Сторінка
12
На нашу думку, в основу визначення видів творчих задач для уроків креслення повинен бути покладений підхід, пов’язаний тільки зі специфікою графічної діяльності учнів у межах змісту навчального предмета, спрямованого на формування графічних знань і вмінь. Такий підхід повинен ґрунтуватися на розумінні творчої навчальної діяльності, як продуктивне мислення учнів. Тобто активізація мислительних процесів учнів під час розв’язування графічних задач повинна розглядатись як творча діяльність.
Звичайно, що розв’язання будь-якої графічної задачі на уроках креслення ґрунтується на мислительних специфічних процесах: вони пов’язані з уявними образами. Наприклад, уявлення про розріз предмета – це тільки результат розумової діяльності, бо насправді предмет розрізається уявно. Те саме можна сказати про проекцію, вигляд, переріз тощо, тобто про переважну більшість уявлень, пов’язаних з графічною діяльністю на уроках креслення.
Численні психологічні дослідження переконують, що суттєво активізувати розумову діяльність учнів на уроках креслення можна за допомогою введення до процесу розв’язування задач на різноманітні перетворення графічних зображень. Під перетворенням графічних зображень розуміють розумову діяльність, пов’язану з уявною зміною просторових властивостей зображуваних предметів чи способу їх зображення. Діяльність, пов’язана з перетворенням графічних зображень, грунтується на уявній видозміні початкового образу предмета відповідно до заданих умов. На основі видозміненого образу повинні виконуватись необхідні графічні побудови. Тобто перетворення графічних зображень слід розглядати як процес, і як результат активної розумової діяльності.
Слід зазначити, що зміст курсу креслення тісно пов’язаний з різними видами перетворень графічного матеріалу, що залишалося поза увагою методистів з креслення. Тому й не існувало чіткого визначення, що слід відносити до перетворення зображень у графічній діяльності учнів та які графічні задачі повинні відповідати таким перетворенням.
Усі перетворення в графічній діяльності поділяються на три види:
1) перетворення зображень;
2) перетворення просторового положення предмета або його форми;
3) перетворення прямокутних проекцій.
Перший вид – перетворення зображень – включає масштабні перетворення зі зміною методу проектування чи способу зображення, спрощення зображень тощо.
Другий вид – перетворення просторового положення зображуваного предмета або його форми – пов’язаний зі зміною просторових властивостей предмета, тобто зміною його просторового положення в цілому або його форми, взаємного розташування частин предмета шляхом їх усування: перестановки, повороту чи деяких інших змін.
Третій вид – перетворення прямокутних проекцій – пов’язаний з такими класичними методами перетворень як обертання, паралельне переміщення, заміна чи зміщення площин проекцій, методи допоміжного проектування. На вищому рівні до третього виду перетворень можуть бути віднесені проективні, топологічні і квадратичні перетворення.
Виходячи зі змісту всіх названих видів перетворень, можна стверджувати, що вони спрямовані на розвиток динамічних просторових уявлень та просторового мислення. Вони сприяють розвитку здатності уявно здійснювати різні просторові маніпуляції з предметами за їх зображеннями, комбінувати або видозмінювати форму предмета в цілому чи її частин. Саме така спрямованість розвитку якостей особистості створює умови для формування прийомів роботи, властивих творчій діяльності.
Включені до першого виду перетворення усією своєю різноманітністю тісно пов’язані з основним змістом курсу креслення: побудова зображень із зміною (збільшенням чи зменшенням) їх розміру; побудова прямокутних зображень предмета за його наочним зображенням; побудова зображень із заміною вигляду розрізом чи перерізом; раціональне скорочення кількості зображень на основі застосування різних умовностей і спрощень.
Другий вид перетворень пов’язаний з трьома групами графічних дій, які передбачають заміну: просторового положення предмета в цілому; взаємного положення частин предмета; форми предмета шляхом зміни його частин. Таким графічним діям відповідають цілком конкретні типи задач, які можуть бути спрямовані на: поворот предмета; перестановку, зсування, поворот чи видалення частин предмета; зміну глибинних співвідношень частин предмета. Вони виходять за межі змісту шкільного курсу креслення.
Таким чином, у процесі графічної діяльності школярів на уроках креслення можуть бути використані два види перетворення зображень і реалізовані шляхом застосування відповідних типів задач. Порівняння змісту таких задач свідчить, що відмінність між ними пов’язана з особливостями мислительних процесів, які беруть участь у їх розв’язуванні. Задачі, віднесені до першого виду перетворень, пов’язані зі створенням просторових образів на основі уявних процесів. Перетворення другого виду являють зміст розумової діяльності, тісніше пов’язаної з оперуванням просторовими образами. Тому слід визнати, що перетворення другого виду активніше сприяють розвитку не тільки просторової уяви, а й просторового мислення. Отже, є всі підстави говорити про два рівні графічних перетворень на уроках креслення: перший відповідає перетворенням першого виду, а другий – другого виду.
Наведений поділ графічних перетворень зовсім не означає, що відповідні їм типи задач повинні застосовуватися тільки з метою розвитку просторової уяви чи просторового мислення. Вказані види розумової діяльності не мають чітких відмежувань і в їх основі лежать однакові психологічні механізми. Тому на уроках креслення можуть застосовуватися задачі, що одночасно належать до різних типів, тобто на комбінацію різних видів перетворень. З цього випливає, що наведені задачі, є лише типовими, їх варіативність може бути значно ширшою. Таким чином, можна буде забезпечити всі теми курсу креслення, виходячи за їх зміст, різноманітними графічними задачами, спрямованими на активізацію творчої діяльності школярів.
У процесі навчання беруть активну участь вчитель і учні. Тут здійснюється рух від незнання до знання, від неповного знання до більш повного. Від кожного учня домагаються того, щоб він засвоїв ті знання, уміння і навички, які відповідають вимогам програми. Засвоєння знань – це оволодіння ними, відтворення їх та застосування на практиці.
Навчання повинно бути цілеспрямованим. Ним необхідно управляти. У цьому процесі розрізняють діяльність вчителя (викладання) і діяльність учня (навчання). Викладання і навчання тісно пов’язані між собою. Для досягнення поставленої мети необхідно відповідно організувати навчальну діяльність вчителя і учнів, застосувати ефективні методи і прийоми навчання.
Не менш важливим у навчальному процесі є відбір, обробка і систематизація навчального матеріалу. Відбір виступає вирішальним фактором у визначенні змісту навчання. Дуже важливо, щоб зміст навчальних програм відповідав кінцевій меті навчання, а навчальний матеріал і методика його викладання рівню підготовленості учнів.