Сторінка
2

Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації службовців органів місцевого самоврядування та роль асоціацій органів місцевого самоврядування у її вдосконаленні

І. Служба в органам місцевого самоврядування

Аналіз існуючої в України системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування доцільно розпочати з аналізу становлення та розвитку інституту муніципальної служби (служби в органах місцевого самоврядування). До прийняття Конституції України 1996 року службовці органів місцевого самоврядування підпадали під категорію державних службовців. Конституція України розмежувала державну службу і службу в органах місцевого самоврядування як відносно самостійні форми публічної служби. Відповідно, згідно з положеннями Конституції України (стаття 38) службу в органах місцевого самоврядування не можна розглядати як різновид державної служби, а службовців органів місцевого самоврядування – як державних службовців, що працюють в органах місцевого самоврядування.

В той же час, правові, організаційні, матеріальні та соціальні основи служби в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування були визначені Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» лише в 2001 р. До прийняття цього Закону муніципальні службовці були прирівняні за своїм статусом до відповідних категорій державних службовців, що не могло не накласти відбиток на їх підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, які здійснювалися за тими ж програмами, що використовувалися для державних службовців.

Закон дає визначення служби в органах місцевого самоврядування як професійної, на постійній основі діяльності громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Таким чином до службовців органів місцевого самоврядування віднесені лише посадові особи, тобто особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статус службовців органів місцевого самоврядування не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування, а також на працівників комунальних підприємств, установ і організацій.

Посади в органах місцевого самоврядування поділяються на:

виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою;

посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

За станом на 01.01.2003 р. в Україні нараховувалося 12061 представницьких органів місцевого самоврядування, з них: сільських та селищних рад – 11017, районних рад – 488, районних у містах рад – 82, міських рад (міст обласних центрів, обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим, районного значення) – 448, обласних рад – 24, та Київська і Севастопольська ради, які мають особливий статус.

В місцевих радах та їх виконавчих органах працює 77,5 тис. службовців органів місцевого самоврядування (таблиця І). З них виборні посади займає близько 10 тис. службовців, а 68,5 тис. – призначені на посади сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради.

Таблиця І. Динаміка загальної чисельності службовців органів місцевого самоврядування в 1995 – 2003 роках[1]