Сторінка
4

Управління міжбюджетними відносинами та шляхи їх удосконалення

В цілому організація міжбюджетних відносин у процесі виконання бюджетів здійснюється відповідно до затверджених бюджетів. Проблеми виникають, як правило у зв’язку з несвоєчасним і неповним перерахуванням відповідних сум, що негативно відбивається на якості виконання бюджетів. Тому актуальним при цьому є питання посилення виконавської дисципліни та запровадження механізму санкціонування і відповідальності посадових осіб, винних у порушенні встановленого порядку.

2. Бюджетне регулювання: його необхідність та значення у збалансування бюджетів всіх рівнів.

За своїм змістом та формою вияву бюджетне регулювання є складовим елементом бюджетного планування і найбільш повно проявляється при збалансуванні бюджетів різного рівня у процесі їхнього складання. Звичайно, було б неправомірним твердження, що механізм бюджетного регулювання використовується виключно у процесі складання і затвердження бюджетів. Такий механізм використовується досить успішно і на інших етапах бюджетного процесу, особливо при виконанні бюджетів. Однак форми і методи бюджетного регулювання на інших етапах бюджетного процесу в значній мірі залежить від тих сфер і методів, які були закладені при бюджетному плануванні. Тому роль і значення бюджетного регулювання у процесі складання та затвердження бюджетів дуже великі.

Не зважаючи на тісний взаємозв’язок бюджетного планування з бюджетним регулюванням, останнє займає важливе місце серед вхідних підсистем бюджетного механізму і виступає відносно самостійним елементом системи.

Визначним елементом та причиною існування бюджетного регулювання є розподіл доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи.

В теоретичному плані розподіл доходів між окремими бюджетами може здійснюватися за одним із трьох напрямів: перший, коли всі доходи поступають у державний бюджет, після чого розподіляються між бюджетами нижчого рівня; другий, коли всі доходи поступають у місцеві бюджети, після чого розподіляються між бюджетами вищого рівня; третій, коли частина доходів поступає у державний, а частина – у місцеві бюджети. Без особливих доказів можна стверджувати, що останній напрям є найбільш прийнятним. Однак, ні один з цих напрямів, включаючи останній, не дають можливість ідеально збалансувати всі бюджети, оскільки обсяги бюджетів визначаються функціями держави та місцевого самоврядування.

Під бюджетним регулюванням ми розуміємо систему передачі частини коштів бюджетів вищого рівня для збалансування бюджетів нижчого рівня, або передачі запланованого перевищення доходів над видатками з бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. По своїй суті бюджетне регулювання відображає економічні стосунки, пов’язані з територіальним розподілом і перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними коштами потреб соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Діюча система регулювання бюджетів повинна відігравати важливу роль у забезпеченні належного економічного і соціального рівня територіальних утворень, які мають недостатню власну економічну базу для свого розвитку. Регулювання кожного виду бюджету має свої особливості, обумовлені різницею у структурі доходів, які використовуються для регулювання.

У процесі бюджетного регулювання важливо правильно і оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які будуть спрямовуватися для збалансування кожного бюджету зокрема. Від цього залежать фінансові можливості відповідних органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, зосередження, їхньої уваги на збільшенні доходів бюджету, економному, раціональному, цільовому і ефективному використанні бюджетних коштів, якісному виконанню бюджетів.

В даний час у практиці бюджетного планування використовуються дві основні форми регулювання:

- дотації;

- субвенції.

Дотація виступає в якості надання прямої грошової допомоги нижчим бюджетам за рахунок коштів вищих бюджетів. Дотація видається, як правило, у випадку, коли виділених відрахувань недостатньо для повного збалансування нижчих бюджетів. Негативна сторона дотації проявляється у тому, що знижується зацікавленість органів, які отримують дотацію, у мобілізації доходів, формуючи в них споживацькі настрої.

По своїй суті дотації – це трансферти, що передаються з одного бюджету до іншого на безповоротній і безоплатній основі для використання на загальне вирівнювання фінансових можливостей бюджету, що їх отримує.

Використання механізму датування пов’язане з розподілом повноважень між органами державної влади та управління і органами місцевого самоврядування. Критеріями збалансування місцевих бюджетів можуть бути:

- за нормативами соціальної забезпеченості – однакове забезпечення гарантованими державою соціальними послугами по делегованих повноваженнях для мешканців однакових категорій територіальних громад;

- за власними повноваженнями – забезпечення мешканців однакових територіальних громад послугами, що гарантуються державою та самоврядуванням на рівні, що відрізняється від середнього не більше як 10-20%.

В економічній літературі та проектах окремих законодавчих документів пропонується, наступні види дотацій:

- Місцевим бюджетам:

а) дотації загального вирівнювання по делегованих повноваженнях;

б) дотації солідарності по власних повноваженнях.

- обласним бюджетам: дотації з державного бюджету на виконання спільних повноважень територіальних громад.

Дотації загального вирівнювання пропонуються використовувати для вирівнювання можливостей територіальних громад забезпечувати соціальну політику держави на рівні, що гарантується державою. Розмір такої дотації пропонується визначатися як різниця між мінімальним бюджетом делегованих державою повноважень та сумою закріплених за місцевим бюджетом державних податків і зборів. При цьому такий мінімальний бюджет пропонується визначати за формою, яка затверджується Верховною Радою України і може містити такі компоненти, як нормативи соціальної забезпеченості по делегованих повноваженнях, вагові коефіцієнти по нормативах соціальної забезпеченості для різних категорій територіальних громадян, кількість населення територіальної громади.

Дотація солідарності по власних повноваженнях може використовуватися з метою забезпечення гармонійного розвитку територіальних громад для надання громадянам України суспільних послуг по власних повноваженнях. Такі види дотації можуть надаватися тим територіальним громадам, які при встановленні максимальних рівнів ставок по власних податках і зборах не можуть забезпечити надходження по доходах на душу населення на рівні 80% від середнього по відповідній категорії територіальних громад. Джерелом цієї дотації може бути фонд солідарності, створений у Державному бюджеті України за рахунок вилучення з бюджетів територіальних громад надлишків бюджетних коштів для виконання власних повноважень. Суму дотації пропонується розраховувати за формулою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів за №1932 із погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, яка включала б такі параметри, як кількість населення територіальної громади, нормативи бюджетної забезпеченості по власних повноваженнях, вагові коефіцієнти по нормативах бюджетної забезпеченості для різних категорій територіальних громад, податкоспроможність територіальної громади, кліматичні та екологічні умови, історико-культурні особливості, інші параметри, які істотно впливають на потреби певної категорії територіальних громад та можливості отримувати доходи до бюджету для виконання власних повноважень.