Сторінка
1
Урок є основною формою організації навчального заняття. Вимоги до уроку досить багатогранні. Існує ряд підходів до сутності уроку. У педагогіці існує багато різних визначень уроку. На думку А.А. Вагіна, урок - це така форма організації педагогічного процесу, при якій педагог протягом точно встановленого часу керує колективною, пізнавальною й іншою діяльністю постійної групи учнів (класів) з урахуванням особливостей кожного з них, використовуючи види, засоби, методи роботи, що створюють сприятливі умови для того, щоб всі учні опановували основами досліджуваного предмета безпосередньо в процесі навчання, а також для виховання й розвитку пізнавальних здатностей й духовних сил школярів.
І.П. Підласий уважає, що урок - це закінчений у значеннєвому, тимчасовому, організаційному відношенні відрізок (етап, ланка, елемент) навчального процесу, основна форма навчання із триєдиною метою: навчити, виховати, розвити.
Проблема уроку цікавила багатьох методистів, психологів, педагогів. Такі автори як - Я.А. Коменський, И.Ф. Гербард, И.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинский, Я.В. Давид пропонували різні форми уроку. Найбільше поширення одержала класно-визначена система навчання Я.А. Коменського. Надалі вона вдосконалилася.
Актуальність теми даного дослідження полягає в тім, що сучасний урок історії є складовою ланкою в загальношкільній освіті. Саме урок історії дозволяє привити дітям такі людські якості, як любов до батьківщини, патріотизм.
Важливе місце в системі освіти України займає сучасний урок історії. Необхідно відзначити, що даний урок є не зовсім досконалим. Тут існує безліч проблем і казусів які слід вирішити й розкрити.
Метою курсової роботи є детальне дослідження сучасного уроку історії. Простежити основні проблеми й невирішені завдання, що стосуються даної теми.
Для реалізації даної мети автор ставить ряд завдань:
1. Розглянути проблему, пов'язану з поняттям "сутність уроку".
2. Розглянути питання структури уроку і його класифікації.
3. Простежити особливість основних типів уроку історії.
4. Піддати аналізу основні типи уроків історії у зв’язку з його структурою.
5. Розглянути існуючі технології навчання.
Об'єктом дослідження є урок історії.
Предметом є підготовка вчителя до уроку історії: структура, зміст, основні етапи уроку.
Методами дослідження даної теми є порівняльний, критичний і системний метод.
У працях Степанищева А.Т., можна знайти типологізацію сучасних уроків історії, порівнює й застосовує сучасні типи уроків на практиці. Не менш важливим джерелом у ході виконання даної роботи послужили праці В'Яземського Е.Е., найбільше докладно, він викладає свої теоретичні судження в підручнику "Методика викладання історії в школі". У даній книзі він аналізує й розглядає основні типи уроків, основні технології викладання уроків, і ін. Не менш важливими джерелами, послужили роботи наступних авторів: Дайри Н.Г. «Викладання історії в середній школі», Шевченко Н.І. «Технології навчання історії в старшій школі», Шарикова Н.І. «Методичні рекомендації з історичної пропедевтики», О.Ю.Стрілова «Методика викладання історії в школі», Дичковської І.М. у своїй роботі «Інноваційні педагогічні технології» розкриває проблему, зв’язану з основними технологіями навчання історії в школі, аналізує їхнє застосування в практиці школи. Не менш важливим джерелом послужили праці П.В.Гора, у роботі «Підвищення ефективності навчання історії в середній школі» .
Урок як цілісна система
В умовах існуючих організаційних форм навчання застосовується різноманітний арсенал різних методичних засобів. Від форми організації навчання багато в чому залежить вибір тих або інших джерел, з яких учні одержують знання. Тому одним з найважливіших завдань методики є розробка форм організації навчання в єдності з розкриттям їхніх методичних можливостей.
Найбільше поширення, як у нашій країні, так і за рубежем одержала класно-визначена система навчання, творцем якої вважається Я.А. Коменський. Протягом 300 років ця система піддавалася подальшому вдосконалюванню за участю тисяч учителів, методистів і таких видатних педагогів-мислителів, як І.Ф. Гербард, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, Я. В. Давид, Б. Наврочиньский й інших. Суть системи Я.А.Коменского заснована на поділі учнів на класи, що реалізують відповідні програми навчання. При цьому програма вивчення кожного предмета складалася з розділів, а вони у свою чергу ділилися на теми, що проробляють на 40 - 45 - хвилинних уроках під керівництвом вчителя.
Класно-урочна система витримала випробування протягом декількох сторіч й, незважаючи на гостру критику, зберігається дотепер майже в усьому світі. Але в той же час ця система перетерплює зараз значну еволюцію в західноєвропейських країнах і США.
Ключовим компонентом класно-урочної системи організації навчання є урок.
Що таке урок? Однозначно відповісти на це питання важко. Дотепер у педагогічній науці переважною є думка, відповідно до якої урок - це систематично застосовувана для вирішення завдань навчання, виховання й розвитку організація діяльності постійного складу учителів й учнів у певний відрізок часу. У цій формі уроку представлені все компоненти учбово-пізнавального процесу: мета, зміст, засоби, методи діяльності по організації й керуванню й всі його дидактичні елементи. Його сутність і призначення в процесі навчання як цілісної динамічної системи зводяться, таким чином, до колективно-індивідуальної взаємодії вчителів й учнів, у результаті якої відбувається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їхніх здатностей, досвіду діяльності, спілкування й відносин, а також педагогічної майстерності вчителі.
Дидактика дає й інші аспекти поняття "урок":
Урок - це організаційна одиниця навчального процесу у досягненні завершеної, але часткової мети навчання.
У ряді методичних допомога з історії відзначається:
1. Урок історії - це заняття, які вчитель веде із класом у школі. Вони мають однакову тривалість, проводяться за розкладом й у сумі повинні вичерпувати вивчення програми.
2. Урок - частина навчального процесу, але не механічно обумовлена й замкнута, а логічно й педагогічно завершена. Як елемент процесу навчання урок характеризується всіма його рисами, одночасно перебуваючи й основною його формою.
У наведених вище визначеннях можна також виділити специфічні ознаки, що відрізняють урок від інших організаційних форм. Це постійна група учнів, керівництво діяльністю учнів з урахуванням особливостей кожного з них й оволодіння основами навчального матеріалу безпосередньо на уроці.
Вирішуючи конкретні завдання в кожному окремо взятому тимчасовому відрізку навчального процесу, урок є частиною теми, курсу навчальний предмет і відповідно займає своє місце в системі навчального предмета, вирішує властиві йому на даний момент дидактичні цілі, співвіднесені з навчально-виховними завданнями курсу.
Слід зазначити, що перевага уроку як форми організації педагогічного процесу полягає в тому, що він має: