Сторінка
1

Роль трансфертів у вирівнюванні фінансового забезпечення регіонів

Україна займає одне з провідних місць в Європі за потужністю природно-ресурсного, промислового, аграрного, транспортного потенціалу. Але внаслідок затяжної економічної кризи, на сучасному етапі, наша держава неспроможна реалізовувати свої потенційні можливості.

Від попередньої економічної системи України залишився цілий ряд регіональних проблем, які значною мірою відрізняються між собою залежно від географічного поло­ження, рівня соціально-економічного розвитку регіону, його історичного досвіду. Тому в умовах економічної кризи в Україні, як і в інших країнах з транзитивною економікою, особливого значення набуває регіональна економічна політика. В Україні регіональна економічна політика повинна здійснюватись на кількох рівнях, серед яких основними є три: макрорівень (об’єкти – економічні райони), мезорівень (області) та мікрорівень (адмі­ніст­ративні райони).

У межах регіональної економічної політики, яку проводить держава, особливого значення набувають проблеми вирівнювання фінансового забезпечення регіонів. Пов’я­зано це особливо з динамікою витрат фінансових ресурсів з державного бюджету, оскільки аж занадто зацентралізовані міжбюджетні відносини, тобто зберігається жорстка фінан­сова залежність регіонів від центру.

Неодмінною передумовою формування фінансових ресурсів регіону є розробка систе­ми міжбюджетних відносин, виходячи із досягнень світової науки і практики провідних країн з розвиненою економікою, а також з урахуванням національних особливостей України. У зв’язку з цим викликають інтерес роботи раніше визнаних провідних зарубіж­них вчених-економістів: П.Самуельсона, Дж. М. Кейнса, М. Фрідмена, П. Браунінга та інших.

Останнім часом тема становлення, розвитку та проблем бюджетної системи висвітлювалась у наукових роботах зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів, таких, як В. Федосов, В.І. Кравченко, С.А. Буковинський та ін.

Роботи економістів О.Д. Василика, К.В. Павлюка, І.В. Сало, І.І.Д’яконова, М.І. Дер­кача, Л.П. Гордєєвої, Л.М. Безгубенко, В.М. Родіонова та інших науковців присвячені розгляду теоретичних і методологічних аспектів бюджетування.

Вивчення з цієї проблеми друкованих праць свідчить про відсутність достатнього висвітлення питань аналізу міжбюджетних відносин і необхідності вирішення у контексті регіональної економічної політики, фінансового забезпечення регіону без прямого втручання у ці процеси держави.

Мета статті – виявити доцільність застосування нової системи формування місцевих бюджетів із приміненням європейського досвіду з системи оподаткування та показати шляхи вирішення цієї проблеми, виявити чинники впливу на зро­стання ролі трансфертів у міжбюджетних відносинах.

На сучасному етапі розвитку держави завдання децентралізації фінансових ресурсів повинно зайняти першочергове місце порівняно з іншими нагальними завданнями.

Реалізація регіональної економічної політики залежить від фінансового забезпечення регіональних програм розвитку території, розподілу бюджетних коштів, які в умовах погіршення соціально-економічного стану населення загострюють взаємовідносини в системах „центр-регіон”, „регіон-регіон”. Цьому можуть сприяти місцеві фінанси.

Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих [4, С. 43].

Матеріальною основою місцевих фінансів виступають централізовані і децентралі­зовані фонди коштів. Місцеві фінансові ресурси – це фонди коштів, що створюються і вико­ристовуються на соціальний і економічний розвиток регіонів [1, С. 55].

Фінансові ресурси адміністративно-територіальних одиниць (областей, районів, міст) включають: бюджети всіх рівнів, фінанси господарюючих суб’єктів відповідної терито­рії, державні та позабюджетні фонди, іноземні інвестиції, внутрішні запозичення у насе­лення [2, С. 23].

Центральною ланкою місцевих фінансових ресурсів є доходи місцевих бюджетів. Місцеві бюджети – це важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінан­сових відносин, а саме відносини:

– між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на певній території;

– між місцевими бюджетами і населенням певної території;

– між державним і бюджетами місцевого рівня [3, С. 11].

На основі цих фінансових відносин повинна розроблятися програма регіонального розвитку відповідного регіону. Фінансування програм регіонального розвитку може відбуватись двома шляхами:

1) на основі внутрішньогосподарського перерозподілу грошових надходжень у регіоні;

2) за рахунок бюджетного фінансування.

Для успішної реалізації регіональної економічної політики потрібно провести де­тальний аналіз сформованості економічного простору регіонів. У цьому контексті першо­чергове значення мають дослідження рівня економічного розвитку регіонів і областей; збалансованості горизонтальних міжбюджетних відносин; регіональних індексів валово­го внутрішнього продукту (ВВП); фінансової стійкості регіонів; податкоспроможності; визначення галузевих пріоритетів; бар’єрів подальшого зростання.

На сучасному етапі регіонального розвитку України особливої уваги заслуговують середні і особливо малі міста, чимало яких мають певний потенціал економічного зростан­ня, що безпосередньо позначається на рівні соціально-економічного розвитку регіонів і держави в цілому.

Враховуючи сучасний стан економіки України, значна роль у процесі реалізації регіональної економічної політики належить місцевим органам самоврядування.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Саме з видатків необ­хідно починати аналіз фінансових систем цих органів влади. Видатки є точним відображенням функцій і завдань, що покладаються на місцеву владу [4, С. 44].

Відповідальність за соціально-економічний розвиток регіону повинна стати однією із пріоритетних функцій місцевих органів влади. Потрібно чітко розмежувати права, обов’язки центральних органів влади на місцевому рівні, здійснити децентралізацію деяких суспільних функцій і обов’язків, надати місцевим органам управління більшого правового статусу для прийняття управлінських рішень. Надання більших прав і обов’яз­ків місцевим органам самоуправління повинно супроводжуватися наданням додаткової фінансової підтримки регіонів, що її дійсно потребують. Особливу роль у формуванні фінансової бази низових регіональних утворень, крім місцевих податків та зборів, участі у загальнодержавних податках, відіграють прямі трансферти ресурсів від бюджетів вищо­го рівня до місцевих (ВБТ – вертикальні бюджетні трансферти), які практикуються в усіх країнах без винятку, без огляду на політичний устрій.