Сторінка
4

Розвиток продуктивного мислення в учнів на уроках креслення

У багатьох роботах, основними показниками продуктивного мислення вважаються такі, котрі відбивають ступінь відхилення від звичного рішення, подолання бар’єрів минулого досвіду тощо. З метою їх виявлення використовуються штучні проблеми, що передбачають співставлення наявного досвіду з вимогами задачі, які припускають незвичайні рішення, що порушують те, що диктується досвідом життя.

Ми підходимо до вирішення проблеми взаємин інтелекту і продуктивного мислення (включаючи і його вищу ступінь – творче мислення) у такий спосіб. Інтелект людини (чи його розум) характеризується мисленням, узятим в аспекті індивідуальних розходжень. Істотна ознака, що відрізняє мислення від інших психічних процесів – спрямованість на відкриття нових знань, тобто його продуктивність. Відповідно до цього, можливості людини до самостійного відкриття нових знань обумовлені (при наявності інших необхідних умов) рівнем розвитку продуктивного мислення, складають основу (ядро) його інтелекту.

Індивідуальні особливості мислення у різних людей проявляються в тому, що в них по-різному складаються співвідношення різних і взаємодоповнюючих видів і форм розумової діяльності. До індивідуальних особливостей мислення відносяться також і інші якості пізнавальної діяльності: самостійність, гнучкість, швидкість думки.

Розглядаючи індивідуально-типові компоненти продуктивного мислення, ми ставили перед собою задачу виділити його особливості, від яких залежить легкість оволодіння однорідними знаннями, темп просування в них, тобто пов’язували його з поняттям загальних здібностей. У школярів властивості психіки обумовлюють успішність навчальної діяльності, швидкість і легкість в оволодінні новими знаннями, широту їх переносу, тобто виступають як загальні здібності до навчання. Для їх позначення в психології широко використовують термін навченість.

Чим вища навченість, тим швидше і легше здобуває людина нові знання, тим вільніше оперує ними у відносно нових умовах, тим вище темп її розумового розвитку. Ось чому навченість входить у структуру розумового розвитку.

Розумові здібності людини аналізують не тому, що вона може зробити на основі наслідування, засвоїти в результаті ретельного, розгорнутого пояснення. Розум людини виявляється у відносно самостійному набутті, «відкритті» нових для себе знань, у широті застосування цих знань у нових ситуаціях, при вирішенні нестандартних, нових задач. У цій стороні психіки знаходить своє вираження продуктивне мислення, його особливості виявляються в якостях розуму, які формуються в людини, визначаючи рівень і специфіку навченості особистості. Властивостями розумової діяльності учнів є компоненти навченості, які входять у її структуру, а своєрідність їх поєднань визначає різноманіття індивідуальних розходжень у навченості учнів.

Однією з найважливіших якостей розуму є його глибина. Ця якість виявляється в істотності ознак, які людина може абстрагувати при оволодінні новим матеріалом, при вирішенні проблем на рівні їх узагальненості. Протилежна якість – поверховість розуму. Це видно з зовнішніх поверхневих ознак, із встановлення випадкових зв’язків між ними, що відображає низький рівень узагальненості.

Продуктивне мислення передбачає не тільки широке використання засвоєних знань, але й подолання бар’єра минулого досвіду, синтез протиріч між актуалізованими знаннями і вимогами проблемної ситуації, оригінальність рішень, їх своєрідність. Цю сторону мислення здебільшого визначають як гнучкість розуму, динамічність, рухливість тощо. Найбільш вдалим є перший термін (два других частіше вживаються в контексті психофізіологічних робіт). При гнучкому розумі людина легко переходить від прямих зв’язків до зворотних, від однієї системи дій до іншої, якщо цього вимагає розв’язувана задача. Інертність розуму виявляється в протилежному:

схильності до шаблону;

труднощах переходу від одних дій до інших;

тривалій затримці на уже відомих діях, незважаючи на наявність негативного результату.

А. В. Антонов, досліджуючи гнучкість мислення, відзначає стійкість цієї якості і наявність істотних розходжень за сумарним «показником гнучкості» мислення школярів.

Для вирішення проблеми важливо не тільки виділити необхідні ситуацією істотні ознаки, але й утримуючи в розумі всю їх сукупність, діяти відповідно до них, не піддаючись на вплив зовнішніх і випадкових ознак аналізованих ситуацій. Цю сторону розумової діяльності визначають як стійкість розуму. Вона проявляється в орієнтації на сукупність виділених раніше значимих ознак, незважаючи на провокуючу дію випадкових ознак нових задач того ж типу. Труднощі в орієнтації на ряд ознак, що входять у зміст нового поняття чи закономірності, необґрунтована зміна орієнтації, перехід від одних дій до інших під впливом випадкових асоціацій – показник нестійкості розуму.

Відкриття принципово нових знань, що характерно для продуктивного мислення, – є циклічний процес, у якому в діалектично суперечливій єдності виступають як добре усвідомлені словесно-логічні компоненти, які не знаходять адекватного відображення в слові. Включення інтуїції в процес пошуку нового закономірно. Однак, щоб знайдені в такий спосіб знання набули діючої сили, тобто могли бути передані іншим, використані для вирішення широкого кола задач, повинні бути добре усвідомлені як їх істотні ознаки, так і способи оперування цими знаннями. Причому однією з основних якостей розуму, що входять у навченість, ми вважаємо усвідомленість своєї розумової діяльності, можливість зробити її предметом думки самого суб’єкта.

Зовні добре виражена особливість продуктивного мислення – самостійність при придбанні й оперуванні новими знаннями. Ця якість розуму проявляється в постановці цілей, проблем, висуванні гіпотез і самостійному вирішенні цих проблем, причому істотні індивідуальні розходження експериментально виявлені вже в молодших школярів.

На вищому рівні розвитку цієї якості людина не тільки вирішує складні для себе проблеми, але й сама, без зовнішньої стимуляції, шукає більш високого рівня способи їх вирішення (цей рівень мислення називається креативним).

Слід зазначити, що виділення даних особистісних властивостей продуктивного мислення, якостей розуму, є дуже умовним. Психіка є надзвичайно складним динамічним цілим.

Відповідно до вимог, які ставляться перед сучасною школою, навчання в ній повинно орієнтуватися на розвиток продуктивного мислення, що забезпечує можливість самостійно здобувати нові знання, застосовувати їх у різноманітних умовах навколишньої дійсності.

Ми беремося стверджувати, що подальше вдосконалення навчання не може бути здійсненим при орієнтації на один, навіть дуже ефективний, психолого-педагогічний принцип (проблемності, рухові від абстрактного до конкретного та ін.), що неминуче призведе до недооцінки інших. Необхідна реалізація системи принципів, ланки якої визначаються специфікою самого продуктивного мислення, особливостями його генетичного розвитку в школярів.

Проблемність навчання

Принцип спрямованості на відкриття нових знань є основним принципом розвиваючого навчання.