Сторінка
6

Бюджетний дефіцит, його причин і наслідки, методи управління

2.2. Бюджетний дефіцит і національна безпека.

Розробка системи національної безпеки включає декілька основних на­прямків - політичний, військовий, економічний, ідеологічний тощо. На жаль, ще не стала пануючою як в законодавчих сферах, так і в суспільстві думка, що рівень бюджетного дефіциту слід включити в сукупність оцінок націо­нальної безпеки.

Значною мірою це зумовлено тим, що при визначенні бюджетного дефі­циту його розглядають лише як економічну категорію. Однак він має вплив на всі аспекти життя суспільства, і не тільки на економіку, а й на політику. Тому важливо аналізувати політичні чинники створення системи збалансо­ваного бюджету, що є актуальною проблемою в розвинутих країнах. Так, Президент США Білл Клінтон підтримав ідею конституційної поправки і запропонував свій план збалансування бюджету країни до 2005 року. Ви­ступаючи 23 січня 1996 року перед обома палатами Конгресу із щорічним посланням "Про становище країни", він ще раз висловив думку, що збалан­сований бюджет має привести до зниження податків, процентних ставок'. Це, звичайно, зміцнить економіку, а значить, і національну безпеку.

В західних країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулюван­ня коштів, необхідних для фінансування державної машини, використову­ється не тільки для часткового перерозподілу доходів з метою підтримання сприятливого соціального клімату в державі, але й не в меншій мірі для різноманітних форм впливу на економічні, соціальні, національні, регіо­нальні процеси для здійснення верховною владою відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки. В Україні остання функція державного бюджету не лише практично не використову­ється, але й не розробляється теоретично.

Бюджетна політика держави, спрямована на забезпечення національної безпеки, має наступні основні виміри:

- встановлення частини валового внутрішнього продукту, яка перероз­поділяється через державний бюджет;

- співвідношення між основними статтями витрат державного бюджету;

- співвідношення між доходами і витратами держави. Для України зберігається кризовий економічний стан, вплинути на який можна, застосувавши три варіанти регулювання бюджетного дефіциту.

Перший варіант. Свідомо піти на збільшення державного боргу з тим, щоб використовувати класичний кейнсіанський інструментарій для стиму­лювання економічного росту. Негативний наслідок цього - гіперінфляція і все те негативне, що з нею пов'язане.

Другий варіант. Істотно скоротити державні витрати, що зумовить пов­ний крах невиробничої сфери, яка здебільшого знаходиться на бюджетному фінансуванні соціального захисту населення, масове банкрутство підприємств тощо.

Третій варіант. Знайти додаткові джерела доходів, насамперед, збільши­ти податки- Негативним наслідком цього буде дальше погіршення ділової активності, що неминуче призведе і до скорочення бази оподаткування.

Очевидно, що перераховані заходи державного впливу на бюджетний дефіцит не можуть не послаблювати національну безпеку. Тому вкрай актуальне дослідження впливу бюджетного дефіциту на економіку, з'ясування його змісту і причин, а також можливості зменшення його з якомога меншими негативними наслідками.

2.3. Управління зовнішнім боргом і його вплив на бюджетний дефіцит.

В офіційній практиці вважається, що використання зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не відноситься до інфляційних засобів. Це вірно, але лише з позиції сьогоднішнього дня. Адже через певний час починається обслуговування зовнішнього боргу, витрати на яке зростають абсолютно і навіть можуть збільшитись відносно у структурі видатків державного бюджету, ускладнюючи можливості скорочення його дефіциту.

Таким чином, залучення зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту не є безпечним для країни і не може вважатись неінфляційним. Інфляція лише віддаляється до періоду, коли починають зростати затрати по обслуговуванню зовнішнього боргу.

Очевидно, що протягом багатьох років Україна в тій чи іншій мірі буде залучати зовнішні кошти. Вже на листопад 1995 р. було одержано від різних країн понад 6 млрд.дол. кредитів, причому віддачі від них поки надто мало. І вже в 1996 р. досить значна частина бюджетних витрат спрямовується на обслуговування міжнародних кредитів.

Але обслуговування зовнішнього боргу не зумовлюється лише вип­латою процентів по кредитах. На його обсяг негативно впливає і дина­міка зовнішньої заборгованості по товарному імпорту, яка у вирішаль­ній мірі зумовлена закупками енергоносіїв. У результаті цього набули тривожної тенденції і видатки по обслуговуванню зовнішнього боргу, які в 1994 р. складали 1,2% обсягу ВВП, а в 1995 р. наблизились до 6%. Така ситуація є закономірною тому, що згідно з оцінками і прог­нозами світового банку величина зовнішнього боргу України становила у 1994 р. 7,3% ВВП, у 1995 р. - 11,3 і зросте до 14,8% у 1996 р. і до 20,7% у 1997-2003 роках".

Зазначимо, що ця проблема стояла (і значною мірою зберігається і зараз) перед багатьма країнами, що починали економічні реформи. Так, чистий зовнішній борг Польщі в останній рік перед реформою стано­вив 44% ВВП, Чехословаччини - 16, Угорщини - 61, Болгарії - 63% ВВП2.

Існування значного зовнішнього боргу і витрат по його обслугову­ванню посилює актуальність вирішення проблеми вдосконалення його управління. Зазначимо, що ні в теоретичному, ні в практичному ас­пекті вона не розроблена.

Як свідчить досвід розвинутих країн, чим обтяжливіший для дер­жави нагромаджений зовнішній борг, тим все істотніше ного обслуго­вування включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи. Управління боргом стає важливим фактором гро­шової і фінансової політики, її ефективним інструментом.

За наявності великого зовнішнього боргу стає проблематичним вирішення завдання зміцнення довіри до національної валюти, про­тидії інфляції, забезпечення необхідними валютними резервами і до­сягнення конвертованості національної грошової одиниці. Особливо гостро стоїть питання про можливі несприятливі наслідки у випадку надмірної девальвації національної валюти і збільшення внаслідок цього реального іягаря платежів по обслуговуванню зовнішнього боргу. Все це вкрай актуально і для України, що обумовлює необхідність розроб­ки концептуального підходу до управління обслуговуванням зовнішнього боргу. Його основними елементами, на нашу думку, мають стати: ре­гулювання обсягів боргових зобов'язань; умов одержання кредитних коштів у борг чи відстрочки в оплаті товарів і послуг; використання державного боргу перед іншими країнами для досягнення певних ці­лей фінансової, грошової чи в цілому економічної політики.