Сторінка
34

Менеджмент освіти

- запровадження двоциклічної системи навчання – бакалавр/магістр;

- запровадження європейської системи кредитів ECTS;

- збільшення чисельності предметів вільного вибору студента шляхом введення спеціалізації в рамках загальних спеціальностей;

- укрупнення навчальних дисциплін (створення інтегрованих дисциплін, які мають щонайменше 4 кредити – 120 годин);

- зміна співвідношення між аудиторними та позааудиторними заняттями (зменшення аудиторного та збільшення позааудиторного навантаження студентів – самостійної роботи);

- запровадження новітніх форм викладання дисциплін – застосування методів активізації навчально-пізнавальної діяльності (проблемні лекції, семінари-дискусії, вибір ситуацій – кейси, презентації, рольові та ділові ігри, тренінгові заняття; стимулювання командної роботи при розв’язанні ситуацій, позааудиторній роботі, виконанні колективних проектів тощо; відкриття персональних сайтів викладачів та розміщення на них анотацій курсів, завдань для самостійної роботи, поточної інформації, проведення інтерактивного консультування тощо);

- вдосконалення критеріїв оцінювання знань студентів – розробка чітких критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів, перехід до оцінювання шляхом введення проміжного модульного контролю (ПМК) та екзаменів із ПМК тощо;

- розширення сфери застосування іноземної мови професійного спрямування у навчальному процесі.

Визначені критеріальні показники не дозволяють повністю вимірювати результативність навчального процесу, хоча певною мірою за ними можна вимірювати якість його організації.

Групою провідних українських вчених під керівництвом доктора історичних наук, професора, академіка НАН України В. Литвина досліджено й узагальнено існуючий стан вищої освіти України, визначені перспективи її розвитку. Аналізуючи узагальнені дані, можна опосередковано визначити критерії оцінювання якості вищої освіти, що полягають у наступному:

- відповідність змісту освіти встановленим державним стандартам та вимогам вузівської компоненти;

- ефективність навчання та його гуманістична спрямованість;

- технічна й технологічна забезпеченість навчального процесу;

- створення умов для неперервної освіти людини впродовж життя;

- мовна політика ВНЗ (державна мова, мова національних меншин);

- ступінь забезпечення підручниками, навчальними посібниками, доступ в Internet, наявність електронної бібліотеки;

- науково-методичне забезпечення навчального процесу відповідно до державних та вузівських стандартів, гнучкість вузівських вимог відповідно до змін ринкового середовища.

Серед перелічених критеріїв тільки другий відповідає результативності навчального процесу, всі інші характеризують безпосередньо сам процес.

У дисертаційному дослідженні В. Гапон обґрунтована система критеріальних показників для рейтингового оцінювання діяльності вищих навчальних закладів, а саме:

1. Обсяги та престиж серед абітурієнтів і замовників кадрів: план прийому на денну форму навчання; загальний ліцензійний обсяг підготовки студентів денної форми навчання; конкурс на денну форму навчання; кількість навчально-наукових виробничих комплексів; контингент студентів денної форми навчання; контингент студентів заочної форми навчання; кількість студентів, зарахованих на перший курс на договірній основі; кількість працевлаштованих випускників денної форми навчання за договорами.

2. Науково-педагогічні кадри: викладачі з науковими ступенями та званнями; доктори наук, професори; завідувачі кафедрами (доктори наук, професори); аспіранти.

3. Наукова підтримка: обсяг держбюджетних науково-дослідних робіт (НДР) на 1 науково-педагогічного працівника; обсяг госпдоговірних НДР на 1 науково-педагогічного працівника; обсяг держбюджетних НДР на 1 викладача; обсяг госпдоговірних НДР на 1 викладача; обсяг держбюджетних НДР на 1 студента денної форми навчання; обсяг госпдоговірних НДР на 1 студента денної форми навчання; викладачі, котрі беруть участь у госпдоговірних НДР.

4. Впровадження державної мови: абітурієнти, які складали екзамени з української мови і літератури; викладачі, які викладають державною мовою; академічні групи, викладання в яких ведеться виключно українською мовою; підручники, опубліковані державною мовою.

5. Матеріально-технічна база: вартість навчально-лабораторного обладнання у розрахунку на 1 студента денної форми навчання; кількість екранних місць в розрахунку на 100 студентів денної форми навчання; загальна навчальна площа в розрахунку на 1 студента денної форми навчання.

6. Соціальна інфраструктура: забезпеченість гуртожитком; забезпеченість місцями у вузівській їдальні.

У цьому ж дослідженні В. Гапон подає систему розрахункових показників діяльності ВНЗ, об’єднаних у 10 груп, серед яких: структура вищого навчального закладу; структура та обсяг підготовки та перепідготовки кадрів; контингент студентів; науково-педагогічні кадри; інтеграційні зв’язки; фондоозброєність навчального процесу; технологія навчання; українська мова; науково-дослідна робота; матеріально-технічне забезпечення.

При аналізі вищеподаних критеріальних показників можна зазначити, що вони не вимірюють результативність навчального процесу. Якщо і є критерії, що стосуються навчального процесу, то вони характеризують оснащення й ресурсну забезпеченість навчання у ВНЗ. Немає системи показників, яка б характеризувала результат, кінцевий продукт навчального процесу. Крім того, наведені показники носять суто статистичний характер. Як відзначає В. Гапон, реалізація оцінки ВНЗ є дуже складною, за її словами „Суто кількісний підхід часто виявляється занадто загальним, тоді як суто якісний підхід важко підтвердити за браком об’єктивних критеріїв”. Отже, доцільно поєднання кількісної та якісної оцінки різних складових діяльності ВНЗ. Вирішення цього питання лежить у площині кваліметричного підходу до оцінювання.

Важливим чинником є те, що всі розглянуті вище критерії якості вищої освіти або якості забезпечення навчального процесу вищої школи не враховують специфіки приватних навчальних закладів, що були виділені нами у першому розділі нашого дослідження.

Аналіз літературних джерел засвідчив, що діяльність приватних вищих навчальних закладів набуває певного досвіду, який поступово вивчається й узагальнюється вченими. Так, предметом спеціального дослідження українських вчених В. Андрущенко, Б. Корольова, В. Астахової стало вивчення ефективності навчально-виховного процесу у приватних ВНЗ. Результатом роботи є визначення характеристик складових навчального процесу щодо:

– його інтенсифікації та індивідуалізації навчання, блочно-пакетного навчання – монопакетна технологія (Слов’янський інститут науково-педагогічної і виробничої інфраструктури, Краматорський економіко-гуманітарний інститут);

– проблемно-блокового навчання (Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки);

– впровадження сучасних інформаційних технологій, комплексної комп’ютеризації навчально-виховного процесу, запровадження дистанційного навчання (Європейський університет).