Сторінка
1

Бюджетний дефіцит, його причин і наслідки, методи управління

П Л А Н

В С Т У П

І. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ.

1.1. Проблематика теорії і практики дефіциту фінансового плану держави.

1.2. Причини бюджетного дефіциту та його вплив на економіку.

ІІ.БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇНИ.

2.1. Вплив бюджетного дефіциту на макроекономічні показники

2.2. Бюджетний дефіцит і національна безпека.

2.3. Управління зовнішнім боргом і його вплив на бюджетний дефіцит.

2.4. Побудова моделей бюджетного дефіциту України.

ІІІ.ПРОБЛЕМИ СКОРОЧЕННЯ ТА ЗБАЛАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ.

3.1. Доцільність використання внутрішнього боргу як джерела покриття бюджетного дефіциту: надії і реалії.

3.2. Бюджетний дефіцит - сутність та напрямки його скорочення. Питання збалансованості бюджетів.

В И С Н О В К И

Використана література

В С Т У П

Виникнення бюджету, бюджетних відносин, і як наслідок брак коштів держави (бюджетного дефіциту) – пов`язане з виникненням держави. Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні фінансові ресурси, при чому перелік функцій держави в процесі історичного розвитку збільшився. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі переважна частина державних видатків, і видатків бюджету зокрема, пов’язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери.

Попередній досвід проведення ринкових реформ в Україні свідчить, що перебороти кризові явища тільки політичними методами неможливо. Потрібні чіткі економічні важелі стабілізації економіки, до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобто необхідна нова економічна політика. Головне місце в її розбудові належить фінансовій системі, яка проходить шлях становлення і розвитку в період економічної кризи та інфляції, що тяжким тягарем лягли на фінанси держави і зумовили появи бюджетних дефіцитів.

Спад виробництва, інфляція, криза неплатежів, неефективна і неадекватна сучасним вимогам структура народного господарства, бюджетний дефіцит, державний борг, недосконалості, а часом і протиріччя, у законодавстві з економічних питань - ось далеко неповний перелік гострих і взаємопов'язаних проблем, що стоять перед сучасниками і які необхідно вирішувати. Стан економіки відбивається і на бюджеті, тому і виникають труднощі у плануванні і виконанні бюджетів різних рівнів, отже треба виходити з реального стану економіки та керуватись принципом економічної доцільності та максимальної ефективності при формуванні бюджетного фонду країни.

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ.

1.1. Проблематика теорії і практики дефіциту фінансового плану держави.

Питанням дефіциту бюджету приділяється дедалі більше уваги як у науко­вій літературі, так і в практичній діяльності.

У науковій літературі піл дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробниц­тва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюд­жету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюд­жетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного об­сягу державних витрат.

За своєю природою бюджетний дефіцит, як і будь-яка інша економічна категорія, має конкретний інтервал дії, шо визначається, з одного боку, зако­нами зростання вартості (капіталу), з другого — законами інфляції. Якщо бюджетний дефіцит тяжіє до законів зростання вартості, він об'єктивно наби­рає активної економічної форми, якщо ж до законів інфляції — то пасивної Регулювання бюджетного дефіциту в тому й полягає, щоб за умов готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасив­ною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва. Водночас це означає і стимулювання розвитку продуктивних сил країни. Оволодіння такою політи­кою дає змогу суспільству залежно від рівня економічного розвитку і потенціалу грошового господарства знаходити прийнятний розмір дефіциту бюджету. Наприклад, до початку 90-х років бюджетний дефіцит у видатковій частині бюджету Франції становив 9,6%, США — 11.6%, ФРН — 14%, Японії–-15.6%, Італії — 25,2%. У США в 1997 році уперше за повоєнний період дохід­на частина бюджету перевищувала видаткову на 10 млн. дол.

Стихійно створюваний дефіцит бюджету в СРСР (у 1991 році він досяг майже 20% валового національного продукту), а потім і в Україні (у 1992 ро­ці становив 7.2%, у 1994 році — 9,6% ВВП України) набув традиційно пасив­ної форми, що тяжіє до законів інфляції. Тому здійснюваний державою фі­нансовий маневр зорієнтований насамперед на соціальну підтримку населен­ня, фінансове забезпечення освіти, охорони здоров'я, оборони, управління і підтримку ряду виробництв державного сектора.

Важливо зазначити, що в зарубіжній літературі розрізняють реально спос­тережуваний, структурний і циклічний дефіцити бюджету.

Під реально спостережуваним розуміють дефіцит, обсяг якого дорівнює за­гальним доходам (грошовим надходженням) від федеральних податків за міну­сом витрат на державні закупівлі й трансфертні платежі. (Наприклад, у США на кінець 80-х років дефіцит федерального бюджету становив близько 50% ва"( лового національного продукту, що стало максимальною величиною проти будь-якого попереднього періоду, не пов'язаного з економічним спадом.)