Сторінка
1

Підготовка фахівців місцевого самоврядування

У справі зміцнення та розвитку місцевого самоврядування в Україні вирішального значення набуває проблема підготовки фахівців місцевого самоврядування. В сучасних умовах на перший план висуваються питання професіоналізму місцевих кадрів, їх спроможності ефективно управляти власністю і фінансами місцевого самоврядування, бюджетними установами, об’єктами інфраструктури та соціальної сфери, вміння працювати з усіма суспільними верствами, громадськими групами. По суті, їм “необхідно оволодіти мистецтвом муніципальної політики, сучасними муніципальними технологіями і методами муніципального менеджменту” [1, c.14].

Актуальність проблеми полягає в необхідності підготовки нової генерації управлінських кадрів для системи місцевого самоврядування, що створюється за нових умов громадсько-політичного та соціально-економічного розвитку України. Адже, за визначенням зарубіжних та вітчизняних експертів, висококваліфіковані та зацікавлені в результатах своєї діяльності кадри є “кровоносною системою ефективної держави” [2, c. 104], “модернізація українського суспільства потребує висококваліфікованих кадрів державної служби та органів місцевого самоврядування, керівникам нового типу, які відповідали б вимогам сучасності й світовим стандартам якості як фундаментальної фахової підготовки, так і високої моральної культури .” [3, c. 420].

Водночас в Україні наявна певна прогалина в кадровому забезпеченні бази муніципальної реформи, низька ефективність функціонування інституту служби в органах місцевого самоврядування, що серед іншого характеризується неналежним рівнем кваліфікації значної частини корпусу посадових осіб та службовців місцевого самоврядування. Хоча функціонує загальнонаціональна система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, все ж має місце думка про те, що фактично питанням кадрового забезпечення місцевого самоврядування приділяється не першорядна увага [4, с. 92].

У сучасних умовах, за всієї важливості управління матеріальними і фінансовими ресурсами, на перше місце виходить управління людськими ресурсами. Багато зарубіжних дослідників з питань управління зазначають про настання нового часу – “часу лідерів”, в якому провідну роль в управлінні відіграють справжні лідери. У зв’язку з цим зростає актуальність розроблення сучасних систем добору й висунення кадрів, ефективної їх підготовки, безперервного підвищення кваліфікації.

В більшості європейських країн, США та Канаді розроблені і застосовуються кваліфікаційні характеристики державних службовців та службовців місцевого самоврядування як “ідеальних моделей”, що охоплюють різноманітні категорії посадових осіб і працівників. Дані моделі широко використовуються при визначенні змісту навчання управлінців з метою розвитку в них потрібних умінь і знань.

Приклад країн Європейського Союзу, США та Канади переконує в необхідності створення вітчизняної концептуальної ефективної моделі працівника органів місцевого самоврядування та виборної посадової особи (включаючи комплекс етичних вимог до них). Концептуальний погляд на формування управлінських кадрів у системі місцевого самоврядування передбачає наявність єдиного державного підходу, концепції роботи з кадрами, стратегії підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів місцевого самоврядування, формування механізму цільового управління персоналом органів місцевого самоврядування, і в основу такого підходу мають покладатися вимоги й стандарти професійної компетенції у сфері державного (публічного) управління.

Якщо в США і Канаді системи підготовки управлінського персоналу з застосуванням публічних стандартів подібні і мало варіюються між штатами та провінціями, то в Європі – дуже різні. Незважаючи на це, сьогодні можна говорити про стандартизацію державного управління як чинник створення єдиного адміністративного простору Європи [5].

Важливу роль у навчанні кадрів місцевого самоврядування мають відігравати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. Їх впровадження в освітню систему України та формування єдиного інформаційного простору є пріоритетними напрямами сучасної державної політики. Прикладом дієвості впровадження інформаційних та комунікаційних технологій у навчальний процес є діяльність Центру дистанційного навчання Національної академії державного управління при Президентові України.

В країнах Заходу вже давно діють відкриті університети (США, Канада, Англія, Німеччина, Франція). Відкрите навчання, як правило, має розгалужену мережу навчальних центрів не тільки в самій країні, а й за її межами [6]. Цей досвід варто перенести і на підготовку фахівців місцевого самоврядування.

Розробники проекту “Концепції фахової підготовки та підвищення кваліфікації депутатів рад і працівників органів місцевого самоврядування” вважають, що “кадрове забезпечення місцевого самоврядування та муніципального господарства має стати системою безперервної освіти як з погляду постійного підвищення освітнього рівня муніципальних службовців місцевого самоврядування, так і утримання спадкоємності певних засад місцевого самоврядування та розвитку населених місць” [4, c. 93].

Необхідною складовою стратегії євроатлантичної інтеграції України є розвиток молодіжного кадрового управлінського потенціалу на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування [7, c. 159-160].

Приклади формування управлінської еліти в країнах Європейського Союзу спонукають до:

- запровадження в ряді вищих навчальних закладів України нових освітніх спеціальностей і спеціалізацій, спрямованих на підготовку посадових осіб органів місцевого самоврядування, які б відповідали функціям та посадам органів місцевого самоврядування освітніх рівнів у галузі державного управління;

- створення, з метою пошуку молодих лідерів, кадрового резерву працівників органів місцевого самоврядування, залучення місцевих рад України до розробки і впровадження власних програм навчання молоді з питань місцевого самоврядування й організації стажування безпосередньо в органах місцевої влади (досвід такої роботи нагромаджено в містах Кам’янець-Подільському, Житомирі, Бердянську, Ромнах, Нікополі, Дніпропетровську, Макіївці, Комсомольську).

Відповідно до ратифікованої нашою державою Європейської хартії місцевого самоврядування [8], освітня політика має бути націлена на зміцнення та вдосконалення демократичних засад місцевого самоврядування; особливе місце в освітній діяльності муніципального руху має посісти просвітницька діяльність серед населення, насамперед школярів та молоді, на користь становлення самоврядних територіальних громад.