Сторінка
4

Підвищення якості знань учнів засобами проблемних ситуацій на уроках трудового навчання з варіативної частини "Технологія оздоблення виробів бісером 7 клас"

Проблемна ситуація спеціально створюється вчителем шляхом застосування особливих методичних прийомів:

учитель підводить школярів до протиріччя і пропонує їм самим знайти спосіб його рішення;

викликає протиріччя практичної діяльності;

викладає різні точки зору на той самий питання;

пропонує класові розглянути явище з різних позицій;

спонукує тих, яких навчають, робити порівняння, узагальнення, висновки із ситуації, зіставляти факти;

ставить конкретні питання (на узагальнення, обґрунтування, конкретизацію, логіку міркування;

визначає проблемні теоретичні і практичні завдання;

ставить проблемні задачі (з недостатніми або надлишковими вихідними даними; з невизначеністю в постановці питання; із суперечливими даними; зі свідомо допущеними помилками; з обмеженим часом рішення; на подолання психічної інерції й іншим).

Проблемна ситуація – засіб організації проблемного навчання, це початковий момент мислення, що викликає пізнавальну потребу навчання і створює внутрішніх умов для активного засвоєння нових знань і способів діяльності.

Педагогічні умови використання проблемних ситуацій на уроках трудового навчання як засобу підвищення якості знань учнів

Поняття «умова» в науковій літературі трактується по-різному. Так, С.Н. Брунова вважає, що «умова – це правило, яке забезпечує нормальну роботу чого – не будь [8].

В «Тлумачному словнику української мови» поняття «умова» В. Яременко подає так:

взаємну усну чи писемну домовленість про що – не будь;

вимоги, зобов’язання, пропозиції, висунуті в договорі по відношенню до договірних сторін;

необхідна обставина, передумова, яка робить можливим здійснення чого-небудь;

обставини, особливості реальної дійсності, при яких щось відбувається або здійснюється.

Результати опрацювання наукової літератури дали нам змогу визначити які ж необхідні обставини, дидактичні умови слід враховувати у застосуванні особистісно-орієнтованого підходу у навчанні технології як засобу підвищення якості знань учнів, серед яких ми виділяємо:

урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

гуманізація взаємовідносин вчителя і учнів;

створення ситуації успіху;

стимулювання навчальної діяльності учнів.

Перша умова урахування, умінь і навичок при підготовці до сприймання нового матеріалу кожним учнем.

Підготувавши учня до сприймання нових знань, організуємо самостійну роботу. Завдання даємо з таким розрахунком, щоб воно не було надто легким, передбачало ті форми розумової діяльності, якими учень ще не оволодів, але здатних опанувати за допомогою і під керівництвом учителя.

Спостерігаємо за їх роботою. Якщо виникають труднощі, допомагаємо скласти план їх подолання: радимо переглянути раніше вивчений матеріал у підручнику, виконати аналогічні вправи, ставимо навідні питання, орієнтуємо школяра. Пропонуємо ускладнені додаткові вправи тим, хто виконав основну роботу, здебільшого це потребує творчого підходу, додаткового розмірковування тощо.

Після цього окремі учні дістають право розповісти про зроблене. Таким чином вони постають у ролі вчителя.

Іноді пропонуємо завдання на вибір, записуємо на дошці завдання, а учні виконують те, що їм під силу. Безперечно, добір відповідного пізнавального завдання - нелегка справа.

Намагаємося вести учнів від репродуктивної (відтворюваної) діяльності до творчої. Індивідуалізувати потрібно не лише роботу на уроці, а й домашні завдання. Завдання добираємо так, щоб вони сприяли зміцненню зв'язку теорії з практикою, всебічному розвитку, творчій активності та самостійності. У домашніх завданнях передбачаємо різноманітні операції.

Слабовстигаючим школярам указуємо, які саме розділи підручника потрібно повторити, на які завдання дати відповіді.

Індивідуалізація та міцність засвоєння знань і всебічного розвитку пізнавальних сил учнів витікає із загального положення про те, що в навчанні мислення панує над пам'яттю. Це конкретизується таким чином:

а) навчальний матеріал береться у стрункому логічному плані, зумовленому його природою;

б) будь-який матеріал, що потребує запам'ятовування укладається в короткий зміст;

в) на першому етапі навчання вчитель дає не весь обсяг знань, а лише основний його зміст, щоб учень глибоко зрозумів і засвоїв нове;

г) завдання добираються зрозумілі для дітей, щоб під час їх виконання школярі безперервно поглиблювали та закріплювали знання, розвивали мислення, виробляли вміння та навички;

д) для забезпечення міцності знань учні постійно повертаються до раніше засвоєного і розглядають його під новим кутом зору, щоб діяти по-новому.

Другою ефективності застосування особистісно - орієнтованого навчання на уроках технології має бути врахування вчителем вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Учитель, звичайно, повинен добре знати свій предмет, методи за допомогою яких цей предмет застосовується учнями. Однак, якщо не враховувати потреб учнів, їх здібності, інтереси, то результат навчання буває незадовільним.

Для того, щоб правильно підібрати гру, організувати її, зацікавити учнів, необхідно знати особливості дітей певного віку (їх смаки, уподобання, розвиток мовлення, мислення …).

Відомо, що діти шкільного віку за віковою періодизацією поділяються на учнів:

молодшого шкільного віку;

середнього шкільного віку;

старшого шкільного віку.

В залежності від віку у учнів по-різному розвинені психічні процеси, що впливають на їх пізнавальну діяльність.

В період молодшого шкільного віку дитина оволодіває елементарними культурними навичками, провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил. З’являється внутрішнє прагнення до навчання і успіхів у ньому. У дітей цього віку з’являється любов до праці. Діти намагаються дізнатись, що із чого одержується і як воно діє. Інтерес до цього має підкріплюватись і задовольнятись оточуючими людьми.

У учнів середнього шкільного віку процес соціогенезу вищих психічних функцій призводить до нових складних взаємозв’язків між ними. Новий тип розвитку в даному віці полягає в тому що він, перш за все, включає утворення нових зв’язків, нових взаємозалежностей, нових структурних поєднань між різними психічними функціями: мисленням, пам’яттю, уявою, почуттям, волею та ін. Новий виток у розвитку психічних функцій змінює ієрархію різних сфер соціального життя підлітка. Адже оволодіння власною поведінкою основане на якісних внутрішніх змінах цих функцій.

У учнів старшого шкільного віку, відбуваються якісні зміни всіх сторін психічної діяльності, які є основою становлення особистості. Складний навчальний матеріал вимагає від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас, у них розвивається і творча уява, що виявляється у різноманітних видах творчої діяльності. Вони співвідносять образи своєї уяви з реальною дійсністю, зі своїми можливостями. Пам'ять характеризується подальшим зростанням довільності та продуктивності логічного запам’ятовування. Відбувається спеціалізація пам’яті, пов’язана з провідними інтересами старшокласників та їх намірами щодо вибору майбутньої професії. У старшому шкільному віці свідомо і цілеспрямовано формуються такі якості характеру, як сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль, обдуманість, критичність тощо.