Сторінка
1

Посилення інтелектуально-кадрового потенціалу – важлива складова місцевого і регіонального розвитку

Серед питань державної регіональної політики ми передусім виокремлюємо проблему розвитку місцевого самоврядування, його відносин з державною владою. У зв’язку з цим коротко спинюся на інтелектуально-кадровому забезпеченні місцевого самоврядування. Інтелектуальний ресурс є важливою складовою людського капіталу, без якого, як доведено, неможливо розраховувати на сталий інноваційний розвиток. Аналіз свідчить, що людський потенціал місцевого самоврядування, його інтелектуальний і фаховий компоненти слід нарощувати. Починаючи реформи, ми маємо подбати про реформування людської свідомості й компетентності, насамперед посадовців.

Нині в органах місцевого самоврядування зосереджено 68 тис. посадових осіб, тобто 20 відсотків. Для порівняння: в органах державної влади – 270 тис. (80 відсотків). У руслі європейського вибору ці працівники повинні бути професійно компетентними, творчо-інноваційними, громадянсько відповідальними.

Проте фаховий освітній рівень посадових осіб місцевого самоврядування недостатній. Він нижчий, ніж для державних службовців. Крім того, працівники здебільшого навчені не тому, чим покликані займатися. Проблема професійної підготовки актуалізується з огляду й на те, що серед посадових осіб місцевого самоврядування керівний склад становить 46 відсотків. Для порівняння: на державній службі – 26 відсотків. Надзвичайно високий прошарок керівників у місцевому самоврядуванні (майже половина), які відповідають за прийняття рішень, зумовлює додаткові вимоги до кваліфікації кадрів.

До того ж у місцевому самоврядуванні залишається високою плинність кадрів: у 2001 р. на роботу прийнято понад 15 відсотків нових працівників, вибуло 13 відсотків осіб. Оновлення періодично відбувається під час виборів, що закономірно. Нове поповнення також слід професійно вдосконалювати.

Фактично ж протягом минулого року підготовку пройшли лише 12 відсотків посадових осіб місцевого самоврядування за встановленої норми 20 відсотків, зокрема 15 відсотків керівників і 9 відсотків спеціалістів. Для державних службовців ці показники суттєво вищі. Якщо за кордоном стажувалося майже 3 відсотка державних службовців, то посадових осіб місцевого самоврядування вчетверо менше.

Для розв’язання проблеми піднесення кадрового й інтелектуального потенціалу за ініціативи та підтримки глави держави в Україні сформовано загальнонаціональну систему навчання державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Проте вона потребує вдосконалення. Щодо Академії державного управління, яка є головною організацією в цій системі, то неодмінним принципом добору слухачів є дотримання 20-відсоткової пропорції представників від органів місцевого самоврядування, відповідно до наявної частки цих працівників. У регіональних інститутах Академії прошарок зазначеної категорії слухачів значно більший. А в регіональних центрах навчання кадрів при місцевих державних адміністраціях складає приблизно половину.

Щоб досягти необхідної пропускної спроможності та якісного функціонування названої системи, на наш погляд, слід запровадити наступне.

По-перше, продовжити роботу із зміцнення регіональних центрів перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, припинити спроби передачі, нецільового використання приміщень цих центрів.

По-друге, доповнити систему новими навчальними закладами, які відповідають сучасним вимогам, чітко окресливши їх місце і роль у системі.

По-третє, вдосконалити планування підготовки кадрів місцевого самоврядування. Скажімо, в Академії щороку разом з Адміністрацією Президента України та Секретаріатом Кабінету Міністрів України планується підвищення кваліфікації голів обласних і районних рад, міських голів, їхніх заступників, сільських, селищних голів. Проте назріло питання спланувати навчання місцевого депутатського корпусу інших рівнів.

По-четверте, має бути вирішена проблема закладення у місцеві бюджети необхідних коштів на навчання кадрів. Якщо розвинуті європейські країни передбачають кошти на удосконалення службовців, що становлять 4-7 відсотків фонду оплати праці, то нам можна було б почати з норми 3 відсотка. Потрібно також прийняти відповідний закон про професійне навчання службовців.

Не менш важливо забезпечити змістове наповнення системи підготовки. Доповнити навчальні програми, дисципліни питаннями місцевого й регіонального розвитку, євроінтеграції, прискорити введення нових спеціальностей – “регіональний розвиток”, “місцеве самоврядування”, “управління містом”. Слід подумати над підсиленням інституційної спроможності нашої середньої школи в питаннях викладу змісту місцевого самоврядування. Саме там починається відповідна профорієнтаційна робота, закладається усвідомлення людьми, насамперед молоддю, того, що життєві питання мають розв’язуватися передовсім на місцях, а не в центрі.

Окрема тема — проведення досліджень проблем регіонального розвитку і місцевого самоврядування, підготовка висококваліфікованих наукових та науково-педагогічних кадрів з цих питань. Адже усі реформи мають бути системними, науково обґрунтованими. Основа покладена. Розпочаті відповідні дослідження, публікується фахова література, запроваджена наукова спеціальність “місцеве самоврядування”. Запрошуємо органи місцевого самоврядування ширше використовувати наявні можливості, разом дбати про створення нових.

І останнє. Для вирішення окреслених й інших питань нарощування людського потенціалу на місцевому рівні потрібно значно посилити взаємодію органів місцевого самоврядування та відповідних закладів, і в такий спосіб більшою мірою зорієнтувати ці заклади на проблематику вдосконалення регіонального і місцевого розвитку в контексті європейського вибору.

Витримуючи лінію на конструктивне обговорення широким загалом найзлободенніших питань глибинних суспільних перетворень, користуючись нагодою, вносимо пропозицію провести в Академії у жовтні місяці “круглий стіл” за участю зацікавлених сторін з обговорення комплексу проблем, пов’язаних з трансформацією форми державного управління – від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської як крок до запровадження в Україні євростандартів.