Сторінка
3

Підвищення якості знань учнів засобами проблемних ситуацій на уроках трудового навчання з варіативної частини "Технологія оздоблення виробів бісером 7 клас"

Проблемне навчання – це така організація навчальних занять, що припускає створення під керівництвом учителя проблемної ситуації й активної самостійної діяльності учнів з їхнього дозволу, у результаті чого і відбувається творче оволодіння професійними знаннями, уміннями і навичками, розвиток розумових здібностей.

Більшість сучасних публікацій по теорії навчання пов'язано з ідеєю розвитку пізнавального інтересу і навчальної діяльності учнів. Під інтересом мають через ефективне використання тих прийомів і методів навчання які відомі з традиційної дидактики. Автори говорять про інтерес за допомогою проблемного навчання, розуміючи при цьому створення проблемних ситуацій і постановку пізнавальних задач.

Основна різниця між проблемним і традиційним навчанням ми бачимо в двох моментах: вони розрізняються по меті і принципам організації педагогічного процесу.

Мета проблемного навчання не тільки засвоєння результатів наукового пізнання, системи знань, але і самого шляху процесу одержання цих результатів, формування пізнавальної самодіяльності учня і розвитку його творчих здібностей.

Проблемна ситуація - виникає у випадку, коли людина не знає, як пояснити виникле явище, факт, не може досягти мети відомими йому способами дій, це спонукує людини шукати нові пояснення або способи дій. Проблемна ситуація є результат продуктивної, творчої пізнавальної діяльності. Вона обумовлює початок мислення в процесі постановки і рішення проблем.

Психологічною наукою визначена послідовність етапів продуктивної пізнавальної діяльності людини в умовах проблемної ситуації:

Проблемна ситуація - проблема - пошук способів її рішення - рішення проблеми.

Порожній цикл розумових дій від виникнення проблемної ситуації до рішення проблеми має кілька етапів :

виникнення проблемної ситуації

усвідомлення сутності труднощів і постановка проблеми

перебування способу рішення шляхом здогаду або висування припущень і обґрунтування гіпотези

доказ гіпотези

перевірка правильності рішення проблем.

Загальні функції проблемного навчання:

засвоєння учнями системи знань і способів розумової практичної діяльності;

розвиток пізнавальної самостійності і творчих здібностей учнів;

формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів (як основи).

Розумова діяльність учнів стимулюється постановкою питань. Питання вчителя повинне бути складним настільки, щоб викликати труднощі в учнів, і в той же час посильним для самостійного знаходження відповіді.

Проблемна задача, на відміну від звичайних навчальних задач, представляє не простий опис деякої ситуації, що включає характеристику даних, що складають умову задачі і вказівка на невідоме, що повинно бути розкрите на підставі цих умов.

Як показали дослідження, можна виділити найбільш характерні для педагогічної практики типи проблемних ситуацій, загальні для всіх предметів.

Перший тип: проблемна ситуація виникає за умови, якщо учні не знають способи рішення поставленої задачі, не можуть відповісти на проблемне запитання, дати пояснення новому фактові в навчальній або життєвій ситуації.

Другий тип: проблемні ситуації виникають при зіткненні учнів з необхідністю використовувати раніше засвоєні знання в нових практичних умовах.

Третій тип: проблемна ситуація легко виникає в тому випадку, якщо маються протиріччя між теоретично можливим шляхом рішення задачі і практичної нездійсненності обраного способу.

Четвертий тип: проблемна ситуація виникає тоді, коли маються протиріччя між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю знань, що учаться, для теоретичного обґрунтування.

О.В. Ковалевською були розроблені «ступінчасті» ситуації, в яких мета моделюючої дії ускладнена не одним, а ланцюжком перешкод, побудованих в деякій логічній послідовності.

Далі О.В. Ковалевська розглядає питання «присвоєння» об'єктивних проблемних ситуацій. Процес присвоєння може бути оптимізованим на основі формування вмінь учнів вирішувати проблемні ситуації та вмінь вчителя керувати цим процесом. Уміння учнів вирішувати проблемні ситуації включають:

1.уміння бачити проблеми та ставити їх самостійно;

2.уміння створювати гіпотезу розв'язку;

3.уміння направляти і змінювати хід рішення;

4. уміння оцінити свій розв'язок та розв'язок товаришів.

Уміння викладачів керувати процесом вирішення проблемних ситуацій зводиться до наступного:

1) уміння передбачувати можливі проблеми на шляху досягнення мети в проблемній ситуації;

2) уміння миттєво переформулювати проблемну ситуацію, полегшуючи чи ускладнюючи її на основі регулювання кількості невідомих компонентів;

3)уміння вибирати проблемні ситуації відповідно до ходу думки вирішуючи проблему;

4)уміння оцінити варіанти розв'язків учнів, навіть у випадку не співпадіння точок зору учнів і вчителя.

Аналогічно з рівнями проблемності для учня О.В.Ковалевська вибудовує рівні проблемності для викладача: на першому рівні викладач опановує методологічними знаннями в процесі викладання основних положень та понять проблемного навчання; на другому рівні вчитель використовує в роботі проблемні ситуації з підручника; на третьому рівні самостійно обмислює можливі проблемні ситуації під час підготовки до уроку, а також створює їх на уроці; на четвертому рівні стає автором нового підручника, методики, наукового дослідження[37,97].

Д.В. Васильєв під проблемним навчанням має на увазі такий характер навчання, коли йому додають деякі риси наукового пізнання. Це визначення має той недолік, що, по-перше, риси наукового пізнання придаються всьому процесу навчання, що в принципі неможливо: процес викладання не може мати рис; по-друге визначення не розкриває сутність типу навчання, а тільки вказує на одну з його ознак.

Проблемна ситуація і навчальна проблема є основними поняттями проблемного навчання. Навчальна проблема розуміється як відображення логіко-психологічного протиріччя процесу засвоєння, що визначає напрямок розумового пошуку, що будить інтерес до дослідження сутності невідомого і ведуче до засвоєння нового поняття або нового способу дії. Існує дві основні функції навчальної проблеми.

У сучасній теорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуацій: психологічні і педагогічні. Перша стосується діяльності учнів, друга представляє організацію навчального процесу.

Педагогічна проблемна ситуація створюється за допомогою дій, що активізують, питань учителя, що підкреслюють новизну, важливість, красу й інші відмітні якості об'єкта пізнання. Створення психологічної проблемної ситуації сугубо індивідуально. Ні занадто важка, ні занадто легка пізнавальна задача не створює проблеми для учнів. Проблемна ситуація може створювати на всіх етапах процесу навчання: при поясненні, закріпленні, контролі.

Учитель створює проблемну ситуацію, направляє учнів на її рішення, організує пошук рішення. Таким чином, дитина стає в позицію свого навчання і як результат у нього утворяться нові знання, він опановує новими способами дії. Труднощі керування проблемним навчанням полягає в тому, що виникнення проблемної ситуації – акт індивідуальний, тому від учителя потрібне використання диференційованого й індивідуального підходу.