Сторінка
20

Менеджмент освіти

Звіт голови державної комісії обговорюється на засіданні вченої (педагогічної) ради вищого навчального закладу, факультету (відділення).

Самостійні заняття

§ Охарактеризувати форми навчання у ВНЗ та відповідні умови навчання студентів.

§ Описати форми організації навчального процесу у конкретному ВНЗ.

§ Узагальнити вимоги до змісту лекційних занять, професійного рівня, прав та обов’зків лектора.

§ Визначити роль і місце контрольних заходів в організації навчального процесу у ВНЗ.

Зміст та функції педагогічного менеджменту

Процес управління вищим навчальним закладом із наукової точки зору можна визначити, як цілеспрямовану взаємодію керуючої та керованої підсистем щодо регулювання освітнього процесу з метою переведення його на більш високий якісний рівень. За формою – це процес збору та аналізу інформації. Тому інформація є предметом й продуктом менеджменту. В умовах сьогодення інформація, що забезпечує життєві та історичні напрями діяльності людини, стає найбільш цінним продуктом, виступає як основний товар.

Для створення цілісної системи інформаційно-аналітичної діяльності у ВНЗ необхідно визначити її зміст, об’єкт, джерела, сформувати потоки інформації і вивести їх на відповідні рівні. Згодом визначити, у якій формі і де ця інформація буде зберігатися й використовуватися.

Аналіз інформації неможливо здійснювати без наявності визначеної бази даних, зібраної та класифікованої у системі. Рішення цього завдання вимагає створення у ВНЗ інформаційно-аналітичної служби, в якій аналізувалася б інформація про результати діяльності суб’єктів освітнього процесу: студентів, викладачів, батьків, адміністрації тощо. Ця інформація призначена для того, щоб управляти навчальним процесом та життям закладу не формально, а реально, приймаючи правильні, науково обґрунтовані адресні рішення з боку менеджерів освіти.

Адаптуючи до системи освіти відомі слова Джона Локка, можна сказати: єдина можливість ефективно управляти освітнім процесом – це одержати вичерпне знання про нього, тобто інформацію, повну, релевантну, адекватну, об’єктивну, точну, своєчасну, безперервну, структуровану і т.п. Фактично, сутністю із численних визначень інформації є наступне: ,,інформація – це зменшення невизначеності”. Чим менше ,,tetra іncognіto” про дійсні результати освітнього процесу, тим більше уявлення про ступінь навчальних досягнень студентів, тобто про „вихід” освітнього процесу [63]. Отже, причиною появи моніторингу в освіті визначають недостатність об’єктивної та своєчасної інформації.

Сьогодні актуальною є можливість свідомого впливу на об’єкти та процеси, які відбуваються у системі освіти. Вирішення цього питання пов’язане із створенням своєрідної інформаційної системи про функціонування й розвиток кожного елемента об’єкта управління з метою вивчення динаміки їх розвитку та спрямування на бажаний результат. Це досягається тільки при знаходженні об’єкта в режимі змін. Для переведення освітніх процесів у цей режим необхідне застосування маркетингових та моніторингових технологій, що потребує концептуального осмислення самих понять ,,маркетинг” та ,,моніторинг” й визначення їх місця у педагогічному менеджменті.

У новому англо-українському словнику є слова manage (завідувати, керувати), manager (завідувач, керівник), management (управління).

Термін ,,менеджмент” уже понад 30 років як функціонує у нашій мові. Усупереч словнику, він не є точним синонімом терміна ,,управління”. Управляти можна не тільки заводом, але і автомобілем, ракетою. Менеджмент завжди зв’язаний з управлінням у соціальній сфері. Причому управляє людина (а не комп'ютер чи світлофор). Тому, наприклад, при широкому використанні терміна ,,автоматичне управління” безглуздо говорити про ,,автоматичний менеджмент”.

Поняття ,,менеджмент” має декілька значень, зокрема:

1) Менеджмент розуміється як вид трудової діяльності. Управління ж – це розумова праця, у результаті якої здійснюється управлінська діяльність. Тому зазначимо процес управління як безупинне здійснення послідовних дій від прогнозу майбутньої діяльності, постановки мети і розробки способів її досягнення до аналізу її фактичного результату.

2) Менеджментом називають сам процес управління з усіма його функціями, методами і засобами. Процес менеджменту припускає виконання таких функцій як прогнозування, планування, створення організаційних структур, командування, координація, мотивація діяльності, контроль і аналіз. Для реалізації тієї чи іншої функції застосовують різні методи. Наприклад, прогнозувати можна за допомогою статистичних чи експертних методів. При цьому можуть бути використані відповідні технічні засоби – комп'ютери, програмні продукти, Internet, засоби зв'язку тощо. Менеджмент поєднує різні складові управлінської діяльності в єдине ціле. Сучасна наука менеджменту зазвичай виділяє чотири інтегровані функції: планування, організація, мотивація, контроль.

3) Менеджмент – це орган управління, наприклад, сукупність підрозділів апарата управління, що поєднує менеджерів. Іншими словами, менеджментом називають ще й організаційну структуру, призначену для управління тією чи іншою організацією, регіоном, країною.

4) Під менеджментом розуміють також категорію людей, що професійно займаються управлінням, що працюють на керуючих посадах, що входять в апарат управління тощо.

5) Менеджмент розглядають ще й як наукову дисципліну, предметом якої є проблеми, що виникають, коли люди керують людьми. Менеджмент зазвичай розглядається як одна із галузей економічних наук. Проводяться науково-дослідні роботи, випускаються журнали і книги, захищаються дисертації з менеджменту.

6) Менеджмент як наукова дисципліна спирається на практику управління. Відповідно під менеджментом іноді розуміють практику реального управління та її осмислення.

7) Менеджмент – це не тільки наука, але й мистецтво управління. Управлінська наука дає радше загальні орієнтири, ніж конкретні інструкції на кожен конкретний акт управління. Реальне управління, особливо оперативне, навпаки, швидше мистецтво, ніж наука. Менеджеру необхідні не тільки знання, але й інтуїтивне розуміння людей, якими він керує.

8) Нарешті, менеджмент – це навчальна дисципліна, про управління. Менеджменту вчать усіх студентів економічних спеціальностей. З основами менеджменту знайомлять майбутніх інженерів, геологів, медиків, соціологів тощо. Усе частіше з менеджментом знайомлять школярів.

Усі розглянуті тлумачення суті поняття „менеджмент” (а їхнє число можна значно збільшити) аж ніяк не суперечать один одному. Навпаки, вони тісно пов’язані між собою і розкривають різні його боки. Хто такий менеджер? Це управлінець. Що він робить? Управляє організацією, підрозділом, тобто людьми. Виходить, що управління людьми – це діяльність менеджера.

Отже, менеджмент передбачає уміння досягати визначених цілей, використовуючи працю людей та мотиви їх поведінки.

Різні науковці по-різному ставляться щодо застосування цього терміна. Є спроби надати йому значення, яке використовується тільки відносно організації господарчого управління, або організаційної компоненти процесу управління. Слід відзначити, що в сучасній науці відбувається інтернаціоналізація цього поняття. Швидше за все воно більш відбиває оперативне управління в умовах мінливих обставин. Це дійсно, насамперед, організаційна функція управління, яка домінує в змінних умовах. Адже потрібно відкоригувати мету, оперативно перебудувати структуру, перекомпонувати зв’язки, встигнути здійснити весь цикл управління до наступної зміни. Таким чином, менеджмент відбиває специфіку управління в ринкових умовах. Тому цей термін завжди використовується у будь-якій галузі виробництва і людської діяльності в цілому та освіті, зокрема. Тут функціонують соціально-педагогічні системи, тому в системі освіти останнім часом вітчизняні вчені користуються поняттям „педагогічний менеджмент”.