Сторінка
1

Характеристика та обгрунтування реальних інвестицій

1.Класифікація реальних інвестицій.

2. Поняття інвестиційного проекту. Життєвий цикл проекту.

3. Склад техніко-економічного обгрунтування інвестицій.

4. Бізнес-план інвестиційного проекту.

5. Маркетингове планування.

Ключеві слова

Реальні інвестиції, інвестиції в нематеріальні активи, сутність інвестицій, інвестиції в НДР, капітальні вкладення, накопичення, обсяг інвестицій, норма інвестицій, життєвий цикл проекту, інвестиційна фаза, фаза експлуатації, ідентифікація, експертиза інвестиційного проекту, техніко-економічне обгрунтування, обгрунтування інвестицій, бізнес-план інвестиційного проекту, капітальні витрати, податковий план інвестиційного проекту, баланс грошових потоків, маркетингове планування, диверсифікація.

Класифікація реальних інвестицій.

До реальних інвестицій (інвестицій в виробничі фонди) відносяться вкладення в основний капітал виробничих підприємств та інвестиції, спрямовані на зростання матеріально-технічних запасів.

Види реальних інвестицій:

- інвестиції відновлення, що здійснюються за рахунок засобів фонду відновлення підприємства;

- інвестиції розширення (чисті інвестиції), що здійснюються за рахунок частини національного доходу (НД) або за рахунок фонду чистого накопичення;

- валовими інвестиціями називаються як інвестиції оновлення, так і інвестиції розширення.

Прямі інвестиції безпосередньо необхідні для реалізації інвестиційного проекту. До них відносяться інвестиції в основні (матеріальні та нематеріальні активи) та обороні засоби.

Інвестиції в основні засоби включають:

- придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі затрати на його доставку, установку та пуск;

- модернізація діючого обладнання;

- будівництво та реконструкція будівель та споруд;

- технологічні установки, що забезпечують роботу обладнання;

- нову технологічну оснастку та модернізацію наявного обладнання.

Інвестиції в оборотні засоби передбачають забезпечення:

- нових та додаткових запасів основних до допоміжних матеріалів;

- нових та додаткових запасів готової продукції;

- збільшення рахунків дебіторів.

Інвестиції в нематеріальні активи частіше всього пов’язані з придбанням торгової технології (патенту чи ліцензії) та торгової марки.

Супутніми інвестиціями являються:

- вкладення в об’єкти, пов’язані територіально та функціонально з прямим об’єктом:

- вкладення в об’єкти. безпосередньо технологічно не пов’язані з забезпеченням нормальної експлуатації (під’їздні шляхи, лінії електропередач, каналізація і т.п.);

- вкладення невиробничого характеру, наприклад інвестиції в охорону навколишнього середовища, соціальну інфраструктуру.

Інвестиції в НДР забезпечують та супроводжують проект. Це, перш за все:

- матеріальні засоби (обладнання, стенди, комп’ютери та різноманітні прибори), що необхідні для проведення передпроектних досліджень;

- оборотні кошти, необхідні, наприклад, для забезпечення поточної діяльності науково-дослідного інституту чи вузу на замовлення підприємства;

- Ліцензії та технології;

- Навчання персоналу.

Капітальними вкладеннями називаються засоби, що вкладені в розширене відтворення основних фондів (ОФ). Звичайно на капітальні вкладення направляється біля 20 % НД. Капітальні вкладення відіграють важливу роль в соціально-економічному розвитку країни.

Поняття інвестиційного проекту. Життєвий цикл інвестиційного проекту.

Поняття “інвестиційний проект” має два значення.

1) це діяльність, яка передбачає здійснення комплексу заходів для досягнення визначеної мети.

2) це система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, що необхідні для здійснення визначених заходів, які містять опис цих заходів.

Щоб виявити кращий варіант проекту, треба розглянути широке коло можливих його варіантів. Надто часто вибір якогось одного способу чи варіанта проекту робиться передчасно. Дуже корисно внести всі можливі варіанти до початкового переліку обговорюваних ідей, а потім шляхом використання логічної схеми відбору відкинути ті варіанти, які очевидно гірші. Початковий список альтернативних підходів може звузитися до кількох або одного варіанту. В міру відсіву альтернативних варіантів деталі й розрахунок кожного аспекту уточняються. Тим самим вдається уникнути надміру детальної підготовчої роботи над варіантами, які врешті-решт відкидаються. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробки частіше буває кількісною, ніж якісною.

Відхилення варіантів проекту відбувається на основі відбору ідеї, які згодом буде прийнято і піддано детальному аналізові на стадіях розробки та експертизи проекту.

Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути:

- недостатній попит на запропонований продукт проекту або відсутність порівняних переваг перед наявними продуктами;

- надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними вигодами;

- відсутність політичної підтримки влади;

- непридатна для здійснення цілей проекту технологія;

- завеликий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям;

- надмірний ризик;

- зависокі витрати на експлуатацію проекту порівняно з наявними фінансовими ресурсами або порівняно з альтернативними рішеннями.

Склад техніко-економічного обгрунтування інвестицій

. Розробка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) проекту здійснюється, як правило проектними установами, потім узгоджується з замовником та іншими зацікавленими особами, звичайно техніко-економічне обгрунтування складається з таких розділів: