Сторінка
13

Бюджетний дефіцит, його причин і наслідки, методи управління

Все це стосується збалансованості бюджетів, і зокрема, місцевих бюджетів. Крім структури доходної та видаткової сторін бюджету та прав місцевих органів влади у цій сфері, важливе значення мають питання процедури збалансування місцевих бюджетів, тому що правила складання та затвердження бюджету та інші суттєві норми визначають, хто і в якому обсязі затверджуватиме квоти доходів і видатків місцевого бюджету. Крім компетенції, неабияке значення тут має послідовність затвердження, тобто питання процедури. З огляду на принцип самоврядування найкращим є рішення, за якого органи держави заздалегідь затверджують обсяги дотацій і субвенцій, а місцеві органи влади, маючи певні права у визначенні обсягу видатків, остаточно затверджують доходну і видаткову частини бюджету. Таким чином, акт затвердження місцевого бюджету набуває реального значення. Розуміючи необхідність певних обмежень свободи діяльності місцевих органів влади, слід зазначити, що значення затвердження місцевих бюджетів залежить від того, чи мають місцеві органи влади права і які вони у визначенні доходної та видаткової сторін бюджету.

Таблиця 3.1.

Обсяги Державного бюджету та бюджетний дефіцит за 1992-19998 роки

ВИСНОВКИ

Існування ситуації, коли має місце перевищення витрат держави над ц доходами, зумовлює постійну її турботу про поліпшення цього співвідношення і в ідеалі збалансування витрат з доходами. Конкретні шляхи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але у результаті зводяться до можливостей зростання доходів та їх скорочення. Наве­демо і досить "оригінальний" висновок: " . Якщо існує дефіцит бюджету, тоді держава повинна додатково друкувати гроші або отримува­ти їх в позику від населення.

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

— збільшення дохідної частини бюджету;

— скорочення видаткової частини бюджету; . .

— здійснення внутрішніх і зовнішніх позик:

— проведення грошової і кредитної емісії.

Щодо економічної ситуації в Україні, то для неї нині прийнятні всі чотири названі напрямки.

Перший напрямок — збільшення дохідної частини бюджету — може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулюва­ла виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане пе­редумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обся­гів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

Другий напрямок — скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні ста­ти лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подаль­шим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі під­приємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від опе­рацій з цінними паперами, банківські кредити.