Сторінка
22

Менеджмент освіти

При управлінні у такий спосіб, управлінські функції розподілені між всіма компонентами системи, а виконавець – має тільки одного керівника. Це економічний та зручний спосіб управління, але керівник має бути універсалом, досконало володіти всіма напрямками роботи, що нелегко забезпечити на практиці.

Основним його завданням є забезпечення цілеспрямованості, узгодженості функціонування та розвитку керованої підсистеми. Ураховуючи, що функціонування соціальної системи відбувається в умовах постійних змін внутрішнього та зовнішнього середовища, управління повинне реагувати на ці зміни та своєчасно забезпечувати перебудову системи з притаманними їй закономірностями й тенденціями за допомогою механізмів, які існують у самій системі.

Соціальне управління відрізняється від управління у технічних та біологічних системах тим, що суб’єкт управління впливає на об’єкт за допомогою визначення цілей діяльності, які декомпозуються на менш глобальні та передбачають їх прийняття об’єктом управління. Формулювання цілей управління потребує всебічного вивчення ситуації та тенденцій розвитку об’єкта, що виступає предметом управління. Предметом управління у соціальних системах є відносини, як комплекс стійких взаємозв’язків та взаємодій людей у процесі управлінського впливу, що забезпечують самоуправління, яке створює дві підсистеми: керуючу й керовану. Відносини управління реалізуються через інформацію, яка відображає форми зв’язків у процесі управління соціальними системами. За науковими твердженнями Н. Островерхової та Л. Даниленко, результатом управлінської діяльності є рішення, спрямовані на досягнення цілей засобами виконання функцій управління через організацію взаємодії людей, що забезпечує функціонування та розвиток організації.

Успішність управлінської діяльності дещо залежить від дотримання системного принципу зворотного зв’язку інформаційних потоків, сутність якого полягає у зв’язку між отриманим ефектом та управлінським впливом.

Дослідник В. Новак тлумачить зворотний зв’язок, як інформаційне забезпечення управлінського процесу, що в соціальному варіанті є необхідною умовою ефективності управлінських рішень. Узагальнено зворотний зв’язок розглядають як необхідну умову будь-якої доцільної діяльності, незалежно від того, ким або чим вона здійснюється.

Процес управління у вищому навчальному закладі є невід’ємною складовою управління соціальними системами, що складається з двох самостійних, але взаємопов’язаних підсистем – керованої (об’єкт управління) та керуючої (суб’єкт управління). До керованої підсистеми належать елементи, які забезпечують процес створення матеріальних і духовних благ, до керуючої – елементи, які забезпечують процес управління як цілеспрямований вплив на колектив людей, задіяних у керованій підсистемі. Чим більше соціальна система є розвиненою, тим більш досконалим у ній є механізм зворотного зв’язку.

Сам управлінський процес характеризується відповідними функціями (від лат. Functio – виконання), під якими розуміють відношення двох (або групи) об’єктів, де зміни одного супроводжуються змінам іншого.

Як відомо, загальновизнаними функціями менеджменту є планування, організація, мотивація, контроль – вони ж використовуються і в педагогічному менеджменті з підсиленням акценту на соціально-психологічний бік їх здійснення, у зв’язку з чим набувають подальшого розвитку процеси педагогічного аналізу.

Змінюється функція планування. Все частіше вищі навчальні заклади замість традиційних планів використовують управління проектами, яке передбачає створення й реалізацію певних проектів у різних напрямах навчальної діяльності. Це підсилює критеріальність, цілеспрямованість та системність функціонування й розвитку закладу.

Функція організації модернізується у напрямі поєднання зусиль і самоспрямування діяльності керуючої і керованої підсистем, що сприяє взаємоадаптації суб’єктів діяльності шляхом розвитку самоорганізації і саморегулювання. Зазначені якості є важливими для формування конкурентоздатності як студентів і випускників, так і викладачів вищого навчального закладу.

Функція мотивації забезпечує підвищення усвідомленості навчальної діяльності і сприяє підвищенню якості професійної підготовки студентів та професійного зростання викладачів.

Функція контролю стає більш гнучкою, що передбачає залучення виконавців до самоаналізу і саморегуляції та стимулює їх рефлексивний розвиток. У зв’язку з цим на заході в системі управлінської діяльності керівників спочатку з’явилося поняття „контролінгу”, а потім „моніторингу”.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу у ВНЗ

Навчально-виховний процес забезпечує можливість: здобуття особою знань, умінь і навичок у гуманітарній, соціальній, науково-природничій і технічній сферах; інтелектуального, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку особи, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості.

Оскільки Європейське співтовариство поставило за мету сприяти міжуніверситетській кооперації як засобу покращення якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програму обміну студентами визначено як вагомий елемент такої між-університетської співпраці та для збільшення можливостей зростання їх навчальної і професійної кар’єри та працевлаштування через визнання дипломів, виникла необхідність розроблення механізму взаємного визнання академічних успіхів студентів та їх кваліфікацій. Тому в експериментальному проекті, організованому в рамках програми „ІРАЗМЕС”, було розроблено Європейську систему перезарахування кредитів (ECTS) як засіб покращення визнання освіти для навчання за кордоном.

ECTS базується на трьох ключових елементах: на інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), на взаємній угоді (між закладами-партнерами і студентом) і використанні кредитів ECTS (визначають навчальне навантаження для студентів). Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів: інформаційного пакета, форми заяви/ навчального контракту та переліку оцінок дисциплін. Перш за все ECTS використовується студентами, викладачами і закладами, які хочуть зробити навчання за кордоном невід’ємною частиною освіти студента.

За своєю суттю ECTS не регулює змісту, структури чи еквівалентності навчальних програм. Це – питання якості, яка повинна визначатися самими вищими навчальними закладами під час створення необхідних баз для укладання двосторонніх чи багатосторонніх угод про співпрацю. ECTS забезпечує прозорість І сприяє визнанню освіти.

Повне визнання навчання означає, що його період за кордоном (включаючи екзамени чи інші форми оцінювання) замінює порівнюваний період навчання у місцевому університеті (включаючи Екзамени чи інші форми оцінювання), хоча зміст погодженої програми навчання може відрізнятися.

Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі та переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів-партнерів.

ECTS забезпечує прозорість такими засобами: