Сторінка
17

Експериментальне дослідження процесу формування музичного сприймання молодших школярів на матеріалі фортепіанної музики

Під час слухання музичних творів школярі вчаться визначати характерні особливості кожного з них, порівнюючи їх між собою. Наспіваний характер “Чеської пісні" М. Любарського діти відчуватимуть краще, якщо порівняють її з гострохарактерною “Танцювальною”.

Проте не всі першокласники розуміють, що означає порівняти два будь яких об’єкти. У такому випадку треба пояснити їм, що порівняти означає знайти схожість і відміну. Так, відміну між творами танцювального характеру доцільно показати на прикладі двох популярних танців й вальсу. Учитель виконує, наприклад, “Гопак” П. Глушкова і "Маленький вальс" Я. Степового. Після того, як школярі визначають, що обидві п’єси мають танцювальний характер, він пропонує знайти відмінність між ними і допомагає дітям почути й усвідомити, що музика гопака ритмічна, передбачає підстрибування, вальсу - плавна, наче кружляє.

На подібних прикладах учні розуміють, що художній твір народжується в умовах соціальних, культурно - національних та психологічних закономірностей. Тому завжди можна знати для нього аналогію і в самій музиці, і в інших видах мистецтва - в поезії, літературі, театрі, живопису, кіно. Ефективність методу порівняння зумовлена тим, чи орієнтуються діти в засобах музичної виразності.

Одним з методів активізації музичного сприймання школярів є варіювання (іноді його називають прийом руйнування початкового образу). Він полягає в тому, що вчитель виконує твір, змінюючи той чи інший засіб музичної виразності (темп, динаміку тощо), а діти визначають, що саме змінилося в знайомому творі. Нескладну дитячу пісеньку можна зіграти в ритмі маршу, вальсу, мазурки, інших танців. Потім у ході бесіди треба порівняти оригінал зі зміненим варіантом, з’ясувати схожість і відмінність. Отже, метод варіювання неначе вбирає в себе порівняння як його компонент, оскільки дає змогу припустити, що всі запропоновані варіанти можна зіставити між собою.

Використовується й метод співу фрагментів твору, призначеного для слухання. Його застосування сприяє тому, що учні краще запам’ятовують основні теми твору й можуть надалі простежувати за їхнім розвитком у процесі звучання музики. Крім того, метод співу допомагає розв’язувати завдання вокального виховання дітей.

В сприйманні музичного твору нам допомагає художньо - педагогічний аналіз. Художньо-педагогічний аналіз музичних творів це невід'ємна частина професійних навичок вчителя музики. Він існує і як самостійна складова шкільного уроку, і як допоміжний методичний засіб в організації різних форм музичної діяльності учнів - хорового співу, сольфеджування, гри на музичних інструментах, спільного музикування тощо. Власне осмислення та вміле використання музичних творів учителем у навчальній роботі допомагає дітям осягнути образний світ музики, сприймати її художні засоби, оволодівати специфікою музичної мови, що й уможливлює діалогічне, а тому й зацікавлене спілкування школярів із музичним мистецтвом.

Основою художньо-педагогічного аналізу є різні знання та вміння. Його наукову базу складають естетика, теорія й історія музики, педагогіка, вікова психологія та ін. Велике значення мають музичні здібності й образне мислення вчителя, арсенал його практичних навичок, артистизм, креативність, вміння спілкуватися з дітьми тощо.

Художньо-педагогічний аналіз не виокремлюється як самостійна форма, а органічно включається у творчу діяльність учнів, стаючи допоміжним методичним засобом розвитку сприйняття пізнання музики. Використовуючи дитячий фольклор, побутові жанри, невеличкі твори дитячої музики вчитель ненав'язливо ознайомлює молодших школярів з психофізичними якостями звуків, які перетворюються на первісні елементи музичної мови, спонукаючи їх одразу ж до практичного застосування. Опанування малюками доступних прийомів музичного висловлювання - гра зі знайомими тембрами та шумовими ефектами, звуковою гучністю, регістровою висотою, темпом, остинатними ритмоформулами, декламування, спів простих поспівок тощо - сприятиме розкріпаченню уяви й фантазії дітей. Надалі можна поступово переходити й до слухання музики, пам'ятаючи, що сприйняття молодших школярів безпосереднє, яскраво емоційне, але нетривале.

Особливо доцільний прийом "вільного диригування" при з'ясуванні розвитку музики. Узгоджуючи свої рухи із звучанням музики, діти глибше і зосередженіше вслухаються в неї. Виразний рух не тільки передає вже сформоване переживання, він спонукає до роздумів і тим самим збагачує життєвий досвід дітей. Даючи вихід моторній активності дітей, пластичніше інтонування музики спрямовує цю активність до поглибленого сприймання і розвитку слухацької культури. У дітей розвивається творча уява, прагнення до самовираження.

Дуже широко використовують метод моделювання. Суть моделювання полягає у свідомому спрощенні об'єкта пізнання шляхом виділення з нього лише тих сторін або якостей, які підлягають пізнанню. Це дає змогу зобразити його у вигляді схем, формул, лінійних або вертикальних побудов тощо, що являють собою модель реального об'єкта, явища із звукового потоку певні елементи або їх сукупність, які здаються йому найсуттєвішим. Метод моделювання виконує дві функції: по-перше, виступає для дітей як засіб пізнання музичного твору; по-друге, є інструментом вивчення і контролю вчителя за сприйняттям учнів. У поєднанні з іншими методами він допомагає організувати (що дуже важливо!) самостійну роботу учня в процесі сприйняття, спрямувати процес пізнання і осмислення ним музичних вражень.

Методи моделювання музичного сприйняття рухами, графічним зображенням, малюнком, словом широко розробляються і застосовуються у практиці музичного виховання. Так, на уроці часто використовуються трактування, прості танцювальні рухи, марширування та ін. Вони позитивно впливають на емоційний тонус учнів, сприяють визначенню характеру музичних творів, яскравішому сприйняттю засобів музичної виразності 4. Кращому запам'ятовуванню і виникненню у слухачів музично-просторових асоціацій допомагає графічне зображення мелодичного рисунка, інших елементів музичної мови. Слухаючи твір, діти можуть "креслити" мелодичну лінію в повітрі, стежити указкою по заздалегідь підготовленому рисунку, відтворити її самостійно в зошиті чи на дошці. Суть моделювання засобами малюнка полягає в тому, що учні за допомогою кольорів, їх співставлень і тонових переходів намагаються показати, що, на їх думку, хотів "намалювати" композитор, виразити характер твору і викликаний ним емоційний відгук, потім пояснити малюнок, тобто проаналізувати почуте. На малюнку вони зображають також емоційно-динамічний план твору, мелодичний рух, виділяють найхарактерніші засоби виразності.

Контрольно-підсумковий етап є підсумком уроку музики, тому на підбиття підсумків, корекцію висловлювань учнів ми пропонуємо такі методи та прийоми.

Застосовуючи метод вибору підхожих визначень, слід враховувати рівень музичного й інтелектуального розвитку дітей: запропоновані завдання мають бути посильними для них. Так, в окремих класах учням пропонують вибрати одне-два визначення із складеного словникового ряду, в інших з такими завданнями діти вже легко справляються, можна ускладнити їх, запропонувавши їм вибрати підхожі визначення, але не з логічною побудованого ряду, а такого, в якому є слова, що характеризують різні емоції.