Сторінка
14

Формування навичок здорового способу життя у дітей та молоді

Батьки часто ставлять запитання: "А чи потрібно дітям говорити про ВІЛ/СНІД, адже вони ще дуже малі?", "Чи не принесе таке навчання більше шкоди, ніж користі?".

Реальність така, що діти живуть у світі, де існує епідемія СНІДу, де кожні 10 секунд реєструється нова ВІЛ-інфікована людина. До того ж 9 із 10 людей, які живуть з ВІЛ, не знають про те, що вони заражені.

Діти отримують інформацію про ВІЛ/СНІД з раннього віку, задовго до того, як стають здатними її зрозуміти. Інформація, яку вони чують з екрану телевізора, у школі, спілкуючись з однолітками, часом буває не тільки не досить об'єктивною, але й такою, що формує неприйняття ЛЖВС. Тому в дітей виникає багато запитань і тривог щодо СНІДу. Хто краще від батьків зможе дати на них відповідь? Діти хочуть, щоб дорослі обговорювали з ними складні життєві проблеми. Вчасно розпочата розмова про ВІЛ/СНІД з дитиною дає батькам унікальну можливість не тільки донести до неї достовірну інформацію, але й одночасно транслювати ті цінності й моральні принципи, які вони хотіли б їй прищепити. Втрачені в ранньому дитинстві контакти з дітьми в подальші роки обертаються труднощами у взаєминах батьків і дітей, відсутністю в дитини довіри, прихильності й взаєморозуміння.

Об'єктивні знання про ВІЛ/СНІД і навички безпечної поведінки, набуті дитиною до того, як вона зіткнеться з реальною загрозою передачі ВІЛ-інфекції, допоможуть їй захиститися від зараження у майбутньому.

Часто батьки починають пояснювати дітям, що відбулося, чому це трапилося, що варто відчувати в тому чи іншому випадку і як знайти вихід з ситуації, що склалася. Проте такий підхід перешкоджає розвитку в дітей життєвої мудрості й критики, виробленню суджень і знаходженню помилок як засобу навчання. Говорячи їм, що, як і чому, батьки вчать їх, що думати, а не як думати.

Розвивати навички мислення й прийняття рішень допомагають такі запитання до дитини: "Що трапилося? Як ти думаєш, чому це трапилося? Як би ти вчинив/ ла у подібній ситуації?"

Дитина може сама звернутися до батьків із питаннями і тривогами і тим самим надати вам можливість почати розмову на цю тему. Оскільки у вашої дитини в школі проводяться такі уроки, вона може почати з вами ділитися тим, що відбувалося на уроці, і новою інформацією, яку вона довідалася.

До розмови про ВІЛ/СНІД потрібно готуватися, тоді ви допоможете своєму синові/дочці отримати необхідні знання. Слухайте дитину, коли в неї виникне бажання поговорити на цю тему. Це дозволить вам узяти участь у вихованні вашої дитини й розвинути в неї певну систему цінностей і навички здорової поведінки.

Дитячі уявлення про ВІЛ/СНІД часто бувають хибними. Наприклад: На СНІД можна захворіти, сидячи на унітазі, або коли береш у друзів спідню білизну: СНІД може передаватися через повітря.

Важливо якомога раніше розвіяти такі омани.

Якщо ваш десятирічний син, граючись надворі, розбив коліно, а одноліток говорить йому, що тепер він може захворіти на СНІД, поясніть:

"Ні, ти не захворієш на СНІД, адже його викликає вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), а цей вірус не може проникнути в організм, якщо просто розбити коліно. Це може відбутися, якщо кров ВІЛ-інфікованої людини потрапить до крові здорової, Тому небезпечно торкатися чиєїсь крові".

Підкріпіть це об'єктивною інформацією, відповідною до віку вашої дитини.

"СНІД – це хвороба, через яку людині стає дуже погано. Вона виникає, якщо ВІЛ потрапить до організму людини. ВІЛ — це вірус, який настільки маленький, що його навіть не можна побачити неозброєним оком ".

Пізніше дитина буде готова до більш докладної інформації. їй можна пояснити, що відбувається, коли ВІЛ потрапляє в організм людини.

"У твоєму тілі мільярди клітин. Деякі клітини допомагають тобі залишатися здоровим, захищаючи від інфекцій. Але коли ВІЛ проникає в тіло, він поступово руйнує ці клітини. За кілька років організм втрачає захист перед інфекціями і людина може захворіти на СНІД".

Дитина може висловлювати занепокоєння щодо своєї безпеки стосовно ВІЛ/ СНІДу. Щоб діти були впевнені у своїй безпеці, розкажіть:

Дуже мало дітей заражені ВІЛ. Більшість із них отримали вірус ще до свого народження, тому що їхні мами були ВІЛ-інфікованими. Безпечно ходити до школи й гратися з ВІЛ-інфікованою дитиною. ВІЛ не передається через повітря та побутовим шляхом. Важливо, щоб ваші ігри не супроводжувалися бійками, а суперечки вирішувалися переговорами ".

Якщо дитина запитає: "Як люди захворюють на СНІД?, розкажіть їй про шляхи зараження ВІЛ-інфекцією, які можуть становити для неї небезпеку.

"ВІЛ-інфекцією можна заразитися при контакті інфікованої крові з відкритими ранами; при пошкодженні шкіри до крові ріжучими предметами, на яких можуть залишатися краплі чужої крові; через нестерильні голки для проколювання вух, татуювань, голковколювання; при користуванні чужим приладдям для гоління ".

Забороніть дитині підбирати предмети, якими можна порізатися або вколотися: бите скло, голки, шприци, леза та ін.

Дітям, які не досягли підліткового віку, складно зрозуміти, яким чином презервативи можуть захистити від ВІЛ або навіщо людям користуватися спільним шприцом.

Якщо ви ще не говорили з дитиною про секс, то не варто починати цю розмову з проблеми СНІДу, щоб у неї секс не став асоціюватися лише з інфекцією та хворобою. Якщо дитина поставила такі запитання, поясніть:

"Підлітки й дорослі заражаються СНІДом, якщо користуються одними голками із хворими на СНІД, коли приймають наркотики або мають статеві контакти й не дбають про безпеку ".

Пам'ятайте, що при обговоренні проблеми ВІЛ/СНІДу у вас з'являється можливість розмовляти з дитиною і про інші складні життєві проблеми, подаючи не тільки "голі факти", але й ті принципи, якими дитина, як вам би хотілося, має керуватися в майбутньому. Тому говоріть дитині про те, у що вірите, і що вважаєте правильним.

На жаль, перемогти ВІЛ/СНІД людство зможе нескоро. Тому постійно повертайтеся до розмов з дитиною про ВІЛ/СНІД. Використовуйте будь-яку можливість поговорити про це захворювання в повсякденному житті. Наприклад, коли сюжети про СНІД показують по телебаченню.

Діліться з дитиною своїми поглядами на життя. Чесно відповідайте на запитання дитини. Якщо не знаєте відповіді, зізнайтеся в цьому й пообіцяйте відповісти пізніше. Не слід турбуватися, що дитина втратить повагу до вас, якщо зрозуміє, що ви не знаєте всього на світі. Відповідь "я не знаю" набагато краща, ніж ті відмовки, які батьки пропонують замість відповіді.

Використовуйте конкретні приклади. Перев'язуючи рану, поясніть дитині, що будь-яка рана – це "відкриті ворота" для інфекції, тому її завжди треба ретельно обробляти.

Цікавтеся літературою про СНІД, перехідний вік, секс. Читайте дитині літературу, що відповідає її вікові та знанням.

Якщо ви відчуваєте, що дитина починає цікавитися питаннями інтимних стосунків чоловіка та жінки, але соромиться про це запитати - почніть розмову перші. Для переважної більшості батьків обговорювати з дитиною проблеми сексу складно. Але безпека вашої дитини вимагає, щоб ви перебороли свої комплекси й донесли до дитини те, що може захистити її в майбутньому. Така розмова дозволить вам тактовно виправити неправильні уявлення дитини про секс.