Сторінка
1

Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі

Актуальність дослідження полягає в тому, що уява є важливою передумовою для засвоєння знань, які потребують вміння уявити те, що в даний момент неможливо сприйняти безпосередньо.

Важливо розвивати уяву в молодшому шкільному віці, щоб школярі вчились швидко орієнтуватись в різних ситуаціях і вирішувати задачі без безпосереднього втручання практичних дій. Це особливо важливо коли практичні дії неможливі чи небажані.

Якщо не розвивати уяву в молодшому шкільному віці, то в майбутньому можуть виникнути проблеми з творчістю, з плануванням особистої діяльності, з відтворенням інформації.

Дослідженням розвитку уяви займались такі психологи та педагоги: А.Я. Дудецький, В.А. Крутецький, В.В. Давидов, В.С. Мухіна, Дж. Родарі, Д.Б. Ельконін, Л.М. Фрідман, Л.С. Виготський, О.М. Дьяченко, Р.С. Нємов, С.Л. Рубінштейн та інші.

Тема дослідження є актуальною в наш час. В молодшому шкільному віці провідним видом діяльності стає навчання, а засвоєння знань залежить від уяви. В молодшому шкільному віці уява досить активна. Отже, уяву можна якнайширше використовувати у навчальній діяльності. Крім того, уява включається в процеси сприйняття і мислення. Також уява тісно пов’язана з емоціями. Якщо правильно направляти фантазію молодших школярів, то можна успішно формувати у них культуру почуттів. Уява пов’язана з інтересами. Уява не тільки розширює коло інтересів, але і поглиблює уже сформований інтерес. Також уява тісно пов’язана з мовленням. Зокрема, таку думку підтримують Дж. Родарі і Л.С. Виготський. Саме визначення важливості розвитку уяви в молодшому шкільному віці зумовило вибір наступної теми курсової роботи: Розвиток уяви молодших школярів за рекомендаціями Джанні Родарі.

Об’єкт дослідження: уява молодших школярів.

Предмет дослідження: розвиток уяви молодших школярів.

Мета: теоретичне дослідження рівнів розвитку уяви молодших школярів, аналіз психолого-педагогічних засобів розвитку уяви молодших школярів, розробка спеціальної програми за технологією Джанні Родарі щодо підвищення рівня розвитку уяви молодших школярів.

Гіпотеза: якщо розробити та впровадити цикл занять за рекомендаціями Джанні Родарі, це може сприяти підвищенню рівня розвитку уяви молодших школярів.

Завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблеми розвитку уяви молодших школярів.

2. Проаналізувати вікові особливості розвитку уяви молодших школярів.

3. Виявити рівні розвитку уяви молодших школярів.

4. Розробити та обґрунтувати спеціальну програму щодо підвищення рівня розвитку уяви молодших школярів.

5. Впровадити розроблену програму.

6. На основі експериментального дослідження довести ефективність розробленої програми.

Методи дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури, узагальнення та систематизація матеріалу; тестування, кількісний та якісний аналіз даних; констатуючий та формувальний експерименти; формулювання висновків.

Дослідження проводилось в Новомиколаївській спеціалізованій загальноосвітній школі №1 з 20 учнями 2-го класу. Курсова містить 59 сторінок, з них – 43 сторінки основного тексту.

Поняття уяви

Згідно з психологічним тлумачним словником, уява – це психічна діяльність, що полягає у створенні подумки уявлень і ситуацій, котрі ніколи не переживалися людиною в дійсності.

За визначенням К.Д. Ушинського, уява – це психічний процес, який полягає у створенні нових уявлень, думок і образів на основі минулого сприйняття, набутого досвіду, наявних знань. Уява є специфічним видом людської діяльності, що виникає і розвивається в ході вирішення проблемної ситуації, уява виражається в побудові програми поведінки подумки. Важливе значення уяви також в тому, що вона дозволяє суб’єкту діяльності зримо уявити мету як передбачуваний результат до її початку, тим самим орієнтуючи його в побудові програми дій. Сильна і дієва уява є необхідною приналежністю розуму.

Уява – це особлива форма організації психіки людини, яка проявляється у створенні нових образів і думок, на основі яких виникають нові дії та предмети. Основне завдання уяви – спрогнозувати очікуваний результат до його здійснення.

Уява – здатність людини до побудови нових образів шляхом переробки психічних компонент, отриманих в минулому досвіді; психічний процес створення образу предмета чи ситуації шляхом перебудови існуючих уявлень. Частина свідомості особистості, один з пізнавальних процесів. В уяві своєрідно і неповторно відображається зовнішній світ, відбувається образне передбачення результатів, які можуть досягатись тими чи іншими діями; вона дозволяє програмувати не тільки майбутню поведінку, але і уявляти можливі умови, в яких поведінка буде реалізовуватись.

Уява – це універсальна здатність людини до побудови нових цілісних образів дійсності шляхом переробки змісту вже складеного практичного, чуттєвого, інтелектуального та емоціонального досвіду.

Уявлення того, що в минулому людина не сприймала, створення образів предметів і явищ, з якими раніше не зустрічалась, виникнення наочного образу того, що ще тільки буде створено, становить особливу форму психічної діяльності – уяву. Уява – це створення нового у формі образів-уявлень. Уява – це одна з форм відображення дійсності. Яким би новим не було те, що створено уявою людини, воно завжди виходить з того, що є в дійсності, тобто нові образи створюються з елементів старого, добре відомого минулого досвіду.

Уява включається у сприйняття, збагачує образи, добудовує їх. Вона допомагає і процесу мислення. Зазвичай уява вмикається тоді, коли ресурси мислення вичерпані, так як невизначеність ситуації дуже велика. А.В. Петровський писав, що «цінність уяви в тому, що вона дозволяє приймати рішення і знайти вихід в проблемній ситуації навіть за відсутності необхідної повноти знань, що потрібні для мислення. Фантазія дозволяє обійти деякі етапи мислення і все-таки уявити кінцевий результат».

Уява – це образне конструювання змісту поняття про предмет ще до того, як складеться саме поняття. Зміст майбутньої думки фіксується в уяві у вигляді деякої суттєвої загальної тенденції розвитку цілісного об’єкту. Осмислити цю тенденцію людина може тільки завдяки мисленню.

О.М. Леонтьєв визначає уяву як пізнавальний процес, що має у своїй основі аналітико-синтетичну діяльність людського мозку. Аналіз допомагає виділити окремі частини і ознаки предметів чи явища, синтез - об'єднати в нові комбінації, що досі не зустрічались. У результаті створюється образ або система образів, в яких реальна дійсність відбивається людиною в новому, перетвореному, зміненому вигляді і змісті.

Уява – універсальна здатність людини до побудови нових цілісних образів дійсності шляхом переробки змісту вже складеного практичного, чуттєвого, інтелектуального і емоціонально-смислового досвіду. Уява – це спосіб оволодіння людиною сферою можливого майбутнього, що надає її діяльності проектний характер, завдяки чому вона видилась із «царства» звірів. Будучи психологічною основою творчості, уява забезпечує як історичне створення форм культури, так і оволодіння ними в онтогенезі.