Сторінка
14

Управління міжбюджетними відносинами та шляхи їх удосконалення

¨ Річні проекти мають складатися на основі існуючої податкової бази;

¨ Важлива умова стабільності податкових надходжень – мораторій на податкове законодавство впродовж 2-3 років;

¨ Поступове впровадження нових податкових змін, особливо тих, що стосуються значного скорочення надходжень до бюджету;

¨ Поступове скорочення податкових пільг з переходом до диференційованої сплати податків у відповідних галузях;

¨ Проста і доступна система оподаткування, контроль за дотриманням сплати податку.

Однією із проблем міжбюджетних відносин є поєднання забезпечуваних урядом суспільних благ із політичними юрисдикціями. Якщо розмір політичних юрисдикцій збільшується, збільшується і кількість бажаючих отримати суспільні блага, а це, в свою чергу, призводить до зменшення на душу населення вартості на одиницю блага забезпечуваного урядом. Внутрішня міграція в державі дозволяє носіям подібних уподобань збиратися разом із метою одержання забезпечуваних урядом благ та поділом видатків на такі блага. Це дозволяє зменшити політичні зовнішні ефекти в межах таких територій.

Виникнення між територіальних зовнішніх ефектів пов’язане із непідходящими розмірами політичних юрисдикцій. Для консолідації уряду або трансфертних платежів використовуються фінансові надлишки окремих політичних юрисдикцій, що послаблює між територіальні зовнішні ефекти.

Також, можна відмітити, що місцеві податки і збори є більш еластичні ніж загальнодержавні податки і збори, тому що індивідууми можуть легко уникати місцевих податків і зборів, змінюючи місце проживання або сфери розташування їх економічної діяльності, таким чином впливаючи на виникнення зовнішніх ефектів.

Надання допомоги від центрального уряду місцевим органам влади і навпаки є головними засобами співробітництва серед рівнів влади.

Майже немає країн, в яких для фінансування місцевих бюджетів не застосовувалися б державні фінансові трансферти, хоча їхні обсяги і цілі у різних країнах різняться між собою. Обсяги і призначення вказаних трансфертів залежать від розподілу повноважень між різними рівнями виконавчої влади та наявності у них інших джерел доходів. З точки зору державних фінансів, на основі праць з питань фіскального федералізму можна виділити кілька підстав для запровадження міжрівневих фінансових трансфертів:

фіскальна незбалансованість по вертикалі спостерігається в тих умовах, коли національний уряд зберігає за собою всі основні та найпродуктивніші податкові бази, залишаючи недостатні фіскальні ресурси місцевій владі внаслідок чого обов’язкові видатки місцевої влади перевищують наданій їй ресурси (статичний дисбаланс); з розвитком економіки країни обов’язки місцевої влади щодо видаткової частини бюджету зростають швидше, аніж податкові надходження (динамічний дисбаланс);

відновлення горизонтального фіскального балансу передбачає обов’язкове надання місцевими владами однакового рівня суспільних благ для індивідуума кожної окремої політичної юрисдикції, незважаючи на рівень податкоспроможності територій;

гарантоване постачання суспільних благ повинно здійснюватися національним урядом, тобто передбачається мінімальний обсяг суспільних благ, забезпечуваних національним урядом, для кожної території, незважаючи на її податкоспроможність;

нейтралізація зовнішніх ефектів та між територіальних ефектів “переливу” пояснюється існуванням деяких суспільних благ пов’язаних з ефектом “переливу” на інші політичні юрисдикції або зовнішніми ефектами;

внесок у політику стабілізації і економічний розвиток з боку місцевої влади полягає у реалізації програм зайнятості місцевого населення та програм, спрямованих на перерозподіл ресурсів, а також – намагання покращити виробничу інфраструктуру і якість пропозицій на ринку робочої сили;

макроекономічні цілі повинні досягатися виключно за рахунок централізованих засобів; ефективна система трансфертів повинна відповідати слідуючи критеріям: достатність доходів, зусилля спрямовані на стягнення податків і контроль видатків, справедливість, прозорість і стабільність.

Нижчі за рівнем прибутковості території отримують найбільшу вигоду від перерозподільних заходів. Завдяки незначним обсягам їхніх податкових платежів вони чималою мірою виграють від наданих державних трансфертів. Крім того, абсолютний розмір отриманих від них перерозподільних коштів порівняно з іншими політичними юрисдикціями, як правило, мізерний.

Середні за прибутковістю політичні юрисдикції більшою мірою користуються правом одержання державних трансфертів, а тому можуть реалізувати для себе більший обсяг перерозподілу. Звісно, що представники цієї території сплачують більші податки, що зберігає рівновагу між рівнем їхніх вигод та оподаткування.

Заможні території мають ще вищі податкові надходження, ніж середні за прибутковістю території, проте часто не в змозі спожити еквівалентний обсяг суспільних благ.

На сьогоднішній день безперечним є те, що ступінь свободи органів місцевого самоврядування – це питання врівноваження державних і місцевих інтересів. Ні контроль центра, ні автономія територій не є безумовними пріоритетами.

Практика здійснення збалансування бюджетів засвідчує виявлену наявність існування проблем узгодження різноманітних урядових функцій з різними рівнями виконавчої влади, що в свою чергу створює проблеми в галузі доходів і видатків місцевих бюджетів.

В Україні в процесі регулювання місцевих бюджетів слід відмітити нестабільність переліку регульованих доходів і нормативів відрахувань від них протягом останніх років, що тільки загострює проблему збалансованості бюджетів.

Протягом 1996-2003 років перелік регульованих доходів змінився від чотирьох до одного податку і на сьогоднішній день місцеві бюджети Хмельницької області мають у своєму розпорядженні 100% прибуткового податку громадян, питома вага якого у 2002 році становила 20% від загальної суми доходів бюджету Хмельницької області.

Структура доходів бюджету Хмельницької області відображає збільшення із року в рік питомої ваги офіційних трансфертів у загальній сумі доходів бюджету. На сьогоднішній день офіційні трансферти становлять близько 70% загальної суми доходів бюджету Хмельницької області.

Необхідно відмітити, що збалансування місцевих бюджетів за допомогою трансфертів особливо ефективні для тих територій, в яких переважає сільськогосподарське виробництво, в результаті чого вони потребують додаткових вкладів на розвиток аграрного сектора економіки і соціально-культурної сфери при незначних доходах від цих галузей.

Трансферти, певна річ, аж ніяк не є злом, а навпаки випробуваним інструментом збалансування бюджетів в руках уряду, однак, в нашій країні їх не привабливими домінантними ознаками є :

несвоєчасність надходження до місцевих бюджетів;

надходження неповних сум запланованих трансфертів, а також їх зменшення у зв’язку взаємозаліків між Державним і місцевими бюджетами;