Сторінка
2

Управління міжбюджетними відносинами та шляхи їх удосконалення

Рис. 1.1. Склад бюджетної системи України [2]

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя.

Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення цієї області.

Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.

У разі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл.

У бюджетній системі України, до складу якої входить майже 12 тисяч бюджетів, обов’язково виникають взаємовідносини між різними бюджетами, якими притаманні якими притаманні великі за обсягом зустрічні потоки бюджетних коштів. Підставою для існування міжбюджетних відносин є визначенні законодавством держави:

- розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;

- гарантія з боку держави щодо фінансування наданих повноважень органам місцевого самоврядування;

- розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.

Найважливіші складові системи міжбюджетних відносин відображено на Рис.1.2.

У процесі виконання бюджету міжбюджетні відносини виникають у зв’язку із: розщепленням доходів; застосуванням міжбюджетних трансфертів; зміною законодавства, зміною адміністративно-територіального поділу в Україні; передачею платників і податкових платежів та бюджетних установ з одного підпорядкування в інше; одержанням і погашенням бюджетних позичок. Кожна з цих причин по-своєму відображається на змісті і характері міжбюджетних відносин.

Рис.1.2. Система міжбюджетних відносин [38,250].

На сьогоднішній день немає єдиного наукового обґрунтованого формулювання поняття “міжбюджетні відносини”. Так, бюджетний кодекс визначає міжбюджетні відносини, як відносини між державою і та місцевим самоврядуванням, щодо забезпечення бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання ними функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин, згідно з кодексом, є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, й бюджетними ресурсами, які повинні виконання цих повноважень.

Західні представники економічної думки здебільшого використовують замість “міжбюджетні відносини” поняття “внутрішні міжурядові фінансові відносини” і визначають, що ці відносини виникають і функціонують у системі державного управління по вертикалі та регламентуються обсягами функціональних обов’язків і завдань кожного з рівнів публічної влади.

Так, розщеплення доходів здійснюється органами Державного казначейства України відповідно до планів відрахувань від державних податків та обов’язкових платежів у бюджети нижчого рівня, що затверджуються одночасно із затвердженням бюджетів. Планами відрахувань встановлені проценти, за якими регулюючі доходи, розподіляються між окремими бюджетами. Ці проценти діють на протязі бюджетного року і не можуть бути змінені органом влади чи управління нижчого рівня. На практиці в Україні такі спроби мали місце, особливо в Автономній Республіці Крим, коли всупереч Закону “Про Державний бюджет України” Верховна Рада Автономної Республіки Крим декілька раз змінювала механізм розподілу регулюючих доходів рішення якої відміняв Конституційний суд України. Процедура розщеплення доходів є дуже простою і не потребує особливих зусиль та не породжує проблем зумовлених її використанням.

У 2003 використовуються такі види міжбюджетних трансфертів:

- дотації вирівнювання місцевим бюджетам;

- додаткові дотації Автономної Республіки Крим та місцевим бюджетом визначені статтею 45 Закону “Про Державний бюджет України на 2003рік”;

- субвенції на здійснення містом Києвом функцій столиці України;

- субвенції на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій;

- субвенції на фінансування пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу та житлово-комунальних послуг;

- субвенції на виконання спільних соціально-економічних програм;

- інші субвенції;

- кошти, що передбачаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів з бюджетів нижчого рівня.

Такий перелік міжбюджетних трансфертів щорічно міняється, що не може вважатися нормальним явищем. У Бюджетному Кодексі зроблена спроба стабілізувати види міжбюджетних трансфертів, відповідно до якого у Державному бюджеті України можуть передбачатися такі між бюджетні трансферти місцевим бюджетам:

- дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам, бюджетам міст республіканського (в Автономній Республіці Крим) та обласного значення;