Сторінка
1

Ірпінський проект: проблеми малого міста - великі проблеми України

Традиційно проекти розробляються і реалізуються за пев­ними схемами і канонами. Але, мабуть, мало знайдеться людей, які візьмуть на себе сміливість розробити проект, який би передбачав модернізацію суспільних відносин. І не тому, що не стерлася у пам'яті невдала спроба запроектувати образ "світлого комуністичного майбутнього". Справа у більш серйозних речах. Напрямок розвитку будь-якого суспільства, а тим більше перехідного, важко передбачити, оскільки голов­ними суб'єктами і рушіями цих процесів є люди. А людину сконструювати просто неможливо.

Все це має безпосереднє відношення до ірпінського проекту. Проекту, метою якого є запровадження у м.Ірпені місцевого самоврядування, заснованого на євро­пейських традиціях. Ці традиції, як відомо, знайшли своє правове закріплення у Єв­ропейській Хартії про місцеве самоврядування, до якої приєдналися усі цивілізовані країни континенту. Це зробила і Україна після того, як державу було прийнято до Ради Європи. Таким чином, у широкому розумінні мета ірпінського проекту — ство­рення на теренах невеликого міста полігону, де випробовуються на життєздатність в умовах України принципи Європейської Хартії про місцеве самоврядування.

Проект має назву українсько-шведський. Уряд Швеції надає посильну технічну допомогу щодо становлення у м.Ірпені основних засад місцевого самоврядування. А це створило засади для розвитку співробітництва України і Швеції в галузі місцевого самоврядування, для використання шведського позитивного досвіду муніципаль­ного управління в нашій державі.

Українсько-шведський проект розвитку місцевого самоврядування у м.Ірпені — унікальний, оскільки це єдиний проект такого типу, що реалізується в Україні. За своїми цілями — це єдиний проект серед багатьох інших, що реалізуються шведським Урядом у зарубіжних країнах по лінії Шведського агентства з міжнародного співробітництва (Sida).

Ініціаторами реалізації подібного проекту у м.Ірпені були Ірпінська міська ра­да, тодішній голова міста Г.Г.Мартін, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню при Президентові України, Шведська асоціація місцевих влад, Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України. Як на­слідок, починаючи з другої половини 1996 року, в Ірпені розпочався дуже важливий і цікавий експеримент як з політичної, так і соціальної, психологічної точок зору. Го­ловним аргументом на користь того, що експеримент має шанс на успіх, стала прийня­та у тому ж 1996 році нова Конституція України. Вона в принципі відкрила дорогу до того, щоб українські міста почали жити і працювати за тими ж нормами, якими ось уже друге століття керуються міста розвинутих країн Європи, Північної Амери­ки, Азії, Австралії та інших регіонів світу.

Що ж конкретно передбачається вирішити в ході реалізації ірпінського проек­ту? Якщо коротко окреслити коло таких завдань, то це, перш за все, визначення адмі­ністративних меж міста. Це створення ефективної системи управління поселенням на засадах самоврядування. Це формування економічних основ міського самоврядуван­ня, зокрема, комунальної власності міста, включаючи такі її об'єкти, як підприємства і організації, земля, ліси, водойми, природні ресурси та інше. Це формування фінан­сової бази міського самоврядування, що передбачає розширення самостійності місцевого бюджету на основі зміцнення його власної доходної бази, підвищення ролі міс­цевих податків і зборів, реформування міжбюджетних взаємовідносин по всій верти­калі — міський, обласний, Державний бюджети.

Коротко прокоментуємо кожне з завдань ірпінського проекту. Спочатку про проблему адміністративних меж міста. Найбільш суттєвою ознакою кожної адмі­ністративно-територіальної одиниці є наявність у неї визначених і закріплених у праві меж. Без цього немає об'єкта управління, немає ясності з чисельністю населен­ня, виборцями, платниками податків тощо.

Проблема адміністративних меж Ірпеня як міста через ряд причин залишається не розв'язаною. Одна з найбільш вагомих — це особливості формування цього міста. Нинішня назва Ірпінь має два змісти. По-перше. Це Ірпінь як місто, що виникло у 1956 році. Саме тоді селище Ірпінь набуло статусу міста районного підпорядкування, а з 1962 року — статусу міста обласного підпорядкування. По-друге. Це Ірпінь як ре­гіон, до складу якого входять крім м.Ірпінь селища Буча, Ворзель, Гостомель та Коцюбинське. Згідно рішень, прийнятих ще у радянські часи, ці селища були підпоряд­ковані Ірпінській міській раді. Таким чином, склалося два умовних поняття "великий Ірпінь" і "малий Ірпінь".

Що стосується адміністративних меж, то кожен із населених пунктів, які вхо­дять до складу "великого Ірпеня", їх має. Але не має встановлених у визначеному за­коном порядку адміністративних меж "великого Ірпеня". Таким чином, процес фор­мування Ірпеня як міста, що охоплює всі населені пункти, підпорядковані Ірпінсь­кій міській раді, ще не завершився.

Неодноразові спроби вирішення питання щодо встановлення меж "великого Ір­пеня" поки що були безуспішними. Мова не йшла про ліквідацію інших населених пунктів, що мають увійти до меж міста. Це було б історично несправедливо. Так, Гостомель, наприклад, є старовинним історичним містечком України із своєю п'ятисотлітньою історією, котре колись мало магдебурзьке право.

Після прийняття Конституції України проблема встановлення меж "великого Ірпеня" стала ще більш складною. Кожен з населених пунктів "великого Ірпеня" отримав статус територіальної громади. Однак Конституція не передбачила процедури об'єднання міських та селищних територіальних громад, а лише сільських територі­альних громад. Тому перед "великим Ірпенем" постала загроза розпаду на дрібні по­селення, що матиме надзвичайно негативні фінансові, економічні, соціальні та управлінські наслідки. Навіть вибори міського голови у "великому Ірпені" 1998 року бу­ли проведені за окремим роз'ясненням Верховної Ради України.