Сторінка
8

Бюджетний дефіцит, його причин і наслідки, методи управління

В організації ефективного управління зовнішнім боргом і виплата­ми по ньому перспективною є принципова відмова від практики по­дальшого перегляду контрактних умов по боргових зобов'язаннях. Такої лінії найбільш послідовно додержується Угорщина. Незважаючи на те, що вона має значний зовнішній борг, ця країна не намагається дома­гатися від кредиторів полегшення останнього шляхом зміни на свою користь його первісних умов. Таким чином, Угорщина зберігає довіру до себе основних західних кредиторів і може без обмежень користува­тися зовнішніми облігаційними позичками, а також мати вигоду від притоку в країну значних зовнішніх кредитних ресурсів. Багато хто з фінансистів вважають, що при цьому обслуговування зовнішнього боргу в тривалій перспективі не так обтяжливе, як за відсутності довіри до країни як боржника.

Сучасна і прогнозована ситуація в Україні із зовнішнім боргом і посиленням його тиску на бюджетний дефіцит нагадує період загос­трення кризи міжнародних платежів в багатьох країнах в першій по­ловині 80-х років. Особливо показова в цьому плані Мексика, яка при­пинила повернення боргів у 1992 році. Україна також поки що не може відмовитись від необхідності перегляду і відстрочки непосильних бор­гових платежів в умовах триваючої економічної та фінансової кризи. Тому, вдосконалюючи управління зовнішнім боргом та його обслуго­вуванням, доцільно врахувати зарубіжний досвід, зокрема труднощі в скороченні бюджетних витрат і нарощуванні доходів, посилення не­безпеки інфляційного фінансування бюджетного дефіциту, заниження курсу національної грошової одиниці щодо твердих валют, перепони на шляху розміщення державних позик та інших форм мобілізації внут­рішніх фінансових коштів.

2.4. Побудова моделей бюджетного дефіциту України.

Побудова моделі бюджетного дефіциту викликає водночас і теоретичну, і практичну цікавість. Вона передбачає врахування впливів численних макро-економічних чинників. Знаючи ці впливи, характер, зв'язку між певниііч мак-роекономічними показниками та дефіцитом бюджету, можна прогнозувати останній.

Необхідність такого прогнозування визнана й зафіксована Законом Ук­раїни "Про бюджетну систему України". У ньому, зокрема, є стаття, що передбачає такий аспект: "Складанню проектів бюджетів передує розробка основних прогнозних макропоказників економічного й соціального розвит­ку України на плановий рік із виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансо­вих ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, ва­лютного плану".

Уточнення чинників, що впливають на дефіцит бюджету, визначення зв'язку між ними та дефіцитом сприятиме більшій обгрунтованості прогнозів.

Важливість прогнозування дефіциту бюджету для української економіки визначається, крім усього іншого, ще й тим, що дефіцит впливає на можли-ності економічного зростання. Існування такого зв'язку доведено на основі аналізу значного масиву даних (123 розвинуті країни та країни, що розвива­ються, за період із 1962 до 1994 р. та 31 країна перехідної економіки за 1988—1995 роки). У результаті аналізу встановлено закономірність: із зрос­танням часток дефіциту бюджету у ВВП та державних витрат у ВВП змен­шується темп економічного зростання.

Іншими словами, бюджетний дефіцит "пригнічує" економіку. Спираю­чись на цю закономірнісгь, можна, припустити, що в українській економіці бюджетний дефіцит є не лише наслідком кризового спаду, а й, до певної мі­ри, його причиною. Якщо це припущення обгрунтоване, то при прогнозу­ванні перспектив подальшого зростання (спаду) необхідно мати передбачен­ня і щодо дефіциту бюджету.

Над з'ясуванням впливових макроекономічних чинників останніми ро­ками працювало багато дослідників. Значний внесок у вивчення макроеко­номічних чинників дефіциту перехідних економік зроблено представниками управління з бюджетних питань МВФ та фахівцями Світового банку. Зокре­ма, у дослідженнях Віто Танзі враховані впливи на дефіцит бюджету таких макроекономічних чинників, як: характер політики держави у перехідній економіці, зокрема функції, які бере на себе держава; рівень інфляції; рівень безробіття; курс національної валюти.

Перелічені чинники є визначальними для країн із перехідною економі­кою, оскільки відображають особливості й причини можливого зростання державних витрат. Але серед наведених чинників немає тих, які викликають скорочення надходжень до бюджету. Певна річ, це також може спричинити появу дефіциту.

У доповіді Світового банку "Структурна перебудова: багатогранне яви­ще" увага акцентується саме на джерелах бюджетних надходжень. У підсум­ковій таблиці доповіді ("Вплив ринкової орієнтації на державний бюджет") наведено авторські міркування про макроекономічні чинники бюджетних надходжень. Вони зводяться ось до чого:

а) на формування бюджету через прямі податки впливають головним чи­ном обсяги виробництва і реальних доходів;

б) причиною збільшення непрямих податків стає в першу чергу зростан­ня цін;

в) неподаткові надходження змінюються під впливом тих самих чинни­ків, що й непрямі податки.

Цікавий підхід до моделювання дефіциту бюджету і, відповідно, до виз­начення його чинників запропоновано фахівцями Інституту економіки НАН України. Його особливість полягає у введенні до макромоделі економіки Ук­раїни дефіциту бюджету як частини грошово-кредитного блоку. Визначаль­ним у аналізованому підході є бюджетне обмеження уряду, економічний зміст якого полягає в тому, що уряд зобов'язаний фінансувати дефіцит трьо­ма шляхами: за рахунок зовнішніх позик, кредитів банківської системи або ж шляхом залучення коштів на ринку цінних паперів.

Бюджетне обмеження уряду (його можливості щодо фінансування різни­ці між надходженнями й видатками і власне ця різниця), на думку авторів, полягає в тому, що коли бюджетні можливості уряду чідрізняються від бюд­жетних намірів (різниця між надходженнями й видатками), уряд мусить вно­сити зміни в систему оподаткування та політику видатків. Отже, допустимий дефіцит бюджету "розкладено" за можливими джерелами його фінансуван­ня, які не спричиняють реального дефіциту бюджету, але призводять до то­го, що грошово-кредитні можливості уряду лімітують, визначають межі не­відповідності видатків уряду і надходжень, а також можливості подальшого збільшення або зменшення дефіциту бюджету. Його чинниками є зовнішня заборгованість, внутрішні кредити банківської системи та надходження від ринку цінних паперів.