Сторінка
13
Обговоріть з дитиною зазделегідь, якої поведінки ви від неї чекаєте. Що їй потрібно робити і чого не слід робити в рамках очікуваної вами поведінки. Які логічні результати виконання або невиконання встановлених вами правил.
Переконайтеся, що дитина знає: немає і не може бути таких обставин, за яких вона повинна палити, вживати алкоголь або пробувати наркотики. Обговоріть серйозні наслідки порушення цього правила. Докладно обговорені або навіть записані сімейні правила допоможуть дитині відмовитися від пропозиції спробувати алкоголь або наркотики і будуть сприяти розвитку відповідального ставлення до свого здоров'я і вчинків.
Сімейні правила допомагають дитині відносно легко сказати "ні" в ситуації тиску з боку однолітків. Наприклад, уявіть, що у відповідь на пропозицію групи однолітків запалити дитина говорить: "Ні, спасибі. Мої батьки на минулому тижні сказали, що вони не куплять мені комп'ютер, якщо я буду палити".
Чи можна запобігти вживання тютюну та алкоголю з нудьги або простої цікавості?
Певна річ, так! Конструктивною відповіддю на запитання буде організація здорової, творчої діяльності дитини. Можливі, як мінімум, два шляхи.
Перший. Підтримуйте участь дитини в гуртках, спортивних секціях; заохочуйте заняття музикою й хобі, не наполягаючи на тому, щоб вона обов'язково вигравала або домагалася значних результатів. Не важливо, чим буде займатися дитина. Якщо в неї є здорові інтереси, то ймовірність паління, вживання алкоголю або наркотиків невелика.
Інший шлях, що сприяє здоровій, творчій діяльності дитини, - це шлях спільної діяльності. Діти люблять, коли батьки проводять з ними час, навіть якщо це пов'язано з виконанням роботи по дому.
Однак, паління, алкоголізм, наркотики - це не весь перелік небезпек, які можуть погіршити здоров'я нашим дітям. їм випало жити в умовах епідемії ВІЛ/ СНІДу, і ми не повинні залишатися осторонь цієї проблеми. Ця проблема набула характеру глобальної надзвичайної ситуації.
Сьогодні у світі налічується понад 50 мільйонів людей, що живуть із ВІЛ/ СНІДом (ЛЖВС). Щодня до них додається більше 16 тисяч чоловік. Понад 2,4 млн. - це діти віком до 15 років, 400 000 з яких померли від СНІДу.
Епідемія не є суто медичною проблемою. її наслідки стосуються як усіх сфер життя, так і кожного з нас. Світовий досвід показує, що епідемія СНІДу підриває національну економіку: скорочується кількість працездатних людей, втрачаються кваліфіковані кадри, знижується продуктивність праці.
Для попередження СНІДу лише в однієї ВІЛ-інфікованої людини необхідно витратити від 8 до 12 тисяч доларів на рік. Лікування хворих на СНІД також вимагає величезних грошових витрат. ЛЖВС потребують не тільки лікування, але й підтримки. Тому для роботи з ними необхідні соціальні працівники та психологи.
Виплати допомоги за листками непрацездатності, страхувань, пенсій, пільг, які надаються ЛЖВС, оплата витрат на лікування, підготовка медичного персоналу, а також психологів і соціальних працівників - все це важким тягарем лягає на бюджет країни. Для лікування ЛЖВС потрібно вилучати кошти з інших програм охорони здоров'я, зменшуючи допомогу іншим верствам населення.
СНІД - це не просто статистика і не просто цифри. Це долі живих людей. Серед ЛЖВС переважає молодь віком 15-25 років. Далеко не всі з них отримують необхідне лікування. Але навіть ті, кому сучасні ліки подовжують життя, загинуть передчасно.
Будь-яка епідемія створює в суспільстві напругу, відчуття втрати контролю над тим, що відбувається. Виникають страхи, підозрілість, ірраціональна поведінка аж до висування вимог ужити негайних та рішучих заходів проти ЛЖВС. Міфи про ВІЛ/СНІД стають підставою для дискримінації ЛЖВС, що виявляється в порушеннях прав людини, непрофесійних діях фахівців.
Дискримінація виливається в образи, обвинувачення, відмови у прийомі на роботу, до навчальних закладів, а іноді й у ненадання допомоги. ЛЖВС втрачають роботу не тому, що є небезпечними для оточуючих. їхня хвороба вважається в суспільстві "непристойною" або такою, на яку вони "заслужили". Існуючі стереотипи змушують ЛЖВС приховувати свій статус, відчувати страх соціального відчуження, що перешкоджає попередженню поширення епідемії.
Поширення епідемії пов'язане з ризикованою поведінкою. Найчастіше зараження відбувається при незахищених статевих контактах та внутрішньовенному введенні наркотиків нестерильними голками. Ці два види ризикованої поведінки в змозі контролювати кожна людина.
Погляд на епідемію як на проблему асоціальних людей (повій, гомосексуалістів, наркоманів) відійшов у минуле. Зараз ВІЛ-інфекція зачіпає всі верстви населення, включно з благополучними, яких не пов'язують з "групами ризику", але які практикують ризиковану поведінку.
Дослідження показують, що більшість людей, які живуть статевим життям, знають про безпечний секс і вважають, що чоловік і жінка несуть рівну відповідальність за здоров'я один одного. Проте багато хто ризикує всупереч своїм знанням і переконанням.
Найбільшого ризику зараження ВІЛ/СНІДом зазнають підлітки та молодь. Вони не мають достовірної інформації про ВІЛ/СНІД, практикують незахищені сексуальні стосунки, постійно піддаються тискові однолітків, у середовищі яких поширене вживання алкоголю та наркотиків.
Тому профілактика залишається єдиним засобом стримування епідемії. її мета змінити ризиковану поведінку людей і починати це треба з раннього віку. Всі батьки прагнуть, щоб їхня дитина виросла здоровою та успішною людиною, яка здатна самостійно долати різноманітні життєві труднощі. Проте, поки дитина росте, батьки намагаються захистити її від складних проблем, з якими їй рано чи пізно доведеться стикнутися.
Однією з проблем сучасності є ВІЛ/СНІД. І як би не хотілося перенести розмову на цю тему "на потім", життя вимагає обговорювати її з раннього віку.
Проте деякі дорослі досі переконані, що проблема ВІЛ/СНІДу стосується тільки представників певних "груп ризику" і зовсім немає відношення до них та їхніх дітей. Однак "груп ризику" щодо ВІЛ/СНІду не існує. Людина заражається ВІЛ в результаті своїх вчинків, а не через те, ким він або вона є. Міф про "групи ризику" не тільки безглуздий, але й небезпечний. Ті, кого пов'язують з "групами ризику" (наприклад, повії, наркомани, гомосексуалісти), піддаються дискримінації, як "рознощики зарази", а всі інші вважають себе невразливими й нічого не змінюють в своїй поведінці.
Такі забобони вже стали причиною стрімкого зростання епідемії СНІДу у світі й можуть стати загрозою безпеки вашої дитини. ВІЛ не визнає дискримінації й рівною мірою вражає всіх, незалежно від приналежності до тієї чи іншої соціальної групи.
ВІЛ/СНІД - водночас найбільш руйнівна та найбільш парадоксальна з усіх епі демій у сучасній історії. У світі немає ліків, які б боролися безпосередньо з ВІЛ. ВІЛ-інфекцію викликає вірус, що немає особливої здатності зараження. Відома істина "хворобу легше попередити, аніж лікувати" стосується ВІЛ/СНІДу більшою мірою, ніж будь-якого іншого захворювання.