Сторінка
1

Консалтинг у місцевому самоврядуванні: специфіка та основні принципи

На одній з щорічних конференції тренерів мережі регіональних навчальних центрів (РНЦ) Програми Партнерства громад, на яких тренери обмінюються досвідом та методиками тренерської роботи, в рамках традиційної вже програми було висунуто ідею обговорити ще один послуг, які мережа РНЦ надає своїм клієнтам – посадовим особам органів місцевого самоврядування. Було запропоновано і назву окремої секції в рамках конференції: «Консалтинг як розвиток тренінгу».

У роботі секції взяли учать близько півтори десятка тренерів, які вже деякий час поєднують тренерську діяльність з консультаційною. Основною метою цієї зустрічі було узагальнити перший досвід муніципального консалтингу та виробити певні принципи, підходи та методи цього виду діяльності.

За спостереженнями та власним досвідом автора, консультаційна складова була присутня практично у всіх навчальних семінарах, що їх проводять РНЦ з 1999 року. Сама специфіка навчальних продуктів, які пропонує мережа РНЦ посадовцям місцевого самоврядування, їх прикладний характер і практична спрямованість, вимагає від тренера глибоких експертних знань у галузі та досвіду їх застосування у практичній діяльності управлінців. Для практиків мало почути якісь гарні ідеї, їх завжди цікавлять технологічні аспекти реалізації цих ідей. Саме тому важливою частиною семінарів РНЦ були запитання-відповіді в рамках теми семінару. Власне, це і були початки консалтингу…

Далі, системна співпраця експертів-тренерів мережі РНЦ з органами місцевого самоврядування виявила специфічні потреби у методичному супроводі у процесі впровадження навчальних продуктів мережі в конкретних управлінських ситуація, оскільки в реальних обставинах роботи управлінців виникали проблемні питання, які потребували додаткової експертної допомоги досвідчених фахівців-практиків. Така допомога надавалася у неформальних спілкуваннях тренера з клієнтами під час чергового семінару, часом по телефону, часом електронною поштою. Зрештою, експерти РНЦ, тепер вже як консультанти, пробували здійснювати консалтингові проекти в окремих галузях муніципального управління в деяких містах[1]. Ці перші спроби навряд чи можна назвати успішним професійним консалтингом, однак перший досвід дозволив зробити певні узагальнення та глибше зрозуміти суть такого типу інтелектуальної діяльності як муніципальний консалтинг.

Повертаючись до роботи секції на згаданій конференції, учасники вирішили не запозичати жодного з існуючих визначень управлінського консалтингу, яких існує не менше півтори десятка, а спробувати дати власне, що й було зроблено методом мозкового штурму. Отже, на думку тренерів мережі РНЦ, консалтинг у сфері місцевого самоврядування це:

1. Професіональна діяльність що полягає у вивчені проблеми; її аналізі, пошуку ефективних шляхів розв’язання, методичній підтримці (допомозі)

2. Професіональна діяльність, що полягає у поглибленому аналізі діяльності ОМС з метою виявлення проблеми, пошуку ефективних шляхів її розв’язання та методичній підтримці.

3. Поглиблене вивчення специфічних проблем управління у конкретній громаді та вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення цього правління.

4. Незалежне (зовнішнє) експертне поглиблене вивчення специфічних проблем управління у конкретній громаді та вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення цього управління.

Наступним кроком було визначення найбільш затребуваних те перспективних сфер консалтингової діяльності у місцевому самоврядуванні. Такими було визнано сфери:

• організаційний консалтинг (управління організацією)
• управління персоналом
• комунальні (муніципальні) послуги
• бюджет та фінанси
• управління комунальними ресурсами
• стратегічне управління територією
• інформаційні технології (ІТ)
• соціальні послуги
• юридичний консалтинг

Ще одним аспектом дискусії, який викликав найбільше зацікавлення аудиторії, була спроба виявити головні відмінності між тренінгом та консалтингом. Тут результатами роботи секції стали дві порівняльні таблиці, в які було зведено найсуттєвіші фактори цих обидвох видів діяльності:

Учасники секції також спробували визначити найважливіші з їхньої точки зору характеристики (якості) консультанта. Такими було визнано:

• професійно-особистісне самовизначення
• вміння допомогти клієнту в усвідомленні власних потреб
• може забезпечити здатність клієнтів до самостійного прийняття рішень
• володіє специфічними засобами, методами, техніками та стилем роботи
• бути в діалозі з клієнтом (діалогічний метод взаємодії з клієнтом)
• аналітичні здібності
• широкі знання в тематиці і поза темою
• поширене знання соціально-економічних умов місцевості
• унікальний професіоналізм
• комунікативні здібності
• психолог

На думку тренерів, на відміну від тренінгу, основним змістом консультативної діяльності є:

• аналіз процесів проектів, рішень, умов, ресурсів
• прогнозування можливих наслідків та перспектив
• інформаційне забезпечення клієнта
• проведення навчальних заходів (тренінгів)
• реалізація функцій зворотного зв’язку
• консультаційне супроводження процесів і комунікацій в організації