, наслідок виникнення і розвиток на цій основі уяви. Для гри характерний «відліт» від безпосередніх практичних дій. Але сама ігрова дія пов’язана з безпосередньою практикою. Зміст і порядок дій гри відповідає реальній дії. Тому у вихідних посиланнях гри нема фантастичних елементів, вони цілком реально пов’язані з навколишньою дійсністю. Уявною є лише ситуація, яку діти відтворюють у грі.

Гра «Пантоміма» за рахунок уяви розвиває і оптимізує емоційний фон, вона доступна дітям будь-якої вікової групи.

Всі стають в коло. Кожен по черзі виходить в середину кола і за допомогою пантоміми показує яку-небудь дію. Наприклад, уявляє, як зриває уявні груші та сливи і кладе у кошик, пере білизну, тягне важкі предмети і т.п. Переможцями стають ті, хто найбільш точно зобразив пантомімічну картинку.

Гра «Використання предметів» стимулює фантазію і загальний розвиток. Ця гра не має вікових обмежень. Її взято зі збірника під ред. В.В. Петрусинського «Ігри: навчання, тренінг, дозвілля» і модифіковано відповідно до завдання розвитку уяви та віку дітей.

Послідовно пропонуються картинки із зображеннями предметів. Завдання – перерахувати всі можливі способи використання зображених предметів, які школярі знають чи здатні уявити. Чим більше варіантів вони вигадують, тим більше у них розвинута уява.

«Геній фантастики». Кількість гравців необмежена. Гравці повинні вигадувати сюжети, що відрізняються нереальністю. Темою вигадок може бути все, що завгодно, головне – щоб інші учасники могли визначити найправдоподібнішу історію. Гравець, що вигадав її, і буде переможцем.

Гра-конкурс «Натюрморт» розвиває не тільки фантазію, а й образне мислення, уявлення, сприйняття. Може використовуватись для непрямої діагностики художніх здібностей. Ця гра не має вікових обмежень.

Пропонується намалювати натюрморт на задану тему. Зазвичай художники малюють натюрморт з натури, але в цій грі учасники повинні створити свій натюрморт в уяві, а потім зобразити на папері. Тема дається для всіх одна.

Орієнтовні теми для натюрморту:

- «Метелик на квітці»;

- «Яблуко на фарфоровому блюдці»;

- «Чашка, біля неї гілка ялинки»;

- «Осіннє листя на холодній землі».

Можна вигадати будь-які інші теми. По закінченні роботи необхідно провести конкурс художніх робіт і вибрати переможця, чи просто влаштувати виставку.

Є знаменита сюрреалістична гра: малюнок в декілька рук. Перший учасник групи змальовує щось, робить нарис, який може мати якийсь сенс, а може і не мати сенсу. Другий учасник гри, неодмінно відштовхуючись від первинної позначки, використовує її як елемент іншого зображення, з іншим значенням. Так само робить третій: він не заповнює малюнок перших двох, а міняє його спрямованість, трансформує задум. Кінцевий результат найчастіше є чимось незрозумілим, оскільки жодна з форм не завершена, одна переходить в іншу.

Діти захоплюються цією грою, на льоту схоплюючи її правила. Перший малює, скажімо, овал ока. Другий, інтерпретуючи овал по-своєму, примальовував до нього курячі ноги. Третій замість голови змальовує квітку. І так далі.

Кінцевий продукт цікавить тих, що грають менше, ніж сама гра, чим боротьба, що виникає при спробі оволодіти чужими формами і нав'язати свої, чим несподіванки і відкриття, що трапляються на кожному кроці, у вигляді руху.

Стимул-реакція до уяви і в цій грі теж народжується інтуїтивним уловлюванням нового зв'язку між двома елементами, волею випадку поставленими поруч; запозичивши лексикон у лінгвістів, це можна було б назвати «формами вираження» або «формами вмісту», по-різному себе що проявляють; але в основі взаємодії – все той же подвійний ритм. Влада діалектики поширюється і на область уяви.

«Відгадування тіней». Один з гравців сідає поблизу світлої, по можливості не заставленої стіни, лицем до неї. Ззаду, в декількох кроках, встановлюється свічка або тьмяна лампа. Хто-небудь з гравців повинен пройти між спиною того, що сидить і лампою. Лампа має бути поставлена так, щоб вийшла максимально різка тінь. Той, хто сидить, не обертається, по тіні повинен вгадати, хто пройшов у нього за спиною. Вгаданий сідає на його місце і починає відгадувати тіні інших, і т.д.

«Що там заховане». Ведучий бере картину і закриває основну частину, залишивши для огляду лише маленький фрагмент. Завдання учасників - зрозуміти, що там за прихованою частиною або домальовувати образ в думках. Коли варіанти озвучені, можна і поглянути, що ж там було насправді.

Таким чином, ми ознайомились з рядом методик, націлених на розвиток уяви. Ці методики підібрані із врахуванням молодшого шкільного віку і можливістю їх використання не професіональними психологами, а батьками та вчителями. Вони можуть використовуватись як ігрова діяльність і як елемент навчального процесу в школі.

Але дані методики розвивають не лише уяву, але й інші процеси, вміння, навички.

Уява тісно пов’язана з емоціями. В житті молодшого школяра вони взагалі нероздільні. Вплив почуттів на уяву і навпаки ще в минулому столітті з’ясував французький психолог Т. Рібо. Всі форми творчої уяви заключають в собі сильні емоційні моменти. Почуття наче збирає враження, думки, які потім втілюються в різних образах. Л. С. Виготський вивів «закон загального емоційного знаку», сутність якого висловив так: « . всяке почуття, всяка емоція прагнуть втілитися в образи, відповідні цьому почуттю ». . . Емоція хіба що збирає враження, думки і образи, співзвучні настрою людини. Отже, багате емоційна життя стимулює розвиток уяви. Другий закон, виведений Л.С. Виготським, називається «законом емоційної реальності уяви». Він говорить про те, що «всяка побудова фантазії має вплив на почуття, і якщо ця побудова і відповідає сама по собі дійсності, то викликані нею почуття є дійсними, реально пережитими захоплюючими почуттями людини». Використовуючи багатство емоційних станів в молодшому шкільному віці, можна успішно розвивати уяву і, навпаки, правильно організовуючи процес уяви, можна формувати культуру почуттів. Будь-які емоції мають зовнішній прояв. Молодші школярі вже мають свої уявлення про зовнішні ознаки тих чи інших почуттів. Вміння правильно розпізнавати стан людини по вираженню почуттів допомагає школярам краще орієнтуватись в різних ситуаціях. Існує багато вправ для паралельного розвитку уяви і емоціонального сприйняття молодших школярів. Прикладом розвиваючої гри в даному напрямку є гра «Пантоміма».