Сторінка
2

Розвиток продуктивного мислення в учнів на уроках креслення

Виділивши як специфіку мислення його продуктивний характер, гештальтисти протиставили його репродуктивним процесам. У їх експериментах минулий досвід, знання, виступили гальмом продуктивного, за своєю природою мислення, хоча під впливом накопичених фактів їм все-таки довелося обмежити категоричність своїх висновків визнати, що знання можуть грати і позитивну роль у розумовій діяльності.

Таке визнання спеціально стосується питання співвідношення мислення і знань. Характеризуючи репродуктивне мислення, автор відзначає, що воно припускає відтворення процесів, які мали місце в минулому, допускає в них деякі незначні видозміни. Він не заперечує ролі минулого досвіду й у продуктивному мисленні, розглядаючи знання як відправну точку для розуміння і матеріал для вирішення проблеми.

В аспекті проблеми нас цікавило питання про те, на основі яких ознак дослідники розкривали специфіку мислення; чи відображали вони і якою мірою його репродуктивну і продуктивну сторони. Аналіз літератури показав, що в будь-якому випадку, коли мова йшла про мислення, говорилося про виникнення нового, але характер цього нового джерела в його різних теоріях указувався не ідентично.

У репродуктивних теоріях мислення, нове виступає як результат чи ускладнення перекомбінації на основі подібності наявних елементів минулого досвіду, актуалізації безпосереднього зв’язку між вимогами задачі і суб’єктивно тотожними елементами наявних знань. Саме вирішення задачі протікає на основі механічних проб і помилок із наступним закріпленням випадково знайденого вірного рішення або актуалізації визначеної системи раніше сформованих операцій.

У продуктивних теоріях мислення, нове, що виникає в результаті розумової діяльності, характеризується своєю оригінальністю. Воно з’являється в проблемній ситуації, яка припускає подолання бар’єра минулого досвіду, що заважає пошуку нового, потребує розуміння цієї ситуації. Рішення здійснюються як перетворення первісних проблем, але сам принцип вирішення виникає раптово, у порядку інсайту, прямого шляху вирішення, що залежить від об’єктивних умов задачі і дуже мало від активності самого вирішального суб’єкта, від його власного досвіду.

Ідеї про продуктивний характер мислення людини, про його специфіку, взаємини з іншими процесами, і в першу чергу з пам’яттю, про закономірності його розвитку розроблялися в дослідженнях багатьох радянських психологів (Б. Г. Ананьєв, П. Я. Гальперін, А. В. Запорожець, Г. С. Костюк, А. Н. Леонтьєв, А. А. Люблінська, Н. А. Менчинська, Ю. А. Самарін, Б. М. Теплов, М. Н. Шардаков, П. Я. Шеварев, Л. И. Узнадзе, Н. П. Эліава й ін.). Широке узагальнення положень про сутність і специфіку мислення було здійснено С. Л. Рубінштейном.

У працях вітчизняних психологів продуктивність виступає як найбільш характерна, специфічна риса мислення, що відрізняє його від інших психічних процесів, і в той же час розглядається як суперечливий зв’язок її з репродукцією.

Мислення є активною цілеспрямованою діяльністю, у процесі якої здійснюється переробка наявної інформації, і тієї, яка надходить шляхом відокремлення зовнішніх, випадкових, другорядних її елементів від основних, внутрішніх, що відображають сутність досліджуваних ситуацій, розкриваються закономірні зв’язки між ними. Мислення не може бути продуктивним без опори на минулий досвід, і в той же час воно припускає вихід за його межі, відкриття нових знань, завдяки чому розширюється їхній фонд і тим самим збільшується можливість вирішення все нових і нових, більш складних задач.

Для мислення, процесу узагальненого й опосередкованого пізнання дійсності в діалектично суперечливій єдності, сплетені його продуктивні і репродуктивні компоненти, причому питома вага їх у конкретній розумовій діяльності може бути різною. Під впливом усезростаючих вимог життя до її творчого компонента виникла необхідність виділити особливі види мислення – продуктивне і репродуктивне.

У літературі види (сторони, компоненти) розумової діяльності називають по-різному. Як синоніми, до поняття “продуктивне мислення” уживають терміни: творче мислення, самостійне, евристичне, креативне. Синонімами до репродуктивного мислення служать терміни: словесно-логічне, дискурсивне, розумове, рецептивне й ін. Ми застосовуємо терміни продуктивне і репродуктивне мислення.

Продуктивне мислення характеризується високим ступенем новизни, одержуваної на основі продукту, і оригінальністю. Це мислення з’являється тоді, коли людина, спробувавши вирішити задачу на основі формально-логічного аналізу з прямим використанням йому відомих способів, переконується в безпідставності таких спроб і в нього виникає потреба в нових знаннях, що дозволяють вирішити проблему; ця потреба забезпечує високу активність вирішальної проблеми суб’єкта. Усвідомлення самої потреби говорить про створення в людини проблемної ситуації.

Освідомлення шуканого припускає відкриття не відомих суб’єкту ознак, істотних для вирішення проблеми відносин, закономірних зв’язків між ознаками, способів, за допомогою яких вони можуть бути знайдені. Людина змушена діяти в умовах невизначеності, намічати і перевіряти ряд можливих рішень, здійснювати вибір між ними, часом не маючи достатніх знань. Вона шукає ключ до вирішення, на основі висунення гіпотези і її перевірки, тобто способи спираються на відоме передбачення того, що може бути отримане в результаті перетворень. Істотну роль у цьому відіграють узагальнення, що дозволяють скорочувати кількість тієї інформації, на основі аналізу якої людина приходить до відкриття нових знань, зменшувати число проведених операцій, кроків до досягнення мети.

Як підкреслює Л. Л. Гурова, дуже плідним у пошуку вирішення проблеми є її змістовний семантичний аналіз, спрямований на розкриття натуральних відносин об’єктів, про які говориться в задачі. У ньому істотну роль відіграють образні компоненти мислення, що дозволяє безпосередньо оперувати цими натуральними відношеннями об’єктів. Вони являють собою особливу, образну логіку, що дає можливість встановлювати зв’язок не з двома, як при словесному міркуванні, а з багатьма ланками аналізованої ситуації, діяти у багатовимірному просторі.

У дослідженнях, як ефективний прийом висувається аналіз через синтез. На основі такого аналізу шукана властивість об’єкта виявляється при включенні об’єкта в ту систему зв’язків і відносин, у якій він більш явно виявляє дану властивість. Знайдена властивість відкриває нове коло зв’язків і відносинах об’єкта, з якими ця властивість може бути співвіднесеною. Така діалектика творчого пізнання дійсності.

У цьому процесі нерідко має місце раптовий пошук шляху вирішення – інсайт, причому він часто виникає тоді, коли людина безпосередньо не була зайнята вирішенням проблеми. Реально таке вирішення підготовлене минулим досвідом, залежить від попередньої аналітико-синтетичної діяльності і від досягнутого рівня словесно-логічного понятійного узагальнення. Однак, сам процес пошуку рішення здійснюється інтуїтивно, під порогом свідомості, не знаходячи свого адекватного відображення в слові, і саме тому, його результат усвідомлюється як інсайт, нібито не пов’язаний раніше з суб’єктом діяльністю, спрямованою на відкриття нових знань.