Сторінка
18

Формування навичок здорового способу життя у дітей та молоді

Хибне уявлення про те, що більшість підлітків уживають тютюн та алкоголь, ускладнює проблему. Щороку першокурсники отримують неправдиву інформацію від учителів та батьків: тютюн та алкоголь - це норма життя. Батьки просять: "Я знаю, що всі студенти пиячать, але хоча б не сідай за кермо в нетверезому стані". Викладачі закликають: "Я знаю, що ви всі курите, але робіть це, будь ласка, надворі". Отож, першокурсники думають: "Я маю бути як усі. Я повинен почати пити й курити".

У 1999 році в Університеті штату Вісконсін (США) було проведене опитування серед студентів, яке засвідчило: студенти переконані, що 95% із них курить. Насправді курці становили лише третину студентства. Соціальне нормування руйнує такі хибні стереотипи. Якщо студент переконаний, що 95% його товаришів по навчанню курить, поступово він починає вірити, що і йому також потрібно курити. Результати соціального нормування у згаданому університеті були вражаючими: рівень куріння зменшився на 29%, кожен третій курець поклав крий шкідливій звичці.

Трирічна програма соціального нормування, проведена у двох школах округу Декалб, штат Іллінойс (США), мала наступні наслідки. У 1999 році в США загалом 40% десятикласників хоча б раз уживали алкоголь упродовж останніх 30 днів, у школах округу Декалб - 44%. У 2001 році цей показник склав 39% для США і 30% - для даного округу. Аналогічний показник щодо вживання тютюну становив у 1999 році відповідно 25,7% І 25,6%, а в 2001 році - 21,3% й 16,8%.

Для багатьох шкіл та університетів підхід соціального нормування - остання надія, тому що всі інші програми не змогли зменшити кількість вживання алкоголю та тютюну серед молоді, до сьогодні ті, хто займається профілактикою, продовжують залякувати підлітків тютюном та алкоголем, сподіваючись, що страх змусить забути про пляшку та сигарету. Але діти не кидають курити й пити.

І більшість не кидає саме тому, що не п'ють І не курять взагалі. Досить робити з цього таємницю. Молодь набагато краща, ніж звикли думати про неї дорослі. Дорослі мають, зрештою, визнати це й розказати хлопцям та дівчатам правду про них самих.

Наркоманія.

Наркоманія (токсикоманія) (від грецьких слів пагке— заціпеніння, сон, і тапіа — божевілля, пристрасть, потяг) — ненормальний стан організму, викликаний вживанням певних речовин (наркотиків). Суттєвими ознаками наркоманії є: (1) непереборна тяга до прийому наркотиків (пристрасть до них) і (2) тенденція підвищення кількості прийнятої речовини.

«Непереборий потяг» пов'язаний з психічною (психологічною), а інколи фізичною (фізіологічною) залежністю від наркотиків. Розрізняють позитивну прихильність — прийом наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність — прийом наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття. Фізична залежність означає тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан при перерві постійного прийому наркотиків (т.зв. абстинентний синдром, ломка). Від цих відчуттів рятує поновлення прийому наркотиків.Список речовин, здатних викликати токсикоманії дуже великий і розширюється по мірі синтезу нових лікарських препаратів. Найбільш поширеними видами наркоманії є алкоголізм (пристрасть до напоїв, що містять етиловий спирт) і тютюнопаління (пристрасть до нікотину). Також поширене вживання наркотиків на основі конопель (гашиш, маріхуана), маку (опіум, морфін, героїн), коки (кокаїн) та багатьох інших. З погляду соціології наркоманія є однією з форм девіантної поведінки, тобто поведінки, що відхиляється від загальновизнаних моральних норм. Серед причин виникнення й розвитку наркоманії найчастіше називають особливості характеру, психічні і фізичні розлади, вплив різних соціальних чинників. Нерідкими є також випадки виникнення наркоманії серед хворих, змушених тривалий час приймати наркотичні речовини в медичних цілях. Багато лікарських засобів, які застосовуються в офіційній медицині (в основному снодійні, заспокійливі і знеболюючі), можуть викликати важкі форми наркотичної залежності, що є серйозної проблемою їх застосування. В деяких країнах вживання наркотиків пов'язано з певними релігійними і культурними традиціями (жування індіанцями листя коки, паління гашишу в мусульманських країнах). В Європі та Америці наркоманія набула широкого поширення під час молодіжної культурної революції 1960-х рр. Саме з цього часу це явище стала серйозною соціальною проблемою. Лікування наркоманії в більшості випадків не приносить успіху. Застосовуванні в спеціалізованих клініках методики дійові лише при активній позиції самого хворого. Але й у таких випадках після одужання частими є рецидиви. Також були марними всі зусилля по боротьбі з виробництвом і збутом наркотиків.

Боротьба з наркоманією ведеться, передусім, на законодавчому рівні: практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і розповсюдження наркотичних речовин. Тим часом, силові заходи не усувають причин наркоманії. Величезне значення має широка пропаганда здорового стилю життя, життя без наркотиків.

Але більшість дослідників проблеми все ж схиляються до думки, що набагато дієвіше (й важче) забезпечити в суспільстві соціальні умови, що не сприяли б зловживанню наркотиками. Особливо це стосується головної групи ризику — молоді.

Размещено на Allbest.ru