Сторінка
5
Великого значення набули питання програмування бюджету, у тому числі на середньостроковий і довгостроковий періоди. Програмне бюджетування базується на системно-теоретичній концепції, яка виходить з наявності чотирьох важливих сфер функціонування політичного управління1: планування, яке охоплює визначення цілей і напрямів державної діяльності та їх конкретизацію в розрізі окремих відомств, техніко-операційні дефініції; програмування, що пов'язане з аналізом можливостей реалізації цілей шляхом розроблення альтернативних програм для їх здійснення. На цій стадії активно застосовується аналіз методом витрати—вигоди; бюджетування, що означає на практиці трансформацію поточної, середньострокової і довгострокової програми дій у щорічний бюджет; оцінка виконання включає контроль реалізації цілей, який охоплює бюджетний контроль і насамперед контроль результатів.
Удосконалення бюджетного планування і менеджменту стало можливим завдяки дії важливих соціально-економічних та інформаційних чинників.
По-перше, бюджет у західних країнах стали досліджувати за допомогою макроекономічних методів аналізу, запропонованих кейнсіанською школою економічної думки. Вплив кейнсіанства на бюджетний процес полягав у тому, що при формуванні бюджету замість простих вимог щодо його збалансування та справляння податків на достатньо низькому рівні почали враховувати загальний ефект впливу державних видатків на економіку. Кейн-сіанство реабілітувало сам термін «планування», створило умови для розроблення бюджету на основі макроекономічних і макро-фінансових показників, економічної класифікації функціонального призначення державних видатків.
По-друге, значною мірою система програмно-цільового бюджетування (СПЦБ) веде своє походження від спроб прихильників економіки добробуту розробити теоретико-методологічні засади бюджету на основі принципу граничної корисності. (Нагадаємо, що йдеться про альтернативну трудовій теорії вартості доктрину визначення вартості або цінності благ на основі їх корисності та рідкості, а не на основі трудових затрат на їх виробництво.) Теоретично критерій корисності забезпечує оптимальний розподіл ресурсів шляхом порівняльної оцінки витрат і вигід на реалізацію різних бюджетних програм та дає змогу з'ясувати, яка комбінація програм максимізує суспільну корисність. Цей підхід до бюджетного планування і бюджетного менеджменту означає, що остаточне рішення не приймається, доки не будуть розглянуті всі можливі варіанти його наслідків. Один із авторів СГЩБ писав із цього приводу ще на початку розроблення даної бюджетної технології: «За рахунок аналізу витрат і доходів різних взаємозамінних елементів у розділах програм, СПЦБ відкрила можливість використання в бюджетному процесі аналізу на основі категорій корисності та граничних витрат».
По-третє, на створення СПЦБ значною мірою вплинуло розроблення сучасних інформаційних технологій і процедур приймання рішень. Саме вони методологічно відповідають підвищеним вимогам СПЦБ щодо обробки інформації та аналізу альтернатив.
Уже сама назва «система програмно-цільового бюджетуван-ня» говорить про комбінацію трьох взаємодіючих і взаємодоповнюючих етапів бюджетного планування. Перший етап передбачає формулювання та прогнозування довго- і середньострокових цілей діяльності певної бюджетної організації чи програми, а також розроблення стратегії для реалізації поставлених цілей і завдань. На цьому етапі бюджетне планування передбачає визначення існуючих фінансових коштів та їх ефективне використання. Бюджетне планування супроводжується цільовим плануванням завдань, визначенням кінцевої та проміжної цілей, способів їх досягнення.
На другому етапі складають самі програми, що включає аналіз і відбір програм, проектів, видів діяльності на певний період, а також визначення величини фінансових ресурсів, необхідних для їх реалізації. На цьому етапі відбувається розподіл обов'язків між окремими органами управління як інституційними виконавцями.
Третій етап і є власне складанням бюджету. Він передбачає розподіл зусиль персоналу, матеріалів, грошових коштів, необхідних для виконання затвердженої програми. На даному етапі бюджетного планування вимоги до ресурсного забезпечення ставлять у залежність від результатів роботи організації.
Із запровадженням програмно-цільових методів бюджетне планування стало більш комплексним і системним. СПЦБ запропонувала більш логічно обґрунтоване приймання рішень у сфері бюджетної політики щодо розроблення програм і розподілу ресурсів на основі реалістичних оцінок. Вирішальна її перевага полягає у високій професійній культурі інтегрування технологій бюджетного менеджменту в загальну систему державного управління, формуванні обґрунтованішого бюджету. Програмно-цільове бюджетування — не просто нова технологія калькулювання витрат на різні види державної діяльності. Це система всеохопно-го аналітичного підходу до процесу приймання рішень щодо бюджету у державному секторі.
До основних складових СПЦБ відносять: меморандум про програму; спеціальні дослідження; багаторічні програми і фінансові плани, їх структуру, результати, системний аналіз. Меморандум про програму дає докладне пояснення її стратегії і спрямованості з чітким зазначенням підстав для приймання рішень щодо її виконання. Спеціальні дослідження передбачають наукову підтримку програми, тобто виконання відповідних розрахунків та підготовку аналітичних документів, які визначають якість СПЦБ. Зміст цих документів зводиться до: визначення специфічних потреб національної економіки чи соціальної сфери, пов'язаних із даною програмою; постановки конкретних завдань перед відповідними установами; аналізу можливої ефективності та довгострокових витрат на виконання програми; описання та порівняння всіх альтернативних програм, запропонованих для досягнення тих самих цілей; коректного визначення пріоритетів серед розділів програми, встановлення їх взаємно порівнянної значущості.
Мета багаторічних програм і фінансових планів полягає у визначенні перспективи на кілька років наперед щодо фінансування витрат, а також впливу рішень, що приймаються сьогодні, на видатки майбутніх періодів. Завдяки багаторічній калькуляції витрат розрахунки на майбутнє дають можливість приймати об-ґрунтованіші рішення, своєчасно відкидати ті програми, котрі не варті вкладених у них грошових коштів.
Розрахунки на перспективу потребують значних затрат часу на підготовку та узагальнення даних, а також урахування фіксованих видатків. Калькуляція майбутніх видатків потрібна в тому разі, коли сьогоднішнє рішення призведе до виникнення фінансових зобов'язань у майбутньому, зокрема виплати субсидій, податкових знижок, соціальної допомоги тощо. Крім того, знати про обсяг майбутніх видатків корисно і тоді, коли видатки, передбачені нинішнім рішенням, не дадуть очікуваних результатів без їх продовження в майбутньому. Так, починати будівництво греблі немає сенсу, якщо є сумнів у можливості здачі її в експлуатацію після завершення будівництва через декілька років.
Завантажити реферат