Сторінка
21

Менеджмент освіти

За визначенням В. Маслова педагогічний менеджмент – це „специфічний вид управлінської діяльності, який складається із сукупності прийомів, методів і форм психолого-педагогічного, організаційного впливу на індивідуумів і колективи з метою ефективного функціонування систем, спрямованих на загальний та спеціально-професійний розвиток особистості. Особа, яка володіє професійними знаннями й вміннями, необхідними для здійснення цієї діяльності, є менеджером освіти” .

Взагалі будь-який менеджмент, у т.ч. освітній, забезпечує високий рівень продуктивності праці без жорсткого адміністрування. Це наука, яка розвивалася разом із економічними та соціальними змінами в багатьох країнах світу. Нині продовжується процес модернізації та зміни існуючих стереотипів управлінського мислення. Таким чином, менеджмент в освіті – це досягнення визначеної мети освітньої галузі шляхом розподілу її на завдання та організація діяльності людей щодо їх вирішення.

Педагогічний менеджмент використовується у діяльності навчальних закладів різного типу. Вищі навчальні заклади мають певну автономію, тому одні з перших почали опановувати нові підходи до внутрішньовузівського управління, яке змінюється під впливом розвитку ринкових відносин та появою конкуренції на ринку праці.

Саме поява конкуренції примушує менеджерів звертатися до аналізу ринку, прогнозування на цій основі подальшого розвитку якості кінцевого продукту для забезпечення його конкурентоспроможності, а, отже, й адресного збуту. Такі дослідження відносяться до сфери маркетингу.

Термін „маркетинг” (англ. Marketіng) походить від market (ринок) і означає діяльність щодо вивчення й завоювання ринку. Маркетинг – просування товарів й послуг на ринку. Він завжди націлений на урахування змін, спрямований на задоволення споживачів з користю для себе. Маркетинг в освіті має не тільки обслуговувати, але й створювати освітній ринок завтрашнього дня. Згідно з визначенням одного з провідних теоретиків маркетингу Ф. Котлера „маркетинг – це вид людської діяльності, спрямований на задоволення нестатків та потреб за допомогою обміну”. Основним у маркетингу є орієнтація на споживача, тому що в умовах ринку підприємство тільки тоді може досягти своїх цілей, коли найкращим чином задовільнить вимоги споживачів. Для цього необхідно постійно вивчати ринок виробників та споживачів продукції, прогнозувати і управляти попитом, включаючи стимулювання, сприяння та регулювання у сфері реалізації послуг.

Маркетингова концепція управління навчальним закладом

Маркетингова концепція господарської діяльності включає такі три ланки: потреби споживачів → комплекс маркетингових заходів → прибуток, одержаний внаслідок задоволення потреб споживачів.

В умовах приватного вищого навчального закладу споживачами є громадяни, яким надаються освітні послуги, й роботодавці, які пропонують робочі місця його випускникам. Комплекс маркетингових заходів включає наступні дії: – аналіз зовнішнього середовища ВНЗ; – вивчення споживачів; – аналіз стану існуючих спеціальностей і планування майбутніх напрямів підготовки, що надаються громадянам як освітні послуги; – планування руху студентів до отримання певного освітньо-кваліфікаційного рівня й визначення їх конкурентоспроможності на ринку праці; – забезпечення гнучкої цінової політики; – задоволення вимог споживачів, власника ВНЗ та Міністерства освіти і науки щодо рівня підготовки фахівців; – управління маркетинговою діяльністю як системою. Прибуток може бути матеріальним (грошові кошти) і нематеріальним (підвищення іміджу, попиту на споживання освітніх послуг, попиту на випускників певного ВНЗ тощо).

Маркетинг має певну структуру – рекламна справа, внутрішні та зовнішні зв’язки зі споживачами та співробітниками, організація презентацій, виставок тощо. Маркетингом займаються багато людей різних спеціальностей та ступенів професійної підготовленості. На сьогоднішній день існує багато наукової літератури, яка присвячена маркетингу: методам проведення реклами, вивчення і завоювання ринку, аналізу й прогнозуванню поведінки споживачів і конкурентів. Конкретні питання розробки та здійснення маркетингової політики розглянуті в численних публікаціях із проблем маркетингу. Цілком зрозуміло, що маркетинг у виробництві відрізняється від маркетингу в банку й, звичайно, в освіті. Проте напрями та методи маркетингових досліджень у всіх сферах діяльності мають багато спільних рис.

При аналізі наукових джерел вимальовується певна картина маркетингової служби навчального закладу. Зазначимо напрями діяльності служби:

1. Аналіз навколишнього та внутрішнього освітнього середовища.

2. Розробка стратегічних прогнозів на основі аналізу тенденцій ринку освітніх послуг, кон’юнктури, попиту, реакції споживача на появу нових видів пропозицій.

3. Розробка пропозицій щодо розширення, відкриття (скорочення, згортання) факультетів, курсів, гуртків, секцій тощо.

4. Аналіз тенденцій взаємин навчального закладу із замовниками і споживачами, зокрема, виробничим сектором, фірмами тощо.

5. Створення інформаційно-аналітичного банку чинних стандартів, норм і вимог до умов, рівня якості й змісту наданих освітніх послуг.

6. Обґрунтування необхідного матеріально-методичного забезпечення послуги в реальних умовах навчального закладу.

7. Планування затребуваних освітніх послуг, яке засноване на прогнозованому попиті споживача.

8. Обґрунтування і розрахунок необхідних вкладень (економічних, кадрових, інтелектуальних і т.д.) для створення умов реалізації пропозицій.

9. Встановлення ефективної системи взаємодії навчального закладу й управлінських органів для вирішення питань правового статусу наданих освітніх послуг: своєчасне ліцензування, акредитація, формування документації фінансової звітності і т.д.

10. Розробка системи підготовки фахівців відповідно до вимог ринку.

11. Організація рекламно-інформаційної діяльності.

12. Організація роботи з формування попиту і стимулювання збуту освітніх послуг.

13. Планування цін.

14. Налагодження раціональної системи наближення освітніх послуг до їхніх споживачів.

15.Укладання договорів про взаємодію зі споживачами: батьками, виробництвом, фірмами тощо.

16.Укладання трудових угод із реалізаторами освітньої послуги (викладачами) для встановлення меж прав та рівня відповідальності.

17.Відпрацьовування системи зворотного зв’язку зі споживачем.

18.Розробка системи моніторингу якості освіти.

Даний спектр не відбиває всієї повноти обов’язків. Це лише перелік видів діяльності за пропозицією і просуванням товару на ринок послуг.

Звернення до маркетингових досліджень в освітніх системах викликає необхідність зміни в системі управління ними. Для цілеспрямованого реформування управління ВНЗ із позицій ринкових відносин необхідно розглянути його (управління) сутність. Крім того, необхідно з’ясувати появу моніторингових процедур у системі управління та визначити їх природу й призначення в ринкових умовах.

Управління освітою належить до сфери соціального управління. Під соціальним управлінням ми розуміємо вплив на суспільство з метою його упорядкування, збереження якостей, специфіки, удосконалення і розвитку. Це необхідна властивість будь-якого суспільства і витікає з його системної природи, суспільного характеру праці, необхідності спілкування людей у процесі праці та життя, обміну продуктами їх матеріальної та духовної діяльності.