Сторінка
18

Експериментальне дослідження процесу формування музичного сприймання молодших школярів на матеріалі фортепіанної музики

Щоб використовувати метод вибору підхожих визначень, доцільно приготувати наочні посібники різних видів. Слова бажано виділяти різним кольором відповідно до їхнього емоційного змісту. Якщо слів небагато, можна написати їх на дошці (у ході уроку).

Для розвитку музичного сприймання дітей застосовується метод музичних колекцій, завдяки якому під час ознайомлення з кожним новим твором поповнювалася колективна “колекція" маршів, вальсів, п’єс про тварин, птахів тощо. Він сприяє накопиченню музично-слухових вражень, формуванню вміння спостерігати, запам’ятовувати, узагальнювати. Водночас дає змогу порівняти п’єси з кожної колекції.

Естетична та виховна функція уроків музики великою мірою залежить від вдалого підбору музичних творів до всіх форм роботи, зокрема для слухання та аналізу. Окрім художніх якостей та педагогічної доцільності вчитель має враховувати популярність творів та їх відповідність віковим смакам дітей. Так, молодші школяри люблять музику танцювальну, ритмічну, швидку, з елементами звукозображення.

Для слухання музики доцільно використовувати такі збірники п’єс, як “Фортепіанний альбом” М. Дремлюги, “Вибрані твори" А. Коломійця, “24 дитячі п’єси для фортепіано” В. Косенка, “Легкі п’єси українських композиторів” та ін.

Аналізуючи дитячі фортепіанні п’єси українських композиторів, наголошуємо на різноманітності їхнього змісту: це й картини природи, образи тварин і птахів, дитячі ігри, забави й казкові персонажі. Сприймання таких творів, як “Дощик” В. Косенка, “Сніг іде" М. Дремлюги, “У лісі” А. Штогаренка, сприяє розвиткові уяви дітей, естетичному ставленню до природи. Слухання п’єс “Тук-тук”, “Зозуля" Л. Вербовського, “Зайчик" М. Жербіна, “Ведмежатко в лісі” М. Дремлюги допоможе краще пізнати звірів і птахів.

Названі п’єси різноманітні не тільки за змістом, а й засобами музичної виразності. У бесідах з дітьми важливо показати, що такі, наприклад, твори, як “Гра” М. Сільванського, “Ранок у садочку ” В. Косенка, написані у рухливому темпі, мажорному ладі. У них чимало стрибкоподібних, уривчастих мелодій. Діти мають зрозуміти, що темп, лад, особливості мелодії, метроритму, виконавські штрихи передають певний настрій, зокрема веселість, безтурботність. Зовсім інші почуття розкрито в таких ліричних творах, як “Пісня” М. Любарського, “Мелодія” А. Коломійця, “Українська пісня" C. Павлюченка, “Пастораль”, “Колискова пісня" В. Косенка, “Елегія”, “Лірична пісня" М. Дремлюги. Якщо вчитель належним чином зорієнтує дітей, покаже наспівність і красу мелодій цих п’єc, то вони сприятимуть вихованню тонкості душі, емоційної чутливості. Увагу учнів мають привертати й фортепіанні твори в ритмі танців, зокрема польки, гопака, мазурки, тощо. Це п’єси з красивою мелодією, що легко запам’ятовуються. Окремі композитори (Я. Степовий, Ю. Рожавська, А. Коломієць, В. Косенко та ін.) створили п’єси в ритмі вальсу. Слухаючи й супроводжуючи їх відповідними рухами, діти, можливо, будуть спокійнішими, лагіднішими, граціознішими (передачу характеру музики рухами називають методом пластичного інтонування). У фортепіанних збірниках чимало варіацій на теми українських народних пісень: “Ой минула вже зима”, (М. Дремлюга), “Іди іди дощику” (А. Коломієць), “Два півники" (Г. Компанієць), “Ой є в лісі калина” (Ю. Щуровський). Бажано щоб діти самостійно визначали, на яку тему створено варіації. Інтерес до народної пісні підвищується, якщо розкрити багатство його змісту. Більшість дитячих фортепіанних п’єс українських композиторів завдяки художній досконалості, опорі на народні пісні, доступності для сприймання є неоціненним джерелом музично-естетичного виховання молодших школярів.

Метод, який спрямований на організацію засвоєння змісту навчання, в основі якого лежить узагальнене знання про музику, умовно називають методом музичного узагальнення. Його необхідно розглядати не тільки як метод організації, але і як стимулювання процесу навчання. Адже його застосовування допомагає школярам переконатися в своїх можливостях пізнати музику. А це сприяє вихованню зацікавленості до мистецтва.

Метод узагальнення допомагає встановлювати цілісне уявлення про музичне мистецтво. Цей метод, розроблений Д.П. Кабалевським, називають методом забігання вперед і повернення до пройденого.

На цьому етапі потрібне обов'язкове повторне слухання музичного твору та повторний аналіз. Після бесіди про твір, який прозвучав у класі, його треба знову послухати, а потім повторно проаналізувати. Водночас слід прагнути до того, щоб відкрити в музиці нові нюанси, ще невідомі учням. Як показують спостереження, одне з найскладніших завдань уроку - зберегти емоційне ставлення до музики під час її аналізу. Очевидно, процес аналізу дещо знижує емоційність сприймання. Щоб цього не сталося, потрібно застосовувати різноманітні методи й прийоми ознайомлення з музичними творами.

Учитель повинен шукати різні шляхи активізації музичного сприймання школярів, розуміючи аналіз не як музикознавчий, раціональний процес, а як бесіду про музику, що є джерелом цікавих відкриттів і яскравих емоцій.

Л. Горюнова розглядає урок музики як організоване спілкування. Учитель має використовувати не тільки запитання з приводу прослуханої музики, а й висловлювання-роздум, висловлювання-ставлення, заохочувати колективні розмірковування дітей про музику, бо вони - "діяльність, що випливає з художнього спілкування з музикою і продовжує його". Особливо ефективно, якщо колективний роздум "збиратимуть" діти, а не вчитель. Це створить передумови для особистісного спілкування учнів. Головний шлях запам'ятовування музики - її неодноразове повторення. Твір потрібно слухати кілька разів на різних уроках і щоразу під різним кутом зору: наприклад, на першому уроці увагу учнів звертають на жанр і характер, на другому - на особливості мелодії, метроритму, на третьому - на епоху, стиль композитора. Кожне повторне прослухування, збагачене змістовним аналізом, ефективніше.

Отже, розвиток музичного сприймання дітей - складне завдання вчителя, який повинен не лише яскраво виконати твір, а й словесно інтерпретувати його, вміло застосовувати методи розповіді й бесіди. Крім цих загально дидактичних методів, є й інші, що стосуються саме музичного виховання: метод вибору підхожих визначень, метод порівняння, метод музичних колекцій, ігровий метод, співаннях фрагментів музичних творів, призначених для слухання, використання інших видів мистецтва.

Потрібно враховувати специфіку різних видів мистецтва, суб’єктивність сприймання художніх творів. Слід уникати прямолінійних аналогів, дітей треба вчити глибоко й тонко відчувати настрій твору, характер художніх образів.

Один із шляхів розвитку музичного сприймання молодших школярів - проблемне навчання. Цей метод доцільно використовувати в роботі з дітьми, оскільки він сприяє розвиткові мислення, уваги, активності в бесідах про музику. Ефективними є прийом провокування дискусій, а також різноманітні творчі та ігрові завдання.

На основі формування музичного сприймання вчитель має розвивати творчі здібності учнів до співу, музикування, виховувати в них художні смаки, вчити розмірковувати про почуту музику, робити самостійні висновки й узагальнення; враховувати сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу й одночасно спиратися на закономірності самої музики, пам’ятаючи, що урок музики повинен бути цілісним уроком мистецтва.