Сторінка
1

Фінансово-управлінські технології формування бюджету

У бюджетному менеджменті синтезуються і синхронізуються функції планування, виконання і контролю бюджету. Бюджетне планування забезпечує взаємозв'язок між видатками і доходами з метою реалізації поставлених урядом завдань виконання бюджету. Виконання бюджету означає досягнення головної мети — успішне формування державних доходів та ефективне їх витрачання. Контроль передбачає законодавче встановлений порядок перевірок повноти та правильності витрачання бюджетних коштів. Одним із засобів контролю є аудит, призначений для перевірки адресного витрачання асигнувань. У сфері бюджетного менеджменту перебуває як сам бюджет, його кількісні і вартісні показники, так і ефективність діяльності фінансованих з бюджетів структур. Тут на перший план виходять дії адміністративного апарату, його здатність забезпечити максимум корисного ефекту на одиницю витрат. У реальній практиці бюджетного менеджменту дані функції не ізольовані одна від одної, а взаємозв'язані.

На думку західних економістів, названі три функції складалися поступово, на кожному етапі їм відповідали певні технології бюджетної роботи, що ілюструє періодизація, запропонована американським ученим Гровером Старлінгом (табл. 70)'. Віддаючи належне спробі розглянути цей процес в історичному аспекті, ми водночас не можемо погодитися з відособленням окремих функцій у часовому вимірі. На наш погляд, усі функції відображають невід'ємні і дуже важливі складові бюджетного менеджменту, існують і діють разом. Додамо також, що автор не згадує передісторії розвитку бюджету.

Таблиця 70

Еволюція бюджетних технологій

Так, уперше про розпис доходів і видатків Французького королівства згадується в 1302 р., а регулярне бюджетне рахівництво й звітність ведуться у Франції з 1814 р. Аналогічні дати для Англії— відповідно 1379 і 1689 рр. Не менш давню історію мають бюджет і бюджетне рахівництво в Німеччині.

Бюджет, бюджетний процес і бюджетний менеджмент еволюціонували разом. В умовах сучасних західних демократій бюджетний менеджмент — це не просто форми і методи бюджетної роботи, а особлива, складна і специфічна соціально-діалогова система зворотної взаємодії громадян-виборців, політиків, державних службовців, які беруть участь у процедурах підготовки, обговорення, затвердження, виконання і контролю бюджету. Створений у такий спосіб бюджет не тільки відображає у вартісному еквіваленті масштаби державної діяльності, а й водночас обмежує її певною сумою видатків. Контроль величини видатків неможливий без управлінських заходів, орієнтованих на кінцевий результат і за рівнем ефективності наближених до рішень менеджерів у сфері приватного бізнесу, що, як правило, вважається еталоном раціональності. У цьому сенсі сучасні економічно й соціальне розвинуті держави нагадують гігантські фірми, підпорядковані реалізації сукупності оптимально поєднаних цілей за мінімальних витрат.

У теоретичному плані повна ефективність окремих видів державної діяльності досягається в той момент, коли гранична суспільна вартість зрівнюється з граничною суспільною вигодою, але не перевищує її. Ефективне виконання державних функцій досягається за умови наявності якомога повнішої інформації про вартість фінансованих за рахунок бюджету благ (послуг) та результативність доступу до них з боку членів суспільства. Збір і обробка такої інформації є «дуже нелегким завданням». Вважається, що особливо важко оцінити за критеріями економічної ефективності процеси перерозподілу коштів від одних громадян до інших через бюджетні трансферти.

На рубежі XX і XXI ст. після десятиліть дефіцитного фінансування уряди західних країн продемонстрували здатність вести державне фінансове господарство на засадах, близьких до підприємницької шкали цінностей. Зміни якісного стану бюджетів відповідають реалізації доктрини неолібералізму в державному секторі, що серед інших економічних параметрів передбачає збалансування бюджетів через обмеження державних видатків, децентралізацію витрачання коштів, жорстку їх економію і особливо підвищення ефективності їх використання тощо. Чи не вперше у фінансовій історії було спростовано давнє упередження, що діяльність держави у сферах економіки і фінансів іманентно приречена бути збитковою, неефективною, дефіцитною.

Так, президент США Рональд Рейган (1911—2004) висміяв процес обговорення та приймання бюджету в Конгресі, назвавши його «безвідповідальними фокусами Міккі-Мауса». Критика була сприйнята як заклик до дії. В останні десятиліття XX ст. наука державного управління не лише в США, айв інших західних країнах набула більш динамічного розвитку в контексті активізації бюджетного і кадрового менеджменту, вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення бюджетного процесу. На передньому краї наукових пошуків — розробки досконаліших способів складання та виконання бюджетів різних рівнів, відомчих кошторисів і цільових програм на основі методів системного і фінансового аналізу, а також процесуальних процедур приймання рішень, що дістали загальну назву бюджетування. Більшістю методів останнього ще належить оволодіти вітчизняним фахівцям.