Сторінка
1

Реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування

Для успішного проведення адміністративної реформи в Україні важливого значення сьогодні набули процеси децентралізації функцій органів державної влади та деконцентрації їх державно-владних повноважень, зміцнення організаційної, правової та фінансово-економічної самостійності органів місцевого самоврядування, формування самодостатніх дієздатних територіальних громад.

Місцеве самоврядування у цьому контексті розглядається як форма регулювання соціально-економічних відносин на відповідній території, а служба в органах місцевого самоврядування є, з одного боку, самостійним механізмом його реалізації, спрямованим на стійкий, ефективний захист інтересів територіальних громад, а з іншого, формується на тих же засадах, що й державна служба.

Отже, подальший розвиток державної служби та служби в органах місцевого самоврядування у контексті реформування територіальної організації влади в Україні потребує низки системних заходів.

Слайди 1,2.

Дотримання визначених пріоритетів у політиці щодо реформ в сфері державної служби дозволило протягом останніх двох років напрацювати певну базу як з точки зору прийнятих політичних рішень, так і з точки зору розвитку інституційної спроможності до їх втілення. Після проведення оцінки системи державної служби на відповідність базовим показників ЄС в 2003 році Головдержслужбою спрямовано роботу на її наближення до стандартів функціонування адміністративного простору ЄС. Зокрема на слайді у певній хронологічній послідовності ви наведені результати цих заходів.

По суті за весь цей час ми заклали правове підґрунтя для подальшого реформування системи державної служби України на середньострокову перспективу з урахуванням адаптації нього державно-правового інституту до європейських стандартів.

Досягнення цієї мети залежить від багатьох факторів, зокрема від наявного стану державного апарату, його достатності для вирішення поточних і стратегічних завдань.

Проаналізуємо кількісні і якісні показники його стану. Державний апарат формується на основі структурної організації органів державної влади та основ розбудови та функціонування системи державної служби.

Слайд 3.

На сьогоднішній день в державних органах України працює понад 251 тис. державних службовців. Із внесенням змін до Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” молодими вважаються державні службовці віком до 35 років. Таких державних службовців, згідно із статистичними даними, в Україні налічується 114 517 осіб, або 47,4% від чисельності всіх державних службовців, тобто майже половина. З них у віці до 27 років - 61 785 осіб, що на 6,1% більше, ніж у попередньому році. Без змін (на рівні 0,9%) залишилась питома вага працюючих, які досягли граничного віку.

Слайд 4.

Посадових осіб місцевого самоврядування в Україні майже 90 тисяч. З них 47% працюють у сільських та селищних радах, ще 47 % - у міських та районних у містах радах, до 5% -районних, і лише 1% - в обласних радах.

Слайд 5.

Суто кількісні характеристики не дають, звичайно, уявлення про достатність корпусу державних службовців для виконання покладеної на них місії. Між тим, зменшення питомої ваги працівників, які мають повну вищу освіту насторожує. На кінець 2004 року таких державних службовців було лише 69,7% проти 70,1% у попередньому році. Збільшення працівників, які не мають вищої освіти, за нашими оцінками, відбувається, в основному, за рахунок прийняття на так звані “сервісні посади”. Так, серед державних службовців, які працюють у силових структурах, не мають повної вищої освіти 40,5 % (4056 осіб); серед державних службовців, які працюють в органах судової влади і прокуратури, – 41,1 % (11223 особи). Між тим, практика прийняття на посади державних службовців без належної освіти триває, що вимагає перейти до незалежного від керівників державного органів відбору на вакантні посади, формування “гарячого резерву" для подальшого відбору за конкурсом у межах окремого органу.

Щодо освіти посадових осіб місцевого самоврядування, то тут показники дещо інші. Так, за останні роки стабільним залишається такий показник: серед посадовців осіб з вищою освітою – близько 60%.

Слайд 6.

Слід підкреслити, що українська державна служба має низку системних проблем, які створюють ризики для подальшого розвитку країни і потребують розв’язання у короткостроковій і середньостроковій перспективі. Наразі вирішення усіх цих проблем закладено у положення нового Закону України “Про цивільну службу”, прийняття та впровадження якого стане ключовим моментом реформування державної служби України, концептуальні основи якого ви бачите на слайді.

Слайд 7.

Серед основних проблем найважливішою є питання розмежування адміністративних та політичних посад на державній службі, а також стабільності та політичної нейтральності державних службовців.

Практика свідчить, що відсутність вищої адміністративної посади в органі державної влади спричиняє те, що під час зміни персонального складу на політичному рівні апарат кожного разу потрапляє під перегляд, тоді як саме він у цей період має забезпечити управління самим процесом змін на технічному рівні. Саме апарат на чолі з вищими державними службовцями, державними секретарями, повинен забезпечити підтримку новим політикам, надати їм у максимально короткий термін всю необхідну інформацію для якнайшвидшого початку повноцінної роботи.

Слайд 8.

Розмежування політичних і адміністративних посад досягається за рахунок відокремлення відповідальності: