Сторінка
32
Отже, на сьогодні можна зробити безсумнівний висновок про неоднозначність підходів щодо трактування поняття „якість освіти”, бо одні автори характеризують це як процес, інші – як результат.
Це підтверджує соціологічне опитування різних категорій респондентів:
- батьки студентів, наприклад, співвідносять якість освіти з формуванням професійної компетентності їх дітей, затребуваності їх як фахівців на ринку праці (це результат);
- якість для педагогів, це наявність якісного навчального плану, забезпеченого навчальними матеріалами, оснащення навчального процесу, співвідносність рівнів навчальних досягнень студентів та стандарту освіти тощо (це процес);
- для студентів якість освіти, безсумнівно, пов’язується із мікрокліматом у навчальному закладі;
- для бізнесу й промисловості якість освіти співвідноситься з життєвою позицією, уміннями і навичками, знаннями випускників, їх конкурентоздатністю на ринку праці (це результат);
- для суспільства якість пов’язана з тими ціннісними орієнтаціями випускників, котрі знайдуть своє вираження, наприклад, у громадянській позиції, у технократичній чи гуманістичній спрямованості їхньої професійної діяльності.
Із вищевикладеного видно, що одні автори визначають якість освіти як якість функціонування системи освіти через надання освітніх послуг. У той же час, інші трактують якість освіти як ступінь досягнення студентами заданого (нормативного) рівня навчання (рівень підготовки фахівця).
Відповідно до стандартів ИСО (ISO) серії 9000 під якістю розуміється ступінь відповідності властивостей якогось об'єкта (продукту, послуги, процесу) деяким вимогам (нормам, стандартам). Тому якість вищої освіти можна розглядати як збалансовану відповідність всіх аспектів вищої освіти деяким цілям, потребам, вимогам, нормам і стандартам. Зазначимо, що якість вищої освіти залежить від багатьох факторів, а саме:
- перед вищою освітою ставляться певні зовнішні і внутрішні цілі, надаються встановлені стандарти і норми;
- забезпечення якості освіти детермінується якістю самих вимог (цілей, стандартів і норм);
- одержання якісної освіти залежить від якості ресурсів (освітніх програм, кадрового потенціалу, контингенту абітурієнтів, матеріально-технічного забезпечення, фінансів і т.д.), іншими словами, від якості умов (вкладень в освіту);
- важливу роль у забезпеченні якості вищої освіти відіграє якість освітніх процесів (наукова й навчальна діяльність, керування, освітні технології, тощо), що безпосередньо реалізують (забезпечують) підготовку фахівців;
- до елементів якості освіти належить якість результатів діяльності ВНЗ (поточні й підсумкові результати навчання студентів, характеристики кар’єрного росту випускників і т.д.).
Усе вищезазначене можна узагальнити таким чином (рис.1.7.):
Рис. 1.7 Якість вищої освіти
Таким чином, відстеження результативності навчального процесу у вищому навчальному закладі забезпечується моніторингом якості надання освітніх послуг, що в свою чергу тісно пов’язано з визначенням освітніх стандартів шляхом усвідомлення мети, змісту й результатів навчання та постійним зіставленням зазначених стандартів із реально існуючим станом навчального процесу, через визначення кількісної характеристики якості освітнього продукту (випускника).
Якість розглядається як загальна та часткова сукупність характеристик освітнього продукту. Це відображається через визначення моделі випускника вищого навчального закладу, що, в свою чергу, базується на визначенні критеріальної основи навчального процесу в закладі. Результатом такого процесу є спроможність людини орієнтуватися та діяти в різних життєвих ситуаціях.
Отже, стандарти в освітній галузі відображають якість як реалізацію цілей, що діагностуються, здійснюючи контроль ступеня їх досягнення. Для визначення якості освіти створюються стандарти, а організація навчального процесу спрямовується на формування компетенцій та розвиток професійної компетентності особистості, що закладені в стандартах.
Тому постає низка проблем вищої освіти, що пов’язані з необхідністю перегляду та розробки вимог державних освітніх стандартів вищої професійної освіти. Крім того, завершеність процесу стандартизації у вищих навчальних закладах безпосередньо пов’язана із сертифікацією відповідності наданих освітніх послуг зазначеним державним стандартам.
У цьому зв'язку необхідно зазначити, що вимоги до випускників ВНЗ і критерії результативності навчального процесу мають міститися в державних освітніх стандартах. Однак, якщо мінімальні вимоги (набір дисциплін та їх зразковий зміст) якоюсь мірою в них сформульовані, то критерії оцінювання відповідності випускників цим вимогам відсутні.
У „Загальних відомостях про вищу освіту в Україні” зазначено, що Державні стандарти освіти передбачають наявність трьох компонент: державної, галузевої та компоненти навчального закладу.
У вищій освіті державна компонента визначає структуру переліку напрямів і спеціальностей, за якими здійснюється освіта і професійна підготовка фахівців за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями. До його складу входять класифікатор галузей освіти, напрямів підготовки і спеціальностей.
Галузева компонента Державних стандартів освіти базується на державній компоненті і включає до свого складу освітньо-кваліфікаційну характеристику (ОКХ) і освітньо-професійну програму (ОПП).
Освітньо-кваліфікаційна характеристика встановлює професійне призначення й умови використання випускників, відображає мету й узагальнює зміст освіти і професійної підготовки у вигляді переліку умінь, визначає місце і роль фахівця у соціальній структурі суспільства та вимоги до його компетентності. ОКХ встановлює вимоги до загальноосвітнього рівня і галузеві кваліфікаційні вимоги до випускника навчального закладу.
Освітньо-професійна програма визначає нормативну частину змісту освіти, встановлює вимоги до змісту, обсягу, рівня освіти і професійної підготовки фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня конкретної спеціальності. Зміст освіти подається в ОПП у вигляді структурованої системи навчальних елементів, що формують інформаційний обсяг і рівень засвоєння знань у процесі підготовки відповідно до вимог ОКХ.
Компонента навчального закладу вводиться з метою забезпечення відповідності професійної підготовки фахівця до вимог суспільного розподілу праці в Україні й мобільності системи підготовки фахівців для задоволення вимог ринку праці. Вона включає варіативну частину освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника навчального закладу, яка доповнює і конкретизує кваліфікаційні вимоги до змісту освіти і професійної підготовки з боку конкретних споживачів випускників навчальних закладів.
Отже, визначення критеріальних засад навчального процесу вищого навчального закладу є складовою створення комплексної системи управління якістю підготовки фахівців. Її побудова зв'язується з розв’язанням трьох взаємозалежних завдань: