Сторінка
2

Ірпінський проект: проблеми малого міста - великі проблеми України

Проблема адміністративних меж "великого Ірпеня" має стратегічне значення для збереження єдиного поселення, для його успішного подальшого розвитку. За ро­ки існування єдиної системи управління "великим Ірпенем" сформувалася спільна соціальна, транспортна, виробнича та фінансова інфраструктура міста та селищ. По­дальше функціонування цього економічного і соціального комплексу можливе лише за умови збереження його як єдиного цілого. Умовою цього є збереження "великого Ірпеня", встановлення його адміністративних меж.

У ході реалізації ірпінського проекту передбачається реалізувати ряд заходів, у тому числі і законодавчого порядку, які дозволять зберегти "великий Ірпінь". При цьому мають бути повною мірою враховані інтереси і кожної з 5 громад "великого Ірпеня". Є сподівання, що шведський досвід неодноразового об'єднання територіальних гро­мад буде дуже корисним для вирішення цього питання.

Проблема об'єднання територіальних громад, визначення адміністративних меж у населених пунктах подібних на Ірпінь в Україні має не локальне, а загально­державне значення. В державі таких міст багато. До них відноситься навіть Севастополь. Тому ірпінський проект дозволить відпрацювати механізм, який може бути за­стосований і в інших містах України.

Тепер про завдання створення ефективної системи управління містом. В першу чергу, мова йде про створення в місті ефективної структури органів місцевого самоврядування як представницьких, так і виконавчих. Крім того, в місті має бути впроваджена управлінська система, яка базуватиметься на сучасному євро­пейському досвіді муніципального управління і менеджменту.

Структура органів місцевого самоврядування у "великому Ірпені" залишається недосконалою. Представницькі органи мають "двоповерховий характер". Тобто фор­мується як міська рада "великого Ірпеня", так і селищні ради. В той же час саме мі­сто Ірпінь власної ради не формує. У цій схемі важко знайти якусь логіку. Така ж ситуація і з виконавчими органами. Виконавчим органом "великого Ірпеня" є виконком. Але він не має своїх структур у селищах. Як "великий Ірпінь", так і кожне се­лище обирають свого голову. В той же час "малий Ірпінь" власного міського голови не обирає.

Така досить плутана система органів місцевого самоврядування у Ірпені є одні­єю з причин неефективності всієї системи управління містом. У ході реалізації ірпінського проекту має бути знайдена більш раціональна і ефективна структура органів міського самоврядування.

Найбільш складною проблемою ірпінського проекту є формування економіч­них основ міського самоврядування. Без цього ні про яке самоврядування не може бути й мови. Економічну основу самоврядування в місті має скласти комунальна вла­сність, тобто власність територіальної громади. Процес формування комунальної вла­сності в місті лише розпочався, а його гальмування викликано як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. Лише в новій Конституції України, ухваленій 1996 року, визнано саме право комунальної власності, як власності територіальної громади. До цього, як відомо, комунальна власність в Україні розглядалася як одна із форм державного майна. Процес формування комунальної власності в міс­ті стримується відсутністю відповідної законодавчої бази. Нове законодавство має ви­значити правовий режим майна, що перебуває у комунальній власності. Це стосується статусу комунальних підприємств і організацій, особливостей правового режиму та­ких об'єктів права комунальної власності як земля, ліси, природні ресурси, водойми тощо. До причин, які стримують формування комунальної власності міста, треба від­нести і відомчі інтереси міністерств і навіть профспілок, що стримують передачу май­на у комунальну власність міста. Нема поки що і ясності з тим, як має бути проведе­ний розподіл майна комунальної власності між "великим Ірпенем" і "територіальними громадами", "малого Ірпеня" та селищ Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське.

За цих обставин місто нині розпоряджається лише незначним майновим комп­лексом, представленим окремими підприємствами, організаціями та установами. У комунальній власності міста лише 82 об'єкти. В основному, це — житловий фонд, за­клади освіти, охорона здоров'я, дитсадки, підприємства комунального господарства, окремі об'єкти торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування. В той же час на території Ірпеня у державній формі власності та власності профспілок залишається понад 100 об'єктів. У комунальній власності Ірпеня немає ні землі, ні лісів, ні природних ресурсів, ні водойм. Як, до речі, нема цих об'єктів права кому­нальної власності у власності інших міст України. Тому українські міста, не маючи власної економічної бази, поки що можуть лише мріяти про справжнє самоврядування та вихід із кризового стану. Саме ірпінський проект повинен дати поштовх для створення не тільки в Ірпені, а й в інших містах економічних основ місцевого само­врядування.

До найбільш складних завдань ірпінського проекту відноситься і завдання розширення самостійності міського бюджету. Це завдання не може бути розв'язано без докорінної реформи міжбюджетних взаємовідносин. Основою самостійності місь­кого бюджету мають стати власні та закріплені за містом доходні джерела, їх частка нині незначна і щороку переглядається. Частка власних та закріплених доходів у зведеному бюджеті "великого Ірпеня" у 1998 році складає лише 20 відсотків. Ситуа­ція у цій сфері за останні роки значно погіршилася. У 1994 році власні і закріплені доходи складали майже 93 відсотки зведеного бюджету. Що це означає? Це означає посилення фінансової нестабільності у місті. Адже нині на чотири п'ятих доходи міс­та формуються областю і центральним урядом. І це в ситуації, коли "великий Ір­пінь" навіть за нинішніх складних умов спроможний за рахунок власної податкової бази забезпечити покриття необхідних видатків. Саме тому в ході ірпінського прое­кту мають бути вироблені принципи реформи міжбюджетних взаємовідносин для усі­єї держави.

В процесі реформи міжбюджетних взаємовідносин необхідно визначити за­вдання та обов'язки, що покладаються на об'єднання територіальних громад міста, область та центральну владу. Такий розподіл відповідальності в сфері виконання державною владою і місцевим самоврядуванням своїх функцій має стати основою розподілу між ними доходних джерел. Основним доходним джерелом Ірпінського місцевого бюджету мають стати місцеві податки і збори. Ось чому роль і значення таких податків має бути значно підвищена. Сьогодні ці податки і збори дають Ірпеню лише трохи більше 520 тис.грн. на рік. Це складає трохи більше 3 відсотків прогноз­них доходів бюджету міста на 1998 рік. Доцільно, щоб до місцевих податків були віднесені, зокрема, прибутковий податок з громадян, плата за землю, податок на неру­хоме майно та деякі інші. Ірпінь у ході реалізації відповідних рішень може дати цін­ний досвід, який сприятиме створенню цивілізованої бюджетної та податкової систем в масштабах усієї держави. Реформа міжбюджетних взаємовідносин має базуватися на випробуваних часом принципах організації праці. А саме на принципі поділу праці і кооперації. У сучасних умовах державна влада і місцеве самоврядування лише тоді зможуть ефективно функціонувати, коли розподілять між собою функції і обов'язки та налагодять взаємодію і кооперацію.